Віктор Андрійович, ви вже не такий

Обрання спікером Мороза та створення нової коаліції - свого роду тест для багатьох політиків. Сьогодні можна виділити чотирьох ключових гравців. У кожного з них своє оточення, в одних - соратники, у інших - "любі друзі", у третіх, як вони самі кажуть, - "моя команда з пурпуровим серцем". Імена гравців відомі - Янукович, Ющенко, Тимошенко, Мороз. Для них-то тепер і настає момент істини.

Мороз Олександр Олександрович. У чому його звинувачують? Його називають зрадником. А в чому суть його зради? Давайте відверто: він не зробив нічого такого, чого не робили раніше його партнери "любі друзі". Просто зараз він їх переграв на один крок.

Мороза дорікають у тому, що він, ратифікувавши помаранчеве коаліційну угоду, паралельно домовився з Партією регіонів. Хіба "Наша Україна" надходила інакше? "НУ" все час закликала до дотримання ідеалів Майдану, до тільки їм відомим принципам якийсь "нашоукраїнської" демократії, торгуючись, в той же час, з усіма, з ким можливо. Так що звинувачувати у чомусь Мороза, з боку НУ, попросту некоректно.

Мені зрозуміла нинішня реакція Ющенка, абсолютно зрозуміла реакція Тимошенко. Остання надходить так, як повинна поступати з точки зору помаранчевої логіки. Цікавіше з Ющенком. У Віктора Андрійовича виникло відразу дві проблеми. Одна особистісна, другий нібито має ознаки зовнішнього антуражу. Особистісна - це Віктор Федорович Янукович.

Хотілося б, щоб, врешті-решт, хтось набрався мужності і сказав главі держави в обличчя: "Віктор Андрійович, ви вже не такий". "Ви, як мінімум, вже не такий президент, з точки зору конституційного права і, як максимум, ви вже не той Ющенко, якого підтримував Майдан".

Сподіваюся, в першому ешелоні політикуму знайдуться люди, які віч-на-віч наважаться сказати йому це, адже дії Ющенка неадекватні сучасним реаліям. Вимагати від Партії регіонів відмови від прем'єрства Януковича і від коаліції з комуністами - некоректно, щоб не сказати - нахабно. Широка коаліція можлива тільки за прем'єрства Януковича.

Зрозуміло, коаліція ПР і КПУ - повний провал Ющенка, але, може бути, йому просто треба прийняти це де-факто і не втручатися в ці процеси. Адже саме його втручання в переговори минулого тижня спровокувало створення даного союзу.

Очевидно, що антикризова коаліція не відбулася б без КПУ. Отже - вони мають право представництва в коаліції у разі її розширення. У європейських країнах комуністи користуються серйозною підтримкою, лякати, в цьому контексті, Україна "комуністичним реваншем" - примітивна демагогія.

У свою чергу, для Ющенка і "НУ" настав час "Ч". Ющенко повинен відійти на свої конституційні позиції, подати кандидатуру Януковича, простимулювати процес входження в широку коаліцію "Нашої України" і задовольнятися рівно тим, на що вони мають електоральне право. Підкреслюю: право, надане їм народом, тобто - на 14% присутності в коаліції урядової і на 14% своєї частки в опозиції.

Нечесно було б, з мого боку, обійти питання можливого розпуску парламенту. Я завжди говорив: вибори на Україні повинні закінчитися. На нові вибори, я вважаю, у нас немає ресурсів, нові вибори, я про це говорив неодноразово, можуть виявитися дуже згубними з точки зору перспектив економіки.

Але, давайте подивимося на ситуацію з достроковими виборами, з точки зору основних чотирьох політичних гравців. З Тимошенко і Мороза ситуація зрозуміла. Тимошенко, з її специфічною інтерпретацією справедливості, наполягає на дострокових виборах і це зрозуміло. Зрозуміло небажання Мороза допустити дострокові вибори хоча б тому, що він - чинний спікер.

А ось у Ющенка і Януковича ситуація неоднозначна. З одного боку, розпускаючи парламент, Ющенко не допускає Віктора Федоровича до заслуженого, в результаті перемоги на виборах, прем'єрства. Але, звинувачуючи той же парламент, Ющенко зберігає таким чином за Єхануровим (тобто особисто за собою) всю виконавчу владу, як мінімум на п'ять місяців, а, можливо і на два роки. Нагадаю: у разі передбачуваних дострокових виборів, можна буде ще раз заблокувати процес створення коаліції, але новий парламент не можна розпускати протягом року.

Неоднозначна також ситуація для Партії регіонів. Для того, щоб Віктор Федорович став Прем'єр-міністром, не вистачає буквально одного-двох днів. По закінченню 15 діб, відведених Конституцією на тематичні консультацій з президентом, парламент України міг би - навіть без подання Ющенка - винести постанову про затвердження Януковича. Але, за два дні до закінчення цього терміну у Ющенка з'являється теоретична можливість розпустити парламент. У кожному разі, прихід Януковича під голову Кабміну неминучий. Цей процес можна тільки відстрочити.

Якщо все ж трапиться так, що політики змушені будуть ще раз звернутися за довірою до українського народу, то Янукович знову виграє. Так, як виграв в 2004, як виграв в 2006. Чи не спроста говорять: "Бог допомагає тричі".

У найближчому майбутньому ми можемо стати свідками трьох процесів: здачі позицій Ющенка (сьогодні цей процес закономірний). Друге: спроба здачі Януковича, що було б відкритою несправедливістю. Третє: перевибори парламенту, де кожен з двох політиків отримає можливість підтвердити свій статус-кво. І якщо у Януковича, в даному випадку, шансів для виграшу більше, то у Ющенка більше шансів зберегти свою присутність у владі через збереження тимчасового уряду Єханурова.