Тіло для збірки

Україну називають головним постачальником людських органів на світовому ринку ...

Сім'я киянки Марини Петрової (ім'я змінено) до першого вересня готувалася з особливою ретельністю. Ще б, первісток Максим йшов перший раз в перший клас. За тиждень до свята Марина відвела хлопчика в платну клініку для огляду - хотіла упевниться, що дитина готова до школи і незвичні навчальні навантаження не позначаться на його здоров'ї. Аналізи показали: дитина абсолютно здорова. З0 серпня Марина взяла Максима з собою в магазин. Черга в супермаркеті вражала, і мати залишила дитину грати на майданчику біля магазину. Коли повернулася, дитини на майданчику не було.

Хлопчик знайшовся через тиждень. У того самого магазину, де і пропав. Дитина плакала і просив відвести його додому. Максим нічого не зміг розповісти про те, де провів ці сім днів. Твердив, що нічого не пам'ятає. Увечері, купаючи дитини, Марина виявила на тілі свіжий операційний шрам. Як виявилося, хлопчикові ... вирізали нирку.

Батьки звернулися в міліцію, було відкрито кримінальну справу за фактом насильницького донорства. Проте розслідування досі не закінчене. Єдино, з Петрових взяли розписку в тому, що вони мовчатимуть про все це. Мовляв, таємниця слідства. Втім, неофіційні свідчення підтверджують, що подібні справи зазвичай закінчуються нічим, а винні, включаючи лікарів, які передали відомості про здорову дитину торговцям органами, продовжують займатися своїми справами, уникаючи покарання.

А в квітні 2006 року в Іспанії, в Мадриді, загинув український заробітчанин Микола, який працював будівельником. Миколи окликнули, він озирнувся, втратив рівновагу і впав з риштувань на висоті третього поверху. Його смерть іспанські судді визнали нещасним випадком - нібито український заробітчанин помер від розриву серця ще до падіння.

Коли тіло загиблого транспортували в Україну, його дружина Ірина Анатоліївна наполягла на розтині. Результати судово-медичної експертизи були шокуючими: в області серця загиблого був знайдений просочений бурою рідиною марлевий тампон розміром 40 на 50 міліметрів. Серце Миколи і дві нирки відсутні. Судмедексперти були одностайні - органи були видалені у живого (!) Людини.

- Я відразу ж стала наполягати на порушенні кримінальної справи за фактом смерті чоловіка, - згадує Ірина Анатоліївна. - Мій адвокат Арам Чліянц хотів звинуватити мадридських медиків ще й за статтями "насильницьке донорство", "знущання над трупом" і "умисне вбивство з особливою жорстокістю". Але ті виправдовувалися, мовляв, видалили органи чоловіка після смерті - для наукових дослідів. І тільки частково.

Два місяці тому адвокат Ірини Анатоліївни помер. Він готував позов до України в Європейський суд. Але відправити матеріали в суд не встиг.

- Я багато разів зверталася до нашого МЗС, - плаче Ірина Анатоліївна. - Але нікому немає діла до смерті чоловіка. Смерть Миколи не розслідують. Мідовцев сказали: "Ваш випадок - типовий".

В Іспанії працює на будівництвах багато заробітчан з Болгарії. Як розповіли дружині загиблого болгарські адвокати, в їх практиці тисячі подібних випадків, коли медики вилучають органи з тіл загиблих "негромадян Іспанії". Тільки от намагаються потім транспортувати на батьківщину заробітчан вже кремують тіла.

Ось вже кілька разів Україна ставала епіцентром світових скандалів навколо торгівлі органами або так званого насильницького донорства. Трохи більше місяця тому був відпущений із залу Ворошиловського райсуду міста Донецька "чорний" имплантолог, громадянин Ізраїлю Міхаель Зіс. Лікар, підозрюваний в незаконній трансплантації органів, потрапив під амністію. Адвокат Зіса стверджує, що Міхаель не визнає свою провину. На амністію погодився тому, що важко хворий. Якби дозволяло здоров'я, боровся б за виправдувальний вирок.

Нагадаємо, влітку 2007 року в Ізраїлі правоохоронні органи затримали дев'ятьох лікарів. Їх звинуватили в незаконній пересадці нирки. Механізм шахрайства був дуже простий: у російськомовних інтернет-виданнях публікувалися оголошення про те, що потрібна нирка. Нужденні люди приїжджали до Ізраїлю, проходили медичну перевірку. Потім у супроводі лікаря донор вилітав до України, де в одній з київських клінік проходила операція з пересадки. Теоретично донорську нирку лікарі продавали хворому за 150-200 тисяч доларів. Водночас ізраїльські правоохоронці стверджують, що далеко не всі донори отримали обумовлену в договорі суму. Були випадки, коли після операції медики зникали разом з віддаленим органом.

Міхаель Зіс був затриманий в Молдові, куди він нібито виїхав разом з пацієнтом, що погодився на видалення нирки.

Суд над "чорним" імплантологом в Україні тривав більше двох років. Зіса то виправдовували, то знову затримували. Адвокати медика стверджували, що українських законів про трасплантації їх клієнт не порушував, тому що не знав, що донори нирок не є родичами (у нашій країні пересаджувати донорські органи дозволено тільки від близьких родичів).

Як бачимо, судді вирішили, що Зіс загалом-то ніякий не лиходій і відпустили медика з миром.

Незважаючи на скандали, в Україні тільки одного разу було винесено вирок медику, звинуваченому в незаконній трансплантації органів. Працівник Харківського державного медичного університету, пересадивши одному з пацієнтів плаценту, відбувся торік штрафом за порушення лікарської етики.

А що держава?

МОЗ України категорично заперечує той факт, що українські медики торгують органами. Не винні - і все тут. Як доказ чиновники постійно твердять, що лікарів регулярно перевіряють СБУ та інші правоохоронці - і ніяких слідів лиходійства не знаходять. До суду, в усякому разі, жодна кримінальна справа по трасплантації органів українськими медиками - за статтею "насильницьке донорство" - не дійшло.

Це, втім, зовсім не означає, що світовий ринок торгівлі органами до України "не дотягує". Зовсім навпаки.

Нещодавно Україну знову потряс скандал, пов'язаний із звинуваченнями українських медиків в торгівлі органами. Німецький тижневик Der Spiegel опублікував річний звіт компанії Tutogen, яка займається виготовленням і продажем імплантатів з тканин померлих людей. У ньому головним постачальником матеріалу значиться Україна. Причому, стверджується в статті, наші лікарі отримують частини тіл незаконно - без дозволу родичів. Мовляв, все одно безутішні близькі "в труні бачать тільки обличчя померлого".

Німецькі журналісти пов'язують незаконну торгівлю тканинами померлих з українською компанією "Біоімплант", яка працює при МОЗ. Кісткова субстанція в інтернет-аптеці коштує в залежності від розміру від 367 до 854 євро, а українці нібито згодні отримати всього 26 євро. При цьому "навар" торговців тілами, якщо переробити і розпродати труп, може досягати 250 тисяч доларів.

Однак українські медики спростовують звинувачення в торгівлі органами. За словами директора НПП "Біоімплант", "німецькі журналісти неуки", а їхні звинувачення - "повна маячня".

- Це чергова спроба дискредитувати і очорнити українську владу перед виборами ", - сказав журналістам глава Всеукраїнського лікарського товариства Станіслав Нечаєв.

Втім, медик згоден з тим, що в українському законодавстві є лазівки, які дозволяють уникнути лікарської відповідальності за незаконну торгівлю органами. 27 вересня українські медики підписали новий Кодекс про лікарську етику. Втім, самі вони впевнені, що він буде працювати хоча б без системи лікарського самоврядування.

Підписатися під Кодексом, напевно, не проблема. А ось "відмитися" від звинувачень міжнародного співтовариства в торгівлі органами українським лікарям навряд чи вдасться. Злодіяння, що залишився без покарання, обов'язково повторюється. У світовому ринку торгівлі органами, в який Україна вросла міцно-міцно, обертаються мільярди. Навряд чи їх можна зупинити підписанням етичного кодексу - тут і Кримінальний насилу впорається ...

"Аргументи і факти"