Війна в Ірані: несподівані наслідки

Війна в Ірані: несподівані наслідки

"Міністр закордонних справ Ірану Алі Акбар Салехі 2 листопада заявив, що Тегеран "готовий до війни" з Ізраїлем "

("Комсомольська правда в Україні", 3 листопада 2011 року).

"Плани Ізраїлю щодо застосування військової сили проти Ірану є кошмарним сценарієм, заявили в четвер в російському зовнішньополітичному відомстві. МЗС Росії висловив надію на мирне вирішення ядерної проблеми Ірану. Реалізація планів щодо застосування військової сили проти Ірану стане найсерйознішою помилкою, яка небезпечна не лише регіональними, але і глобальними наслідками, заявив офіційний представник МЗС Росії Олександр Лукашевич " ("Дні ру", 10 листопада 2011 року).

Відео дня

"Британські військові бажають подати військову підтримку Сполученим Штатам у разі, якщо ті приймуть рішення завдати превентивного удару по ядерних об'єктах Ірану, пише The Guardian з посиланням на джерела в уряді Великобританії.

У британському уряді не виключають можливості, що США приймуть рішення атакувати Іран з побоювання , що через деякий час його ядерні об'єкти будуть невразливими для ракетного удару.

Зокрема, англійці готові направити на допомогу свої кораблі і підводні човни і дозволити американським військам в черговий раз використати як плацдарм для операції військову базу, розташовану на британському острові Дієго-Гарсіа в Індійському океані. За словами військових, наземне вторгнення в Іран навряд чи буде потрібно, проте не виключена участь в операції окремих груп спецназу " ("Комсомольська правда", 4 листопада 2011 року.)

Старанні послідовники Макіавеллі

Сучасна зовнішня політика США і Великобританії, як втім і всього західного світу, не знає таких принципів, як альтруїзм, моральність, мораль, співчуття. Кожен раз, коли так звана "еліта" цих країн вважатиме будь-який "забутий Богом і напівдикий народ" таким, що не має право на володіння власними ресурсами, даними йому природою, Вашингтон і Лондон вміло продукує "національний інтерес", заради досягнення якого всі засоби хороші. Вустами інтелігентних англійців це звучить дуже навіть презентабельно: "У нас немає друзів чи ворогів - у нас є інтереси". Традиційно цю формулу приписують Вінстону Черчиллю, але це не зовсім відповідає істині: афоризм був добре відомий усім прем'єр-міністрам Великої Британії, що займав цю посаду протягом ХVIII-XX століть.

При цьому сам "інтерес" гримується політичними цілями, які повинні яскраво і дохідливо продемонструвати всьому людству наявність якихось особливих повноважень, отриманих Лондоном і Вашингтоном безпосередньо від Господа Бога. Узурпація "божественного походження" двома, поза всяким сумнівом, великими націями виявилася в тому, що США і Великобританія створили в 1913 р. Федеральну Резервну Систему (ФРС), а в 1944 - 1946 рр.. - Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ) та Угоду про тарифи й торгівлю (ГАТТ). Ці інститути наділили долар статусом головної світової валюти. При цьому вийшло так, що верстат, на якому він друкується, належить якійсь групі приватних осіб, що переслідують лише власні інтереси без прив'язки цих інтересів до певної держави.

У підсумку склалася цікава ситуація: англійська і американська нація здатні швидко об'єднуватися під прапором "політичних інтересів", в ім'я яких вони, ці нації, повинні жертвувати своїм благополуччям: постійно воювати, втручатися в справи всіх країн світу, а якщо треба - то й мужньо переносити всі супутні тяготи і позбавлення. А от блага від реалізації "політичних інтересів" дістаються зрештою цій невеликій групі осіб, причому без єдиного натяку на відповідальність оной групи за скоєне. І всього-годиться назвати Білий Дім або Вестмінстерський палац "моральним символами нації", щоб привласнити право безпосередньо від Творця бути Його особистим представником на цій необлаштованість землі.

Чому Іран?

Однією з таких цілей "еліти планети" став ще в минулому столітті Іран. Провідні ЗМІ світу терзають Іран не перший рік, доводячи читацької публіці навислу над усім людством небезпека, яку створює ця країна вже самим фактом своїм існування, не кажучи вже про ядерну програму, горезвісних терористичних організаціях і прагненні перетворити планету в гігантський Арабський Халіфат.

Однак ці заяви не мають нічого спільного з істинними причинами ненависті Заходу до Ірану: ядерна зброя, підтримка міжнародного тероризму, неприйняття Ізраїлю - все це другорядне. Справжня проблема набагато глибше, тому що Іран, є сьогодні якраз тією державою, яка представляє величезну небезпеку для планів глобалізації влади в масштабі планети. Не випадково ЗМІ США та Європи величезну частину інформації присвячують іранської революції 80-х років і подальшим за нею подіям, але при цьому ретельно уникають 60-х, коли, властиво, і народився іранський феномен, з яким ні Європейському Союзу, ні Пентагону так і не вдалося до цього часу впоратися.

Зробимо невеликий екскурс в історію. У 1953 році Прем'єр-міністр Ірану Мохаммад Моссадик скористався дуже коротким відсутністю шаха Реза Пехлеві і націоналізував нафтову промисловість країни, що знаходилася в руках англійців. Природно, що це викликало колосальний вибух невдоволення як у Лондоні, так і у Вашингтоні. У відповідь тут же був організований військовий переворот, в результаті якого Моссадик опинився у в'язниці, а нафтові вишки та свердловини були обернено приватизовані. Здавалося б, все повернулося на свої місця, але не тут-то було.

У 1963 році в Ірані раптово грянула "Біла революція", організована ісламськими релігійними діячами. Лідером нового руху став Аятолла Хомейні. У 1964 році він був заарештований, але не стратили, а вигнаний з країни. Наступні 15 років Хомейні провів у Франції, де він не відпочивав тихо у вигнанні, а наполегливо осягав західні технології управління державою. Глибокий розум і вроджена скритність не тільки допомогли майбутньому лідеру ісламського світу розробити основи жорстко централізованої вертикалі влади мусульманської держави, а й зберегти свої плани в глибокій таємниці до початку їх практичної реалізації.

У 1979 році Хомейні повернувся в Іран і проголосив країну Ісламською Республікою. З цього моменту влада в державі перейшла до духовенства, яке і призначало світську владу: президента, прем'єра і меджліс (парламент). Тому втручання західних країн в економіку і політику країни було повністю ліквідовано. З одного боку, дана обставина в якійсь мірі ізолювало Іран від провідних держав світу, але з іншого - дуже швидко зробило країну реальним претендентом на лідируючі позиції у світі.

Це і є головна причина, яка пояснює серйозні претензії США, Великобританії, Ізраїлю та іже з ними до Тегерану: до 1979 року ісламські держави були слабо структурованими, монархічними утвореннями, постійно конфліктуючими один з одним. А ось організаційна структура, завбачливо охрещена пізніше "ісламським фундаменталізмом", потенційно могла перетворити гільдію основних нафтодобувників планети в потужне об'єднання. Перетворити навіть не в імперію, подібну Османської, тобто в традиційну монархію, а скоріше в союз, подібний Європейському, що базується до того ж на принципах ісламу.

У 80-ті роки США і Великобританія зробили все від них залежне, щоб контролювати енергоресурси планети. Результатом цих дій стали відверті проамериканські режими в Іраку (Саддам Хусейн), в Єгипті (Хосні Мубарак), в Тунісі (Бен Алі), в Сирії (Башар Асад) та інших країнах арабського світу. А ось Іран залишався Іраном - досить сильною і незалежною державою.

До початку ХХI століття стало ясно, що Іран перетворюється на лідера ісламського світу, як в економіці (при 80 млн. чисельності населення річний ВВП країни наблизився до 1 трлн. Доларів), і в політиці. Тому терміново знадобилося послабити цей ісламський світ, тобто організувати 11 вересня 2001 року. В якості помсти "ворогам демократії" та "ісламським терористам" негайно пішли окупації Афганістану (2001 рік - операція "Непохитна свобода") та Іраку (2003 рік - операція "Іракська свобода").

Починаючи з 2005 року ЗМІ США та Європи наполегливо попереджають все людство: наступна мета - Іран. Особливо наполегливо іранофобія стала впроваджуватися у свідомість людства після повалення проамериканських режимів в державах Північної Африки цього року. І хоча політики та журналісти, називають головною причиною, по якій наступною жертвою "демократичного Заходу" має стати Тегеран, його ядерну програму, справжня причина майбутньої війни криється в іншому. Вона - в спадщині Хомейні, тобто в централізованому ісламській державі не під владою шаха, якого можна купити, а на чолі з добре організованою та священної для мусульман владою відданих Аллаху аятолл і мулл. Це і є та головна небезпека, яка загрожує країнам Заходу, і не в їх боротьбі за нафту всієї планети, а у війні за право управляти цією планетою.

Взагалі-то, війна в Ірані готується Пентагоном і Брюсселем з 90-х років минулого сторіччя. При цьому спочатку передбачалося завдати ракетного удару відразу після окупації Багдада, проте хід війни спочатку в Афганістані, а потім і в сусідньому Іраку виявився далеким від прогнозів, і плани довелося відкоригувати.

До 2005 року армії НАТО та Ізраїлю були повністю інтегровані до єдиної структури. Говорити тепер про одну атаці Тель-Авіва по Тегерану стало безглуздо: тепер весь альянс, включаючи систему космічного базування США, міг брати участь у бойових діях. Саудівська Аравія повідомила про згоду надати свої аеродроми і повітряний простір для авіації НАТО та Ізраїлю. Ліга арабських держав висунула претензії Сирії, що зробило цю організацію не тільки проамериканської, але перетворило на потенційного союзника НАТО в майбутній війні.

Сьогодні лицемірство і брудні технології підготовки Ірану до ролі черговий "імперії зла" наближаються до кульмінації: склади Ізраїлю напхані атомними боєзарядами, а Лондон і Вашингтон вже запевнили весь світ, що не кинуть Тель-Авів в біді. Мовляв, єврейська держава "бореться за свою незалежність". Питання тільки, з ким бореться? З Іраном, з Палестиною, з Сирією? Або з державами Північної Африки, понівеченими бідністю та соціальними потрясіннями?

Війна стала неминучою. Це всього лише питання часу. Перемога НАТО в Лівії потрясла Європу і США отриманими результатами: без втрат, за мовчазної згоди всього людства, знищено цілу державу, але при цьому повністю збережена його нафтовидобуток. Як і на що буде існувати лівійський народ вже через рік-два, тепер нікого не цікавить. І нафтовими грошима, накопиченими при "лівійському диктаторові", з бідними бедуїнами ніхто ділитися не збирається. Для роботи на нафтових свердловинах достатньо всього 100-150 тисяч осіб. Яка доля решти 7 мільйонів - питання залишається відкритим.

Тому сам собою напрошується висновок, що лівійський сценарій - це по суті сценарій майбутньої війни в Ірані: окупувати країну, передати нафтовидобуток приватним західним компаніям, залишити для роботи на них 1% населення, а інших відправити воювати з сунітами і ваххабітами інших арабських держав. А на чолі країни поставити не ісламських фундаменталістів, а слухняних маріонеток Вашингтона, подібних Карзаю, Мубараку, Бен Алі: нехай собі крадуть, перетворюють свої резиденції в палаци, прикрашені золотом. Але головне в іншому: з ними, національними вождями, ніхто не буде ділитися ні владою, ні доступом до нафти.

А результати будуть іншими

Цей сценарій, поза всяким сумнівом, для Ірану буде трагічним. Але відповімо на запитання: чи досягнуто мети ті, хто сьогодні вимагає бомбити його ядерні об'єкти? Революції в Північній Африці показали: результат активності провідних країн Заходу в ісламському світі буде не той, на який вони розраховують. І це не пусті домисли, а цілком логічний висновок, який грунтується на наступних обставинах.

По-перше, у світі прискорюється постійно розрив між багатими і бідними. Півтора тисячам мільярдерів планети належить більше 70% всіх багатств планети. Гасло, коли те, кинутий з Уолл-стріт: "Нас 99%!" Уже безнадійно застарів. Сьогодні "Нас", тобто позбавлених власності, набагато більше.

По-друге, розшарування народів "по горизонталі" вразило, немов епідемією, усі держави світу. Навіть у комуністичному Китаї близько 150 млн. чоловік існує всього на 20 центів на добу. І ця тенденція з часів розпаду СРСР набирає все більших обертів: всі гроші планети концентруються в руках невеликої групи людей, причому людей, не пов'язаних з виробництвом і навіть з видобутком ресурсів.

По-третє, єдиним джерелом колосальних багатств жменьки обранців людства стала спекуляція на фінансових ринках - ринках досить далеких від сільського господарства та промисловості. По суті, весь прибуток планети концентрується у невеликої групи посередників. Як наслідок, весь світ мовчазно спостерігає стагнацію в науці, виробництві, культурі, ідеології, духовного життя. Різко знижується приплив інвестицій в космічні програми, розробку нових технологій, медицину, освіту, соціальну сферу.

Світ перетворюється в казино з щільно закритими вікнами, де є тільки рулетка і гроші, а протягом решти життя не видно і не чутно. Жага накопичень затьмарює розум людей, перетворюючи їх життя в гонку за задоволеннями, причому, чим більше стає доходів, тим більше аморальними стають способи їх витрати.

Звідси і перші результати революцій у країнах Північної Африки та Близького Сходу: народи більше не можуть жити в примітивно організованих кимсь структурах. Чергове наслідок - їх масова втеча в релігію. У іслам, оскільки йдеться про Близькому і Середньому Востоке. І це втеча набирає обороти не від безсилля людини перед владою і не від його фінансової безвиході, а від прагнення вирватися до витоків моральності та моралі, навіть ціною руйнування матеріальних основ життя суспільства.

Ось тому в ісламських державах до реальної влади приходить мечеть, в країнах Європи - костел, а в православних слов'янських державах-храм. Адже сьогодні можновладці простим людям іншого вибору не залишили. Перетворюватися на аморальні покидьки далі неможливо, бо пропадає сенс життя, а перейти на високий рівень фінансового благополуччя не дадуть ті, хто править цим світом. Вихід залишається один - знищити цю владу і зробити головною структурою управління суспільством не держава, а релігію. А маючи спільну релігію чому б не об'єднатися з братами по крові і духу в масштабах країни і регіону, щоб простіше боротися із загальним злом?

Дана обставина і призведе до того результату, який реально отримає Захід, стимулюючи війну на Сході: нині існуючі інститути влади спочатку в цьому і сусідніх регіонах, а потім і у Південно-східній Азії, будуть зруйновані, а їм на зміну прийдуть міждержавні об'єднання за релігійною ознакою з чисельністю населення в 1,7 - 2,5 млрд. чоловік, подібні нинішньому Європейському Союзу.

Беруся стверджувати, що війна Ізраїлю, США, Великобританії та інших країн - членів НАТО в Ірані неминуче приведе до народження союзу мусульманських держав на базі нової релігії, створеної Хомейні - ісламського фундаменталізму. Безумовно, призведе не відразу. На перших порах, союзників чекає військовий успіх: що може протиставити Іран суперсучасним арміям НАТО і США, оснащеним за останнім словом техніки? Але ж так було вже і в Афганістані, і в Іраку: швидка окупація і переможні реляції. Але ось пройшли якісь місяці, і ситуація радикально змінилася: місцеві партизани просто загнали регулярну армію США в резервації, названі військовими базами. Хто ж тепер в домі господар? А що робити далі? Оточити ці бази фортечними стінами і прокласти нафтопровід під океаном: Багдад - Вашингтон? Так: Іран - це гігантські запаси нафти і є, але як їх зберегти, якщо брати-мусульмани одного разу захочуть підірвати або підпалити підземні озера "чорного золота"? А заодно і пошкодити відповідну інфраструктуру в сусідньому регіоні?

Питання ці далеко не пусті. І невже політики - підбурювачі війни не віддають собі звіту в тому, що ще одна переможна війна на Сході рано чи пізно об'єднає мусульман для священного джихаду, а потім народить регіональне об'єднання, подібне Європейському Союзу, ну скажемо - Союз Мусульманських Держав (СМГ)?

Народження євро зменшило світової доларовий потік на 30 - 35%. На скільки зменшиться зона долара при створенні СМГ, якщо врахувати, що там зосереджені світові запаси нафти і газу? Ясно, що ісламські держави рано чи пізно відмовляться від "паперового долара" і погодяться торгувати тільки за умови повернення до натурального обміну: товар товар. А що запропонують натомість Європа та Америка? Джинси, спреї, зубні пасти, прострочені ліки, неліквідну електроніку, банки пива і "Кока-Коли"? Або свій спосіб життя? Звичайно-ж немає. Захід будуть примушувати поділитися технологіями і повертати по частинах награбоване на Сході, а заодно створювати прийнятні умови життя для всіх офіційних і неофіційних мігрантів.

Нелегко зараз американському Президентові: його кваплять, від нього вимагають дій, вимагають активності, вимагають рішень. Барак Обама, звичайно, сильна фігура, але не більше сильна, ніж диригенти альянсу: Федеральна резервна система + Світовий банк + Міжнародний валютний фонд. Що йому робити і як бути: скасувати підготовку до операції в Ірані? Але навряд чи таке можливе в США. Джон Кеннеді спробував свого часу вийти з-під влади фінансово-олігархічного монстра і був безжально страчений 22 листопада 1963 в Далласі на очах у мільйонів телеглядачів. Ті, хто наказав вбити Кеннеді, були настільки розлютовані його бажанням ліквідувати ФРС, що пізніше, 5 червня 1968, стратили його рідного брата Роберта, а потім, 16 липня 1999 року, і сина Джона Кеннеді-молодшого. Президент Обама звичайно ж знає причини знищення клану Кеннеді, як і тих, хто організував "злочин століття". Цей факт може означати тільки одне - напад на Іран неминуче і його ніхто не скасує ....

****

Два світу стоять один проти одного, але це не горезвісні хрест і півмісяць, а золотий ідол і заповіді Корану разом зі священними книгами інших релігій. Війна НАТО в Ірані неминуче розколе людство на християн і мусульман, об'єднавши країн ісламу на єдину структуру. Що після цього чекає Захід? Може, варто прислухатися до Освальда Шпенглера і відчути "Занепад Європи", свідком і учасником якого стало людство ХХI століття, хоча великий мислитель попередив про нього близько століття тому?

Постскриптум. "? Нафта зроста у ціні. З качана місяця барель уже подорожчав 5% - до 125 долларов. І це позбав качан. За Даними МАГАТЕ, Іран упрітул наблізівся до создания ядерної бомби. Тому проти країни Можливо застосують санкції и даже проведуть військову операцію. А держава - один Із провідніх експортерів чорного золота. Шлюб ресурсу відчують Китай та Індія. Смороду почнут больше купуваті нефти, и відповідно - ее ціна зроста. Це впліне и на Україну - кажуть ЕКСПЕРТ " ("UBR", 10 листопада 2011 року).