Юля починає і ....

Процес підготовки до дострокових виборів в Україні набирає хід. Поки не всім зрозуміло, на якому рівні вони пройдуть раніше запланованого законом терміну, але шанси на це є, і основні політичні гравці починають формувати передові загони для штурму різноманітних висот влади. Поки що в цьому чимало досягає успіху Юлія Тимошенко.

Відео дня

Бджоли серцеві

У першу неділю зими пройшов дванадцятий з'їзд партії "Реформи і порядок", на якому та прийняла рішення про входження в Блок Юлії Тимошенко. Рішення було досить логічний - ПРП намагалася стати складовою частиною БЮТу ще напередодні парламентських виборів, але нездоланні тоді розбіжності завадили консолідації. Тепер же залишилися за межами законодавчого органу "порядні реформатори" стали набагато поступливішими і менш примхливими. Їх союз з бютівцями можна назвати спрямованим на перспективу: реалізовувати основні його положення - висунення єдиного кандидата на президентських виборах і формування спільного списку на парламентських виборах - можна буде в перспективі. Наскільки довгостроковій - багато в чому залежить від дій новоспечених політичних партнерів.

Юлію Тимошенко, соратники якої періодично згадують про солідаризм як ідеологічній основі БЮТ, не бентежить ліберальна сутність ПРП. Вступ до Соцінтерну як одна із зовнішньополітичних завдань БЮТ - перспектива досить далека, тоді як необхідність консолідації навколо себе політичних сил, що стояли на Майдані, очевидна. Леді Ю прекрасно розуміє: боротьба Партії регіонів за стабільність в "донецькому" розумінні для її політичних перспектив, як мінімум, неприємна, як максимум - несе серйозну загрозу. Тому ситуацію необхідно постійно розгойдувати, причому - чим швидше, тим краще. Весна 2007-го виглядає зараз найбільш сприятливим часом для початку наступу на владу. Але якщо в позиціонуванні в якості лідера парламентської опозиції Юлія Володимирівна домоглася певних успіхів, то очолити незадоволених в масштабі країни їй ще належить.

ПРП для посилення БЮТ підходить непогано. Партія достатньо радикальна, плюс багато її лідери серйозно розчаровані угодовської позицією Віктора Ющенка. Який вирішив співпрацювати з президентом Тараса Стецьківа з партії завчасно виключили. Так що "бджоли" на всіх порах і без докорів сумління летять на мерехтіння червоного серця. Ідеологічні розбіжності в даному випадку мало кого цікавлять - "порядні реформатори" хочуть повернутися у владу, а Тимошенко може надати їм цю можливість.

Операція "Перехоплення"

Проте всім зрозуміло, що приєднання тільки ПРП погоди для Блоку Юлії Тимошенко не зробить. У недавньому інтерв'ю Die Welt Юлія Володимирівна дала зрозуміти, що налаштована формуватимуть не єдину демократичну партію, а блок. Нескладно здогадатися, хто буде його єдиним і неспірній лідером нового об'єднання. Куди цікавіше інше питання - хто увійде до складу нового блоку.

Судячи з усього Тимошенко націлилася консолідувати навколо себе всіх, хто входив свого часу в коаліцію "Сила народу". Можливо, вона не погребує навіть "уламками НСНУ", які в Західній Європі пообіцяла всіляко вітати. Правда, до остаточного розпаду пропрезидентської партії доведеться ще трохи почекати. Зате от із двома консервативними силами - Народним Рухом України та Українською народною партією - поговорити є про що.

Обидві політичні сили всерйоз задумалися про об'єднання. УНП давно посварилась з НСНУ, брала самостійну участь у парламентських виборах і не залишає надії відновити сильний центр на правому фланзі українського політикуму. Заради цього Юрій Костенко цілком готовий по-сімейному (діти політиків перебувають у шлюбі) об'єднатися з Борисом Тарасюком. Цей непримиренний "євроатлантист" сьогодні перебуває в підвішеному стані. Парламент всупереч президентським умовлянь відправив міністра закордонних справ у відставку. Борис Іванович, ясна річ, не поспішає з'їжджати з Михайлівської площі, але як досвідчений дипломат не може виключати будь-якого розвитку подій, наприклад, розміну його на більш відповідну і компромісну кандидатуру. В очікуванні долі свого лідера завмерли і рухівці, на всякий випадок поміняли помаранчеві прапорці блоку на робочих місцях у парламенті на партійні. Якщо Ющенко "здасть" Тарасюка, можна не сумніватися, що почалися між Рухом і БЮТ консультації продовжаться набагато інтенсивніше, ніж раніше. Та й УНП Костенко ще з 2000 року має досвід налагодження контактів з "Батьківщиною", так що шанси на приєднання українських правих до БЮТ залишаються досить високими.

Між синицею і журавлем

І це стає дуже цікавим, адже правий фланг політичного спектра традиційно вважався електоральним заповідником Віктора Ющенка. Замах Юлії Тимошенко на цю синекуру навряд чи знайде розуміння на Банковій, особливо, якщо врахувати що і Микола Катеринчук, який зав'язав із НСНУ, не виключає альянсу з лідером БЮТ і повністю визнає її лідерство в опозиції. Якщо леді Ю підімне під себе пару статусних націонал-демократичних партій, то перспективи переобрання Ющенка в 2010 році стануть вельми примарними. Чинний президент достроково перетвориться на "кульгаву качку", втративши свою електоральну базу. Серед націонал-демократів вірними йому залишаються Конгрес українських націоналістів і УРП "Собор" - партії, серйозної ролі у вітчизняній політиці ніколи не грали. Плюс НСНУ, вміло втілює в життя тезу про друзів, від яких Бог повинен оберігати сильніше, ніж від ворогів. Чи не на Партію регіонів же Ющенко нарешті спиратися. Зате Тимошенко, навпаки, максимально розширить свої політичні горизонти, фактично узурпувавши вплив у правоцентристському сегменті.

Можливою запланованої втратою в цих передвиборних "великих перегонах" може стати ліквідація націонал-демократичної ідентичності. Жалібно нившіе в часи президента Кучми націонал-демократи, судячи з усього, стоять перед нелегким вибором: зберегти лебедину вірність Віктору Ющенку і чекати від нього царської милості (злі язики називають такий варіант "качка під ліжком"), спробувати зберегти в руках синицю свого електорату чи все ж спробувати зловити журавля в небі, запущеного Юлією Тимошенко. Останній варіант дає надію на продовження політичного життя, але змусить розпрощатися з багатьма ідеалами заради горезвісної політичної целесообраності. Що вдієш - у політиці виживає найсильніший або вміє краще за інших пристосуватися до ситуації.

Євген МАГДА