Княжий флот

Більшість кораблів українського флоту всю його недовгу історію, іржавіючи, простояли біля причальної стінки. За опитуваннями соціологів, ставлення до флоту з боку суспільства стало негативно-байдужим. 70 відсотків офіцерів флоту оцінюють ставлення до них влади та командування як байдуже, а 10% - навіть як вороже і зневажливе.

Розруха + показуха

Звітуючи про результати десятків перевірок, Міноборони, Генштабу та Штаб ВМФ дорапортовалісь до того, що, якщо вірити видаються на-гора паперів, боєготовність українського флоту неухильно зростає, досягнувши аж 95% (для кораблів і частин постійної готовності). Якби ця цифра відповідала дійсності, то наш флот слід було б визнати самим боєздатним в галактиці. Адже рівень готовності кращих ВМС Землі - шведських, британських і американських - ніколи не перевищував 75-80%. А в радянському ВМФ цей показник зазвичай коливався в межах 50-60%. Зайве навіть згадувати про те, що умови, в яких нині перебувають ВМС України, навіть віддалено не відповідають радянським стандартам.

" Ви бачили, як кораблі стоять у Стрілецькій бухті? От сьогодні "Кіровоград" (середній десантний корабель. - Авт.) Виходив на вчення, - він виповзав. Вони стоять один до одного. Невеликий шторм - там поб'є всі кораблі. Вони там як оселедці в бочці напхані. Це стосується причалу 5 бригади. Там все катери стоять кормою, а повинні стояти лагом, там такі умови, що порушені всі вимоги безпеки щодо базування. А крім Стрілецької бухти у ВМС України більше пунктів базування в Севастополі немає ... "- це не наклепницькі вигадки ворогів. Це визнання самого Ігоря Князя в інтерв'ю "Дзеркалу Тижня".

"Напхати в бочку" флот стоїть на приколі, але вимагає цілком реальних грошей на утримання. Офіцерам потрібна зарплата і житло, матросів потрібно годувати і одягати, а причали з кораблями охороняти. Те, що грошей на це вічно не вистачає, що особовий склад ВМФ тягне межує з злиденним існуванням - загальновідомо і доказів не потребує. Вважається, ніби в переживає кризу країні по-іншому бути й не може.

Зараз ВМС України налічують 119 кораблів і катерів, з них відносяться до бойового складу - тільки 33. Це - 1 підводний човен, 4 сторожових кораблі (фрегата), 5 малих протичовнових кораблів (корветів), 7 ракетних і 2 протичовнових катери, 5 тральщиків, 9 десантних судів. Однак, за оцінками незалежних експертів, вести боротьбу з надводними кораблями "віртуального супротивника" фактично можуть лише ... 2 ракетних катера щодо "свіжої" споруди - їм "всього" по 15 років.

Але ж є ще й морська авіація. Там справи йдуть не краще. З 14 протичовнових літаків, наявних у України, виконувати завдання може тільки ... один - призначений для пошуково-рятувальних операцій. Тобто ворожі субмарини практично безперешкодно можуть шастати у наших берегів.

Таке співвідношення бойових і допоміжних одиниць, враховуючи характер оборонної доктрини країни, свідомо прирікає більшість кораблів на безславне ржавение біля причалу. Неспроста Головком ВМФ Ігор Князь в наказах ставить перед підлеглими в якості головної (!) Задачу "недопущення виходу з ладу матеріальної частини", тобто, кажучи загальнозрозумілою мовою - щоб кораблі попросту не потонули.

Однак кошти для флоту є. Гроші знаходяться, але не для вирішення кричущих соціальних проблем або тієї ж боєготовності, а на показушні амбітні проекти. Досить згадати 20 мільйонів гривень, виділені в 2004 році на добудову і переозброєння ракетного крейсера "Україна". Цей колишній радянський крейсер "Адмірал Лобов" спроектований для дій на океанічних театрах військових дій. У Чорному морі, замкнений вузькими протоками - він не більш ніж дорога мішень для потужних берегових батарей.

Проте командування ВМФ активно лобіював в парламенті добудову цього монстра. Головком Ігор Князь, використовуючи тузлинський конфлікт, доводив, як необхідний цей крейсер, і знаходив чимало прихильників. Ще б. Що ж це за головком без крейсера? Все одно що банкір без "Мерседеса" ...

Один з цих гарячих прихильників - колишній прем'єр-міністр і кандидат у Президенти В. Янукович. Прагнучи завоювати симпатії офіцерів-виборців, він обіцяв знайти гроші і на крейсер "Україна", і на добудову корвета "Тернопіль", і на ремонт "субмарини" "Запоріжжя" і навіть на закладку корвета "Запорізька січ". Правда ні прем'єр-міністр, ні колишній міністр оборони О. Кузьмук, ні головком ВМФ І. Князь не уточнили: де ж будуть базуватися ці немаленькі кораблі, якщо навіть ті, що вже в строю - "як оселедці"?

ЗЛОДІЙСТВО І ОБМАН

Очевидно, рухомий благородною ідеєю найкращим чином підготувати флот до прийому поповнення, Ігор Князь поступово звільняє причали українського флоту від тісняться там бойових одиниць. Під "димовою завісою" запущеного скандалу - у зв'язку з чутками про "здачу" Севастополя російському флоту та переказ бази українських ВМС в Донузлав, головком і правда почав перекладати цілком боєздатні кораблі ... на металобрухт. Так, в 2004 році Ігор Князь ініціював списання і передачу іншим органам влади та іншим структурам (?!) 43 кораблів.

Хват громадськість - де, наприклад, фрегат "Севастополь", корвет "Чернігів", ракетний катер "Умань", дослідне судно "Коростень" або, скажімо, плавуча казарма (читай готель фінської споруди)? - А в Донузлаві. Подивляться в Донузлаві: так де ж? - А ми його до Феодосії відігнали ...

А з того корабля вже давно де-небудь в Китаї каструль наробили ...

Якщо таке безкарно сходить з рук, то що вже говорити про майно подрібніше і подешевше! Списуються як безнадійно застарілі військові розбірні ангари, стелажі, металоконструкції. Правда, незабаром вони опиняються благополучно змонтованими на комерційних складах і оптових базах, але цю ілюзію перевіряючі намагалися скоріше прогнати. Адже у Князя є ще одна спільна риса з князем Потьомкіним - обидва були фаворитами. Правда, Потьомкін-Таврійський був фаворитом у жінки, імператриці Катерини II, а Князь перебував у фаворі у чоловіків - міністра оборони А. Кузьмука та начальника профільного управління кучмівсько-медведчуківської адміністрації Гриненко. На цьому схожість закінчується. Імператриця отримувала від свого фаворита цілі міста, які не соромно залишити нащадкам, а Ігор Князь підносив державі руйнуються військові містечка, розорені ремонтні підприємства, розкрадені бази постачання.

Закономірним вінцем "княжого" командування флотом стало розкрадання зі складу ВМФ у Криму переносного зенітно-ракетного комплексу "Стріла-3" та двох ракет до нього, інформація про який наробила переполоху не тільки в Україні, але у всіх країнах, стурбованих поширенням тероризму.

Замість оперативного і чесного розслідування Ігор Князь зробив заяву, яке 23 лютого було поширено в засобах масової інформації. Головком ВМС допустив можливість пропажі пускової установки ПЗРК "Стріла-3" та двох ракет "ще під час передачі частини та майна з балансу Чорноморського флоту Росії в розпорядження українських моряків".

Безсоромна наклеп обурила російський флот. Командування ЧФ висловило "жаль з приводу нічим необгрунтованих висловлювань керівництва ВМС України", а прес-служба Чорноморського флоту оперативно нагадала винахідливому Князю не тільки номери пускового механізму, але і всі реквізити ракет, просто переписавши їх з відповідних документів: "розділової відомості ракетно-артилерійського озброєння ", затвердженої командувачами ЧФ і ВМСУ, а також наряду на отримання техніки, який підписаний представником української сторони і завірений печаткою військової частини ВМС України в 1996 році.

За найскромнішими підрахунками експертів, за час "головнокомандування" Ігоря Князя, в результаті необгрунтованих списань флотського майна з подальшим перепродажем комерційним структурам, прямих розкрадань з баз і складів, від заниження вартості оренди будівель ВМС України зазнали шкоди, понад 100 млн. грн.! При цьому аналізувалися тільки ті факти, які насилу просочилися із закритого військового відомства. Об'єктивна незалежна ревізія діяльності Ігоря Князя з розпорядження майном флоту ніколи не проводилася.

Так, наприклад, є підстави стверджувати, що Ігор Князь "творчо" переробив "спадщина" свого попередника, Михайла Єжеля, який, за попередніми даними Генпрокуратури, приніс державі збитків "всього" на 3 мільйони гривень. До речі, кримінальну справу, порушену стосовно Єжеля, так і не було доведено до суду. З тих пір ні Генпрокуратура, ні Рада національної безпеки і оборони - не торкалися теми флоту. На будь-які розслідування в цій сфері було накладено табу.

Факти нецільового використання державних коштів, військового майна, нерухомості та земельних ділянок, відведених для потреб ВМС на території Криму, які відбувалися і при Єжеля, а при Князе отримали небувалий розмах, так і не отримали належної оцінки.

Досить нагадати реалізацію за заниженою вартістю кіпрській фірмі двох морських танкерів "Макіївка" і "Керч", які за його наказом були виведені зі складу ВМС без відповідного розпорядження Кабінету міністрів. Остаточна ціна суден була зменшена майже на 1 млн. гривень. Також задешево за наказом контр-адмірала продали рефрижераторне транспортне судно "Ялта", що належало ВМС.

А чого вартий абсолютно контрабандний сюжет з перевезенням мандаринів з порту Батумі (Грузія) в українські порти. Заправка судів, що перевозили даний товар, здійснювалася з недоторканних запасів ВМС. Цю дохідну "жилу" свого часу успішно "розробляв" М. Єжель, так що І. Князю залишалося лише направити по знайомому маршруту суховантаж "Горлівка" ...

Немає сумнівів, що зміна заворовавшісь при минулому режимі керівників, розпочата народним Президентом В. Ющенко чистка Міноборони від корупціонерів - дійде до Головного командування ВМС. Враховуючи розмах комерційних операцій по "відведенню" майна і коштів з ВМСУ в приватні руки, кожна година перебування Ігоря Князя на посади головкому має досить високу вартість для держави, виражену в твердій валюті сумами з багатьма нулями.

Чи вистачить ресурсів у знекровленого держави прогодувати такого "захисника"?