УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Пацієнт швидше мертвий, ніж живий

Пацієнт швидше мертвий, ніж живий

Біля ліжка вмираючої медицини

Останні тижні в Києві пройшли під знаком кількох скандалів. Тут і різке підвищення комунальних тарифів для юридичних осіб, і такий же лавинний стрибок цін на транспорт. Але ці проблеми, так би мовити, принципово не нові - їх обговорювали з завидною регулярністю всі попередні роки. На цьому тлі відносної "новизною" відрізняється конфлікт столичних медиків та київської мерії. Чи не суперечками про те, чи достатньо грошей виділяється на столичну медицину і наскільки добре вона працює - такі розмови якраз вже порядком набили оскому. Родзинка нинішньої ситуації в тому, що вперше державний чиновник високого рангу вголос не просто звинуватив підлеглих лікарів в тому, що вони беруть хабарі, а й на цій підставі офіційно знизив їм зарплату.

Ні, звичайно, тези "хорошого лікаря платити не треба - народ сам його прогодує" стільки ж років, скільки і радянської влади. Причому, якщо остання начебто як канула в Лету і була затаврована як "періоду радянської окупації" (з відкриттям відповідного музею), то вищезгадані слова тов. Сталіна, як видно, продовжують жити і перемагати. Трохи менш відверто їх любив повторювати екс-міністр охорони здоров'я в перший помаранчевому уряді Микола Поліщук. Ну, а Леонід Михайлович, схоже, вирішив зробити їх "стрижнем" своєї соціальної політики. Якщо справа піде такими темпами і далі - скоро ескулапів в Києві, як чиновникам в султанської Туреччини, взагалі не платитимуть зарплату - зате введуть офіційний "податок на бакшиш".

Природно, медики намагаються боротися. Зазвичай досить тихі, в останні тижні вони тільки й говорять про катастрофічне становище в міській медицині. Правда, з о-дуже великою оглядкою. Характерним прикладом можна вважати виступ "доктора Х" в останній передачі Савіка Шустера. Його участь проходило із застосуванням технологій, досі використовуються для дотримання анонімності лише небезпечних свідків, співробітників спецслужб да "джерел" скандальних відомостей з комерційних і держструктур.

За допомогою зміненого голосу, що виходить з темного силуету, слухачі дізналися про критичний стан справ в київських лікарнях - відсутності навіть життєво необхідних ліків, проблеми з харчуванням хворих, величезної "плинності" кадрів через скасування "мерської" надбавки до базового окладу.

Що знаходиться в студії заступник мера Ірена Кільчицька все вищесказане категорично спростовувала і раз за разом риторично запитувала у свого візаві: якщо йому, за його ж словами, "нічого втрачати, окрім своїх ланцюгів" - чого ж лікар не "відкриє личко"? Втім, "пролетар медичної праці" розсудливо не піддався на провокацію, зберігши своє інкогніто до кінця передачі.

фото УНІАН

"Сірі" доходи білих халатів

Взагалі, заперечувати те, що київська медицина - одна з найбільш корумпованих, означає заперечувати очевидне. І в цьому сенсі радше доводиться швидше визнати правоту Черновецького, огульно звинувачує всіх медиків у тому, що вони "беруть", ніж політкоректний "реверанс" Кільчицької про "90% медпрацівників-" безсрібників ". Інша справа, що це саме "взяття" абсолютно не є таким вже поганим в більшості випадків.

Дійсно, представляти медиків якимись суцільними "безсердечними вимагачами" і "порушниками клятви Гіппократа" буде дуже великою натяжкою. З усього медичного співтовариства відразу треба виключити середній і молодший медперсонал. Тобто, звичайно, час від часу можна почути моторошні історії про подачу "качки" за гривню або хабарі, щоб медсестра зробила укол. Насправді подібні дії в нормальних лікарнях дуже швидко і жорстко присікаються адміністрацією - аж до звільнення проштрафилися сестричок і нянечок. Бажають зайняти їх місце з "передмість" поки є - а лікарі аж ніяк не горять бажанням допускати подовження термінів лікування своїх хворих через недбайливого виконання обов'язків своїми помічниками. У тому числі, до речі, і з причини особистої (і не тільки "зарплатної") зацікавленості в кінцевому результаті.

Однак і представляти цю саму "зацікавленість" у вигляді якогось "медичного рекету" (або давай гроші, або прощайся з життям) абсолютно неправильно. У дійсно загрожують життю пацієнта ситуаціях самі "високооплачувані" доктора - завідувачі відділеннями, лікарі вищої категорії, кандидати та доктори наук - виконують свою роботу швидко, сумлінно і цілком безкоштовно. "Смертельні випадки" не потрібні нікому (за них потім дуже довго "тягають" вищестоящі інстанції), та й просто людську совість ніхто не відміняв. Хоча, звичайно, якщо в лікарні немає достатнього фінансування, а "швидка" скинула в реанімацію якогось обпівшегося "антифризом" "бомжа", купувати для нього ліки зі своєї кишені ніхто не буде. Але це вже питання не до людей у ??білих халатах ...

Інша справа, якщо пацієнт "хронічний". Тут вже з'являються можливості для маневру. Прооперувати на цьому тижні - або чекати черги місяцями; доручити цю операцію "зеленому" новачкові, що тільки що закінчив "інтернатуру", - або маститому доктору, у якого така маніпуляція вже, може, тисячна за рахунком. Відвідати хворого в палаті покладений один раз під час обходу - або "потурбуватися" набагато частіше. Все це має свої розцінки. Максимуму, звичайно, вони досягають в "елітній" вузькоспеціалізованої хірургії - "нейро-", "мікро-", серцевого. Тут мова може йти про тисячі доларів за операцію. Не надто відстають від "лідерів" і "загальні" хірурги - операції з приводу виразок, видалення жовчних міхурів і проч. теж стоять сотні баксів. Приблизно на тому ж рівні або трохи нижче йдуть "малі хірурги" - лори і окулісти, а також акушер-гінекологи.

"Спеціалізовані" терапевти в стаціонарах - кардіологи, невропатологи, гастроентерологи, пульмонологи і т.д. - Можуть розраховувати на суми порядком нижче. Все-таки навіть супервдалим призначення ліків ніколи не буде виглядати в очах пацієнтів настільки ж відповідальним завданням, як робота зі скальпелем. "Загальні" терапевти у відділеннях замикають "лінійку високооплачіваема" - їх контингент, як правило, вичерпується або не занадто складними випадками, або "неплатоспроможним" контингентом. Начебто престарілих бабусь, родичі яких готові доплатити, швидше, за те, щоб "рідна душа" скоріше відправилася на той світ, звільнивши жадану квартиру - чим за те, аби ся жілплощать займалася ще енну кількість років. З необхідністю частих відвідувань та догляду за примхливою старенькою. А значить, за успішне "подлечіваніе" запалення легенів або серцевої недостатності лікар, в кращому випадку, отримає цукерки, квіти і шампанське. Якщо не просто "спасибі".

Втім, лікарі відділень виглядають справжніми багатіями в порівнянні з колегами з поліклінік. Ті в якості "приробітку" можуть розраховувати хіба що на гонорари за липові лікарняні листи. Які, втім, теж зазвичай починаються з 10-15 гривень за один день. На розчарування докторів, бажаючих їх отримати стає все менше. Адже в комерційних структурах їх або не оплачують, або ну дуже косо дивляться на "симулянтів". А з колег-"бюджетників" чи багато візьмеш?

Так що анонімність "доктора Х" у передачі Савіка Шустера пояснюється досить просто. Йому дійсно є що втрачати. Для можливості отримання високих додаткових доходів лікар повинен відповідати двом невід'ємним критеріям. Перше - бути фахівцем високої кваліфікації. І друге - займати відповідну посаду. І якщо кваліфікація від, скажімо, класного "судинного" хірурга нікуди не піде, то після звільнення зі спеціалізованого відділення або "центру" міської юрисдикції опальному медику добре, якщо дозволять розкривати "чиряки" в поліклініці спального району. Це в кращому випадку - "незручного" критика завжди можна довести перевірками до інфаркту (або звільнення за власним). Або навіть підвести під статтю - якщо попало обіймати посаду заввідділу, тобто посадової особи.

фото УНІАН

Лікуватися задарма - означає задарма лікуватися?

Проте після цього короткого екскурсу в світ "тіньових" медичних послуг ще раз уточнимо важливі деталі.

Перше: додаткові доходи (крім виписки липових лікарняних і таких же липових рецептів на наркотики) юридично хабаром не вважаються - вона може даватися лише посадовій особі. А рядові доктора такими особами не є.

Друге: найчастіше так звані хабара цілком добровільно даються пацієнтами (а особливо їх родичами) за "перерераспределеніе" уваги, часу, зусиль докторів на їх користь. Грунт для чого здавна створена нашим улюбленим державою. Бо ні в одній країні світу на лікаря в стаціонарі не доводиться 25 хворих (або по 5 осіб на годину на прийомі в поліклініці). З урахуванням необхідної середньої тривалості лікування в лікарні в 10 днів, на місяць лікар проліковує 75 пацієнтів (на прийомі 22 робочих дні по 40 відвідувачів - 880 осіб).

Тепер порахуємо "винагороду" за лікування одного хворого, виходячи з усередненої загальнодержавної ставки лікаря другої категорії терапевтичного профілю - 860 гривень чистими. Отримуємо: за стаціонарного хворого - 1 гривня 20 копійок, за "амбулаторного" - трохи менше 10. Копійок, природно. Думається, треба бути або божевільним, або клінічним "Плюшкіна", щоб довірити лікаря своє здоров'я, а то й життя за гроші, на які не купиш і пристойний пиріжок. Тому подяку лікарям несли, несуть і будуть нести - природно, з урахуванням власного добробуту.

Нове - перш ігнороване старе

"Так чого ж медики обурюються тоді!" - Може запитати небудь читач. Так адже серйозні гонорари отримують далеко не всі лікарі навіть елітних відділень - тому як більш-менш "грошові" пацієнти вибирають найбільш досвідчених з них. Доктора з поліклінік, з урахуванням кризи, також значно втрачають у своїх і так не надто солідних допдоходов. Про медсестер-санітарок і говорити нічого - на їх "голу" зарплату в 600-700 гривень чистими в дуже дорогому Києві прожити практично неможливо. Так що мерська надбавка зайвої ніяк не видається - тим більше, що й пенсія адже розраховується з "білих", а не "сірих" доходів.

Тим часом платити колишні надбавки місто вже не може. Або не хоче. І з суб'єктивних причин - кошти, виділені на медицину на 3-4 квартал, були "проїдені" для популістка подачок тим же медикам напередодні весняних мерських виборів. І з об'єктивних - що почалися економічні негаразди загрожують київської скарбниці недоотриманням чверті доходів - 6 мільярдів гривень. Куди вже там підтримувати на колишньому рівні і зарплати, і закупівлю ліків з харчуванням для хворих. А значить, і загальну якість лікування в міських лікарнях різко впаде - навіть якщо всі без винятку доктора стануть суцільно "безсрібники".

Взагалі, судячи з усього, сам Леонід Черновецький особливо ситуацією не завантажується. І правда, його розрахунок можна назвати цинічним, але в прагматичності йому не відмовиш. Справді, якщо кияни спокійно "проковтнули" підвищення транспортних тарифів у чотири рази - то вони навряд чи вийдуть на демонстрації і через погіршення рівня столичної медицини. Який, насправді, всього лише знизиться до середнього по країні. У якій за межами окружної дороги вже років 10 як зникли навіть найдешевші "безкоштовні" ліки в стаціонарах, а харчування хворих можна назвати хіба що баландою. У лікарняних їдалень на периферії давно панує цілорічний "Великий піст", при якому м'ясо-риба-молоко в меню якщо і з'являються, то за дуже великих святах.

А протести медиків? Дійсно заслужені й авторитетні з них максимум зважаться на анонімне виступ на ТБ. Тому як одночасно втратити колишнє високе положення їм дуже просто. А маніфестації рядових лікарів і медсестер? Як правило, вони тривають до зміни колишнього головлікаря ставлеником мерії. Останній без праці може приструнити колектив, "закрутивши гайки" по лінії трудової дисципліни, ведення медичної документації - так просто тотального контролю над незручними підлеглими.

Люди будуть звільнятися? Та куди вони, власне, подінуться? З неймовірною швидкістю відходять у минуле розповіді про офіс-менеджерів, які отримують сотні доларів за байдикування. Нині в київських офісах повально скорочують не тільки малоцінних працівників, але навіть і справжніх профі. А йти в сантехніки або двірнички люди в білих халатах, швидше за все, не захочуть - є ж, зрештою, у них якесь відчуття професійної гордості і самооцінки.

Перш за все - не нашкодь

Чого категорично не можна робити Черновецькому, так це скорочувати ставки реальних медиків. Взагалі, розмови про те, що "медицина зажралась", "штати роздуті" та інше - не більше, ніж міфи від доморощених послідовників "чиказьких хлопчиків" право-ліберального спрямування. Наприклад, абсолютно надумане твердження про те, що кількість лікарів в Україні 48 осіб на 10 000 населення і більше всіх у світі.

Насправді це злочинна маніпуляція зі статистикою в нашій країні, що враховує під поняттям "лікарі" керівників, науково-дослідний персонал, стоматологів, методистів, статистичних працівників, викладачів медвузів. У Європі ж лікарями іменуються лише ті випускники медичних факультетів, які безпосередньо займаються лікуванням хворих. У нас таких - 26,5 осіб на 10 000 тисяч. Для порівняння: даними ВООЗ кількість лікарів на 10 000 населення в середньому в Європі становить 36,0, в країнах Східної Європи - 33,2. Наприклад, у Німеччині - 33, 6; Польщі - 22,4; Румунії - 19,0; середній показник по країнах СНД - 37,2. До речі, всі ці дані - 5-річної давності. Відтоді чимало лікарських ставок в нашій країні було скорочено "за непотрібністю".

Так, те, що більше 90% витрат медичного бюджету припадає на фонд зарплати - правда. Але про те, який розмір цих так званих зарплат, говорилося вище. Уявімо собі, що заради економії бюджету штати охорони здоров'я різко уріжуть. Ну і що тоді робити з скороченими? Нормальної роботи в найближчому осяжному майбутньому вони все одно не знайдуть. Перші місяці доведеться платити допомогу. А потім що - направляти екс-медиків на так старанно мусовані останнім часом громадські роботи типу озеленення або прибирання території? Будівництво доріг вимагає більш кваліфікованих фахівців - в силу використання техніки поскладніше лопат "рузвельтівського" періоду.

Але як "спантеличити" таку ораву - і в Києві, і в дрібніших містечках?! Хіба що один і той же кущ бузку по кілька разів на тиждень закопувати і викопувати знову. Тим більше, що платити-то все одно доведеться. Адже "мінімалка" з наступного року складе 600 з гаком гривень на місяць - чи набагато це більше поточних жебрацьких ставок охорони здоров'я? Чи не краще залишити медиків при їх роботі - слугувати хоча б ілюзією турботи держави про хворих і убогих?

Так що істотної економії від масових скорочень медичної сфери не буде при всьому бажанні емісарів МВФ і можновладців. А ось істотне підживлення протестних настроїв буде напевно. Адже тут не обов'язково, щоб колишній лікар був готовий метати "коктейль Молотова", а медсестри - влаштовувати погроми. З ростом безробіття почне лавинно рости соціальна база справжнього, а не "найнятого", як навесні 2007 року, Майдану. У масштабах всієї України. Коли люди будуть виходити на маніфестації не заради можливості додатково заробити сотку гривень у чергових вербувальників, а щоб купити хліб своїм голодним дітям. А при успіху гіпотетичної революції - мати таку можливість постійно.

Тут вже й жінки дуже навіть знадобляться. Тому як самий відморожений спецназівець, готовий за наказом "перетворювати на котлети" учасників демонстрації-чоловіків, тричі подумає, перш ніж наважитися на таке по відношенню до жінок. Пам'ятається, застосування такої тактики було одним з важливих козирів "генералів Майдану" на випадок спроби розгону міліцією пам'ятного мітингу.

Так що нерозумне це справа - "реформувати" медицину в кризовий період. Prima non nocere - "передусім - не нашкодь", говорить на цей рахунок одна з найпопулярніших медичних максим. Втім, надія на розум української влади звучить у дусі поганого анекдоту. Залишається сподіватися хіба що на почуття самозбереження нашого істеблішменту. Або думати про самозбереження себе (ну і держави) самим - з прийняттям термінових і невідкладних заходів по всіх напрямках ...

Пацієнт швидше мертвий, ніж живий