УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Майже переворот: Туреччина в очікуванні відставки прем'єра

28,2 т.
Майже переворот: Туреччина в очікуванні відставки прем'єра

У Туреччині в найближчі години очікується виступ прем'єр-міністра країни Ахмета Давутоглу, в якому він оголосить про свою відставку.

Про це пише місцева газета Hurriyet.

Вранці 5 травня відбулося засідання керівної Партії справедливості і розвитку (ПСР), на якому було ухвалено рішення провести 22 травня позачерговий з'їзд для обрання нового уряду.

Видання пояснює, що відносини між Давутоглу і президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом погіршилися після заяви прем'єр-міністра про готовність піти у відставку. Так, увечері 4 травня лідери Туреччини зустрілися в президентському палаці. Зустріч тривала близько 40 хвилин, після її закінчення Ердоган і Давутоглу не дали коментарів пресі. При цьому, в місцевих ЗМІ з'явилася інформація, що на зустріч з Ердоганом Давутоглу прийшов з проханням про відставку.

"Не забувайте, як ви стали прем'єр-міністром", - наводить слова президента Туреччини на зустрічі з главою уряду СNN Turk.

ВВС зазначає, що Давутоглу є противником планів Ердогана щодо переходу країни до президентської системи правління. В ефірі турецького телебачення вже виступив помічник президента Чеміль Ертем, який запевнив, що в країні не буде позачергових виборів після з'їзду ПСР 22 травня.

"Країна і її економіка стабілізується після того, як в Туреччині з'явиться прем'єр-міністр, який буде тісніше пов'язаний із Ердоганом", - наголосив він. Серед можливих кандидатур на пост лідера правлячої партії турецькі ЗМІ називають близького до Ердогана міністра транспорту Біна Йилдирима та міністра енергетики Берата Албайрака, який є зятем президента, пише Російська служба ВВС.

Читайте: Пакт Східної Європи та Туреччини проти російського неоімперіалізму

Роль Давутоглу в політичному житті Туреччини ще більш ослабла минулого тижня, коли його позбавили права призначати регіональних лідерів "Партії справедливості та розвитку".

Внутрішньополітичний конфлікт збігся з непростим для Туреччини часом: все сильніше розгоряється протистояння з повстанцями "Робочої партії Курдистану" на південному сході країни, відбуваються теракти, що влаштовуються екстремістами "Ісламської держави", країну заполонили десятки тисяч біженців і мігрантів.

Крім того, Туреччина очікує вступу в силу договору з ЄС, на підставі якого Туреччина зобов'язується стримувати в межах країни потік біженців, які прагнуть потрапити до Європи, в обмін на безвізовий режим з європейськими країнами і масштабну фінансову допомогу.

Договір вважається дітищем саме Давутоглу. Він вів переговори з Брюсселем, а роль Ердогана в цьому процесі багатьом бачиться мінімальною.

Коли Давутоглу покине пост прем'єра, доля договору може зависнути у повітрі.

Читайте: Угода Туреччина-ЄС в дії: ЗМІ розповіли, як з Європи депортують мігрантів

"Багато хто вважає Ердогана найвпливовішим турецьким політиком із часів Ататюрка. 11 років він провів на посаді прем'єр-міністра, а в 2014 році був обраний президентом. Парламентська система країни передбачає, що формально цей пост має в основному церемоніальне значення. Однак вкрай амбітний Ердоган намірився змінити систему на президентську, що, за його словами, дозволить Туреччині функціонувати ефективніше. Такий розклад значно посилить його власну владу", - пояснив кореспондент ВВС у Туреччині Марк Лоуен.

"Ставши президентом, він сам вибрав прем'єр-міністра, який здавався йому поступливим - колишнього міністра закордонних справ, високоосвіченого Ахмета Давутоглу. Але, схоже, він прорахувався. Спостерігаючи за тим, як маси підтримують ідею впровадження президентської системи правління, і розуміючи, що якщо це матеріалізується, його самого помітно потіснять, і до того ж не погоджуючись із президентом в інших політичних питаннях, прем'єр-міністр поступово опинився по іншу сторону барикад. Публічних ознак непокори, явного конфлікту не було. Це не в стилі Давутоглу. Та й взагалі подібний конфлікт навряд чи можливий, враховуючи загальний страх перед Ердоганом в лавах правлячої партії. Але потроху ознаки протистояння все ж проступають", - додав він.

Журналіст Осман Пашаєв вважає те, що відбувається в Туреччині, переворотом.

"Фактично вчора вночі у Туреччині стався не державний, але все ж переворот. Вперше в історії країни прем'єр-міністр йде у відставку не через розвал коаліції, вотум недовіри в парламенті, а в результаті внутрішньопартійних розбіжностей правлячої сили. І відтепер, хто б не був прем'єр-міністром, фактичний глава уряду Туреччини - президент Ердоган, який останні кілька років намагається перетворити країну з парламентської республіки на президентську", - написав він у блозі для видання "15 хвилин".

На своїй сторінці в Facebook Пашаєв проаналізував кандидатури можливих наступників Давутоглу.

"1. Мехмет Муеззіноглу, міністр охорони здоров'я. Запам'ятався фразою "Єдина кар'єра для жінки - материнство".

2. Бекір Боздаг, міністр юстиції. Після корупційного скандалу в грудні 2013 року очолив міністерство та перепідпорядкував Мін'юсту раніше абсолютно незалежну Раду юстиції Туреччини (Рада суддів і прокурорів Республіки).

3. Біна Йилдирим, міністр транспорту Туреччини. Під час масових протестів на площі Таксим через Гезі парк звинуватив Facebook і Twitter в розхитуванні ситуації.

4. Номан Куртулмуш, віце-прем'єр і спікер уряду. До 2012 очолював власну партію "Голос Народу". І тоді він, критикуючи Ердогана, вимовив фразу: "До 2023-го року в списку правлячої партії на виборах не залишиться нікого крім шоферів, однокласників, однокурсників". Мабуть, тепер буде допомагати цьому здійснитися.

5. Берат Албайрак. Зять, просто зять. Батько трьох онуків Реджепа Ахметовича. Забув зовсім. З листопада 2015 року - міністр енергетики Туреччини", - написав він.

Давутоглу був призначений прем'єр-міністром Туреччини в серпні 2014 році, змінивши на цій посаді Ердогана.

Як повідомляв "Обозреватель", у квітні 2016 року почалася масштабна депортація нелегальних мігрантів з ЄС до Туреччини.

Після цього Туреччина поставила Євросоюзу "безвізовий" ультиматум.

На початку травня стало відомо, що Європейська комісія погодилася надати громадянам Туреччини право в'їжджати в Шенгенську зону без віз.