Візьміть участь
у розіграші
смартфону на Android Взяти участь
Приз
ПолітикаЕкономіка

/Блоги - Світ

Америка – Пакистан: дружня ворожнеча чи ворожа дружба?

2.8т

США потребують нової стратегії щодо Пакистану

Пакистан перестав ділитися ключовою інформацією з розвідками США, що є першою ознакою того, що рішення Вашингтона призупинити військову допомогу Ісламабаду знайшло відповідь. А намагання президента США Дональда Трампа підігнати світову геополітику під своє бачення може призвести до переформатування сил на світовій політичній арені.

Перший твіт Дональда Трампа у новому 2018 році неочікувано стосувався відносин Америки з Пакистаном: "Сполучені Штати нерозумно надали Пакистану більше, ніж 33 мільярди доларів у вигляді допомоги за останні 15 років, а вони нам нічого не дали, крім брехні і обману. Вони дають притулок терористам, яких ми розшукуємо в Афганістані, більше цього не буде".

Дуже швидко стало зрозуміло, твіт президента не був пустою погрозою. Вже 4 січня Держдепартамент оголосив, що США заморожують свою військову допомогу Пакистану. Мова йшла про 255 мільйонів доларів фінансової допомоги, надання якої було зупинено через нездатність Ісламабаду повною мірою співпрацювати з американцями у питаннях боротьби з тероризмом.

Свого часу обмін розвідувальними даними між Пакистаном і США посприяв поразці СРСР в Афганістані. Але припливи і відпливи в стосунках між ними відбуваються не вперше, й не вперше Америка зупиняє допомогу Ісламабаду.

Так після початку ядерної програми Пакистану в 1990 році, США вже призупиняли військову допомогу своєму союзнику. Проте після терактів "Аль-Каїди" 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, США перейшли до більш тісної співпраці з Пакистаном для ліквідації в Південній Азії цього терористичного руху.

Втім, розчарування Вашингтона в своєму союзникові можна зрозуміти. Оскільки Ісламабад, приймаючи від американців мільярди доларів допомоги, водночас надавав притулок деяким ісламістським екстремістським групам. Включаючи і лідера терористичної організації "Аль-Каїда" Усаму бен Ладена. Адже мало віриться в те, що принаймні дехто з вищих чинів в розвідці Пакистану не знав, що терорист номер один знаходиться на пакистанській території.

І коли в 2011 році американській спецназ ліквідував Усаму бен Ладана в його резиденції в місті Абботтабад на території Пакистану, то не Ісламабад мав би мати претензії до Вашингтона з приводу неузгодженої з ним спецоперації, а США. Тому, що цим несанкціонованим перебуванням Усами бен Ладена на своїй території пакистанці фактично потурали поширенню тероризму.

Допомога Америки Пакистану в минулі десятиліття не знімала повністю напруженість і протиріччя в стосунках двох держав. Не дивлячись на це, тільки в часи президента Рональда Рейгана, США надали Пакистану 2 мільярди військової допомоги і 3 мільярди економічній допомоги для його розвитку.

Під час Холодної війни Пакистан, дозволяючи використовувати свою територію, допоміг живити в Афганістані антирадянський ісламістський повстанський рух і ефективно протидіяти радянському вторгненню до цієї країни. А активна співпраця спецслужб США з пакистанською міжвідомчою розвідкою Inter-Services Intelligence (ISI), в підсумку призвела до поразки СРСР і його виходу з Афганістану в 1989 році.

Тепер інші часи, але коли військова кампанія США в Афганістані ще не завершена, повний розрив Вашингтона з Ісламабадом виглядає не дуже логічним. Не дивлячись на те, що американцям вдалося знайти часткову заміну постачання своїх військ на афганський території поза Пакистаном, для них це менш зручно.

Тому можна припустити, що призупинення допомоги не матиме постійної дії, а є лише тимчасовим кроком, котрий націлений на відмову Пакистану від підтримки "хороших терористів", старших командирів "Талібану" і членів екстремістського угруповання "Гаккані", які знайшли собі притулок на пакистанській землі.

Всі заперечення, що це не так, не діють на Вашингтон. Адже саме в Пакистані у 2016 році американським дроном було ліквідовано тодішнього лідера "Талібану" муллу Ахтара Мансура.

Виглядає на те, що Пакистан, попри декларування своєї лояльності до Америки, став для Афганістану одним із дестабілізуючих факторів. Звідти відправляються терористи, що знайшли притулок на його території. Тому стосунки двох держав можна визначити, як дружню ворожнечу чи ворожу дружбу.

Вся парадоксальність ситуації в тому, що Пакистан потребує грошей США, і їхнє достатнє надходження можливе саме за умови дестабілізації Афганістану. Тому багато хто в Ісламабаді зовсім не зацікавлений, щоб Афганістан перестав бути точкою постійного напруження в регіоні.

На жаль, швидке політичне вирішення афганського питання не проглядається. Ситуацію погіршує те, що розпочавши війну проти "Аль-Каїди", американці отримали на її місце нових терористів з "Ісламської держави". І не можна виключати, що подібне клонування терористичних організацій може продовжуватись в майбутньому.

Складність стосунків між США і Пакистаном полягає ще й в тому, що там військові, племінні, релігійні та цивільні сили борються за своє верховенство і вплив.

А оскільки в цій державі ніхто не здатен контролювати ситуацію повністю, то це виливається у великі складнощі для американців. Коли виконання прийнятих раніше зобов’язань не може бути гарантоване. А вирішення кожної наступної проблеми може досягатися тільки постійними переговорами.

Розглядаючи рішення Трампа щодо допомоги Ісламабаду варто задатися питанням чи буде воно працювати? І хто більше має важелів впливу: Америка на Пакистан чи навпаки?

Скоріше за все, Пакистан розглядатиме замороження допомоги, як переговорну тактику Вашингтона, а не як кінець з ним відносин.

Можливо, що переговори тепер будуть розпочинатися з дещо змінених позицій обох сторін, але США не можуть дозволити собі не вести діалог взагалі, оскільки Пакистан має ядерну зброю. Та й важко вивести Ісламабад з дискусії про те, як покласти край конфлікту в регіоні, коли він фактично сам є однією зі сторін конфлікту.

Не можна виключати того, що нові підходи американців до умовно союзницьких стосунків з Пакистаном є частиною плану – переломити таким чином хід війни проти "Талібану" в Афганістані. Ціллю якого є примусити Ісламабад, під загрозою втратити допомогу з боку США, відмовитися від своїх лояльних підходів до певних терористичних ісламістських угрупувань.

Якщо ж такий проект адміністрації Трампа існує, то в разі непоступливості в цьому питанні пакистанців, цілком може бути зроблений наступний крок. А саме погроза з боку Америки визнати Пакистан державою спонсором тероризму. За чим може відбутися частковий чи повний розрив у відносинах між цими двома країнами, а, можливо, навіть введення санкцій до частини пакистанських вищих чиновників.

Якщо б Ісламабад погодився на умови США, то гіпотетично це могло б виглядати досить привабливо. "Талібан" і екстремістське угруповання "Гаккані" більше не відчувають, що у них є безпечне місце в Пакистані. І таким чином отримують мотивацію сісти за стіл переговорів з афганським урядом.

Але якщо б навіть Пакистан під тиском пристав на ці зміни в своїй політиці, то всерівно таліби не відмовляться від своїх претензій на контроль над всім Афганістаном.

Та не дивлячись на рішучу риторику з обох сторін, навряд чи вони діятимуть (принаймні в найближчий час), так категорично різко.

Адже повний розрив Вашингтона з Ісламабадом лише підштовхнув би останнього приєднатися до союзу Ірану, Китаю, Росії і Сирії. Противагою якому на сьогодні є США, Ізраїль та Саудівська Аравія. А це стало суттєвою втратою для США, оскільки надовго вирішило б питання, хто домінуватиме на Середньому Сході.

Хоча якби Пакистан цінував свої союзницькі стосунки з США і вибрав шлях домовляння з американцями, то мав би повністю віддалити себе від Афганістану. Посилаючи цим Америці та всьому світу меседж, що Афганістан не є частиною Пакистану і він повністю закриває кордон. Крім гуманітарної допомоги афганцям, якщо її потрібно буде направляти.

Афганці мають свої хронічні багатовікові проблеми. Тому якщо Пакистан хоче стати сучасною країною, то повинен рухатися вперед без тягаря Афганістану. А пакистанське керівництво мало б припинити розглядати Пакистан через призму Афганістану.

Афганістан став реальними продуцентом проблем для Ісламабаду. Більш розвинений технічно і науково, Пакистан здатен швидко розвивати свою економіку. А виступаючи в тандемі з консервативним та відсталим Афганістаном Ісламабад відштовхує від себе фінансових донорів і потенційних інвесторів.

Очевидно, що США потребують нової стратегії щодо Пакистану. А це означає, що для того, щоб успішно вирішити проблему з Афганістаном, Америка має спочатку вирішити проблему з Пакистаном.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги