Інтернет: можливості та загрози на виборах-2012

РОСІЙСЬКИЙ ДОСВІД Спостереження № 1. Активність в соціальних мережах перетекла у мітинги і демонстрації

Чому ж соцмережі первинні? За останні роки, менш політизована, ніж в Україні, соціально-активна громадськість РФ вийшла у своїх диспутах за рамки кухонь. В інтернеті можна вести діалог не тільки з дружиною і друзями; а бурят чи дагестанець зміг почути думку калінінградці і москвича. Спочатку мітинги незгодних проходили тут - в інтернеті, чим і вселили колективну віру в можливість і реалістичність таких спільних дій на вулицях. Саме в інтернеті люди змогли відчути спільність з тисячами однодумців. Спостереження № 2. Лідером опозиції стає блогер Спостереження № 3. Для підтримки мітингів незгодних у соціальних мережах проходили збори фінансових коштів Це прецедент! Самоорганізація та успішний фандрайзинг в онлайн. При цьому первинне місце самоорганізації - НЕ кухня, не будинок культури, і не площа, а групи в соцмережах. І перерахування грошей відбувається не в касі, а через гаманці webmoney і оплата картами visa в інтернеті. Що ще важливо - забезпечена максимальна прозорість витрачання коштів. Скидайте грошима дуже чітко контролювали витрачання зібраних коштів. Спостереження № 4. Спецслужби РФ є активними суб'єктами онлайн-середовища в Росії Ними управляється і координується не один десяток онлайн-ресурсів. Мало сумнівів у експертів і в тому, що зі спецслужбами РФ вже давно взаємодіють всі найбільші сайти Рунета, особливо сайти з великими базами персональних і контактних даних - соцмережі, сайти знайомств, спільноти. Доказів тому - маса. Чого варто витік інформації про джерела донорської допомоги сайту громадянської журналістики ridus.ru. Спостереження № 5. Незгодні інтернет-користувачі протягом всієї кампанії відчували силу своєї масовості І в їхні переживання збереглося відчуття цієї сили. Пам'ять масової свідомості адже ніхто не відміняв. Бій програно, але битва триває. УКРАЇНА Коротко про статистику. Сьогодні один член середньостатистичної української сім'ї є користувачем інтернет. Це означає, що практично в кожній сім'ї є хоча б один її член, з яким можна взаємодіяти за допомогою інтернету. Тут спеціально йдеться "взаємодіяти", а не "контактувати" або "комунікувати". Саме взаємодіяти. Більше про онлайн-статистиці не варто тут говорити, так як про неї професійно пишуть неперевершені авторитети своєї справи: TNS, Gemius, InMind, GFK та інші міжнародні дослідницькі компанії. Тільки ще один факт - на цей раз з статистики Forbes. Найбагатшим російським бізнесменом в 2012 році за версією Forbes став Алішер Усманов, 29-е місце серед найбагатших людей світу - співвласник Facebook, ICQ, Twitter, Mail.ru, Одноклассники, ВКонтакте, Groupon та інших відомих web-ресурсів. Так от, Усманов виграв конкуренцію за перше місце в російському рейтингу Forbes за рахунок WEB-активів. У структурі його прибутку в 2011 році - 41% належить WEB, 55% - IT, якщо до WEB додати Мегафон. І менше 40% - металургії. Повернемося до теми статті. Можливості сучасного українського інтернету мало хто використовує з сучасних політиків. А якщо і використовує, то однобоко. Серед політиків досі побутує думка, що інтернет - це електронні газети і відео канали, які відрізняються від традиційних ЗМІ тим, що до розміщених новин можна лише робити коментарі, тобто висловити свою Бото-недовольствие. Як можливості, так і загрози інтернету для більшості перших політичних персон знаходяться поза зоною їх розуміння. Це ще одне спостереження. МОЖЛИВОСТІ Інтернет дозволяє реалізувати всі складові виборчого процесу онлайн. Агітувати, проводити дослідження, здійснювати зустрічі з виборцями, організовувати і проводити мітинги, здійснювати збір коштів, програму мікродел, компанію "від дверей до дверей" в соціальних мережах, роздавати продуктові пайки і навіть здійснювати підкуп виборця, а також реалізувати сам процес голосування безпосередньо. Навряд чи ви знайдете щось таке у виборчому процесі, що не можна реалізувати онлайн. 2. В інтернеті сконцентрована найбільш соціально-активна частина українського суспільства. Та частина суспільства, яку по праву можна назвати потенціалом нації, основною рушійною силою українського суспільства. Яку сторону вибере ця рушійна сила - революції або послідовних перетворень? 3. Інтернет дозволяє не просто контактувати з адресатом інформації, наділеним виборчим правом, але і вступати з ним у взаємодію і вибудовувати взаємини. 4. Інтернет тепер можна зачищати від небажаних статей і посилань і робити це абсолютно легальними інструментами. SERM "search engine reputation management" - відносно молодий для всього світу інструментарій управління репутацією в онлайн. Його суть у тому, щоб за запитом "депутат N" у видачі пошуковика Google, Yandex - статті з негативним змістом опустилися в результатах пошукової видачі, а статті з позитивним або нейтральним змістом піднялися і закріпилися у ТОП-10. Зараз формується новий ринок в онлайн - зачистка видачі в пошукових негативних матеріалів про політиків, публічних персон, партіях. Я чую від колег з SEO-індустрії, що перші політичні клієнти вже є. ЗАГРОЗИ Загрози політичний бомонд недавно відчув під час хакерських атак на державні сайти. Про деякі погрози вітчизняні політики чули з хронік та аналізу революцій в Тунісі, Лівії, Єгипті, Ємену, які призвели до повалення глав цих держав. І яке відношення у влади може сформувати тільки даний обсяг інформації? - Закручування гайок, взяття під контроль, здійснення незапланованих витрат на безпеку державних серверів, створення спеціальної групи в СБУ з безпеки в інтернет-середовищі тощо. Дуже закономірно. Спробуємо показати вектори, за якими загрози можна перетворити на можливості влади та кандидатів у владу . Міжособистісна комунікація. Це ключовий блок загроз і можливостей. Поділюся спостереженням. Дослідження поведінки покупців показують, що українські покупці при виборі товару в першу чергу керуються рекомендацією близьких, знайомих. Далі - думкою продавців торгових точок, і ще менш впливові ЗМІ. Але що цікаво, на другому місці в наш час - цифрову епоху! - Покупці керуються відгуками на форумах, блогах. За останні півроку на 6-ти конференціях я почув це твердження від дослідницьких компаній, у тому числі і міжнародних. Працює принцип міжособистісної комунікації - людина, що відповідає на пост матусі у форумі, як лікувати хворого дитини, щось рекомендує, і він при цьому значно ближче, ніж рекламний ролик за її спиною з телевізора. Міжособистісна комунікація в рази ефективніше, ніж традиційні ЗМІ. Інтернет дозволяє взаємодіяти в найближчих колах комфорту реципієнта. Не просто комунікувати або віщати, а взаємодіяти з аудиторією, і тим самим легше проходити контрсуггестия, опір навіюванню. Тільки має бути зіграно за Станіславським: "Вірю!" Технічна безпека. Ddos-атаки хакерів. Державні сайти повинні бути захищені. Незалежно від того хто і коли перебуває при владі. Це - аксіома. Але дивна річ: комерційні сайти частіше піддаються атакам хакерів. Але вистоюють. І потрібно розуміти просту річ, що захист і безпеку від хакерських атак забезпечують не сайти самі собі - це в основному функція хостинг-провайдера або дата-центру, у якого розміщені сервера сайту. Просто у випадку з комерційними сайтами, виходить, що хостинг-провайдери у них крутіший, ніж у державних. Боязнь. Політики бояться інтернету. Бояться насамперед міжособистісної комунікації. А ну-ка, кожен адже тепер зможе публічно звернутися до політика безпосередньо в будь-який час доби. Наприклад, в Facebook. Попросити допомогти в чомусь, покритикувати, зажадати відзвітувати. Чи не вийде ігнорувати, доведеться допомагати, реагувати, відповідати. Коригувати свій образ і уклад життя на предмет щоденної комунікації з виборцем - ще більше пустити в своє життя журналістів і виборців. Звідси боязнь. Адже, страх, як відомо - це захисна реакція психіки. Проблематика інтернет-спільноти, тренди, динаміка знаходяться поза зоною розуміння політичних лідерів "Не царська це справа", розбиратися у всяких там новомодних інтернетах. Державні процеси повинні реалізуватися переважно консервативно, щоб забезпечувати стабільність суспільного життя. Краще - ворог хорошого. Але такий погляд прийнятний, коли суспільний уклад теж хороший. А не в занепаді. Українці довіряють переважно тієї інформації, яка сгенерирована в найближчому оточенні. І інтернет дозволяє чиновникам бути присутнім в ньому практично постійно. Ось вам і вектор вирішення проблеми довіри роботі влади. Фактор іноземних спецслужб Доступ до персональних даних українців мають найбільші іноземні IT-компанії, в основному російські та американські. Українці охоче викладають в соціальні мережі, поштові сервіси та блогосферу свої докладні персональні дані. І адже немає ніякої гарантії, що іноземні власники онлайн-сервісів не співпрацюють зі спецслужбами своїх країн. Швидше навпаки. Принаймні, якщо американські та європейські спецслужби це і роблять, то не так явно. А от російські спецслужби засвітилися вже не в одному скандалі щодо побудови систем контролю над інтернет-спільнотами та журналістикою в онлайн. Крім того, в російські ЗМІ неодноразово просочувалася інформація про особисті контакти та взаємовідносини між власниками і топ-менеджерами найбільших російських онлайн-ресурсів з видними представниками спецслужб. Найбільш впливові в Україні онлайн-сервіси належать росіянам: Mail.ru, Vkontakte, Однокласники, Yandex, ICQ, Meta.ua і частково навіть Facebook і Twitter. На частку належних росіянами інтернет-ресурсів припадає більше 60% всіх відвідувань з України. Стратегія національної безпеки має передбачати систему онлайн-безпеки українців. Якраз зараз формується новий склад РНБО має передбачити у своїй структурі підрозділ з онлайн-безпеки України. І останнє: вектор української самоідентичності найлегше знайти в середовищі активного інтернет-спільноти. Та й, власне, розробити і реалізувати стратегію виявлення цієї самої національної української самоідентичності . Стратегія виявлення - мається на увазі не стратегія пошуку, а стратегія актуалізації. Так як ідентичність - вона всередині українців, її не потрібно шукати - вона є, її потрібно всього лише актуалізувати. Так от, носії української ідеї, схильні до актуалізації національної української ідентичності максимально сконцентровані в українському інтернеті. Ті з українських політиків, які завоюють інтернет- співтовариство, візьмуть на озброєння технології міжособистісної взаємодії в інтернет - на тривалу перспективу сформують для себе зачепив політичної ефективності і залишаться "своїми" для поколінь 1980-х, 1990-х і 2000-х. Місце Політичних Лідерів українського інтернет-співтовариства вакантне. Ласкаво просимо !