Москва відроджує Союз

Читать на русском

У п'ятницю в Москві президенти трьох провідних країн СНД (за вирахуванням України) підписали Декларацію про створення Євразійського економічного союзу. Сам Союз орієнтовно має запрацювати на початку 2015 року, проте Дмитро Медведєв заявив, що існують усі передумови, щоб "прискорити цей процес". По суті, на просторі колишнього СРСР створюється потужна наддержавна структура, яка на даному етапі проголосила економічний вектор інтеграції. Що характерно, і за функціональними обов'язками, і навіть за співзвучністю назв ЄврАзЕС формально нагадує Євросоюз. Правда на цьому все подібності й закінчуються.

Перше, на що слід звернути увагу - ЄврАзЕС за ступенем інтеграції (а йдеться аж до уніфікації єдиного законодавства) значно перевершує той же нещодавно створений Митний союз, від якого Україна поки що відбивається усіма уявними способами. Це говорить про те, що Москва від гуманітарної експансії в СНД ("російський світ") переходить до більш прагматичної політики, і на перше місце ставить саме економічне домінування в регіоні. Побічно про це говорять, наприклад, такі факти, що у федеральний список Держдуми не потрапив практично жоден російський націоналіст гуманітарного блоку (той же Затулін, або Марков). Навпаки, Путін робить ставку на технократів і управлінців економічного блоку (Сечин, Зубков, Ресін і пр. з "путінської гвардії"). Характерний приклад - ЄврАзЕС очолить Міністр промисловості і торгівлі РФ Віктор Христенко, який до того ж є головою ради директорів "Транснефти". Все це говорить про те, що створюється не міфічне утворення на зразок СНД чи ГУАМу, а чітко продуманий наднаціональний інститут економічного домінування Москви над величезним євразійським простором.

Друге, про що слід сказати - дні існування СНД, як навіть формально впливової організації на теренах колишнього СРСР, практично закінчені. СНД перетворився з марного дорадчого органу в архетип XXI століття. Ні функцій, ні, тим більше, ідеології у цієї організації вже немає. І як би дивно це не звучало, але Україна втрачає майданчик для демонстрації (в тому числі, і для Заходу) свого "особливої ??думки" в Співдружності незалежних держав. Зрозуміло, що після розвалу Грузії, вже і співдружності ніякого не існує, однак саме Україна традиційно виступала певним ліберальним барометром і орієнтиром в СНД. Відтепер Україна стає для Таджикистану або Киргизії таким же партнером, як Польща чи Бангладеш. Росія створює свій пул "вірних союзників", і ті, хто до нього не входять, автоматично опиняються в зоні відчуження. Таким чином, Україна втрачає можливість демонструвати на просторах колишнього Союзу, що можливий інший (тобто, західницький) вектор розвитку.

Нарешті, третій пункт, який вже належить до України безпосередньо. Навіть на офіційному сайті ЄврАзЕС вивішений український прапор. Україна в цій організації не просто чекають, її будуть туди втягувати усі найближчі 12 років правління Володимира Путіна. При цьому втягувати досить агресивно, із застосуванням найвитонченіших (питання не тільки в газі) способів, у тому числі, і через "п'яту колону" в самому Євросоюзі. У кожному разі, до 2015 року, коли ЄврАзЕС повинен буде почати функціонувати під чуйним керівництвом Москви, в України буде час "посидіти і подумати", як бути далі. Те, що Київ таки стане членом цієї організації, шанси досить високі, хоча зараз про це не наважаться відкрито заявляти навіть найяскравіші прихильники Кремля в Україні.

Однозначно, "битва за Україну" почалася, і перші підсумки ми побачимо вже 19 грудня на саміті "Україна - ЄС", де (імовірно) повинен бути підписаний договір про вільну торгівлю. А адже го можуть і не підписати. І причин для цього цілком вистачає. У такому випадку, Київ ще на крок стане ближче до Уралу і Сибіру, ??ніж до Провансу і Лангедоку.

Наші блоги