Блог | Приговор здравому смыслу: Запад одной рукой помогает Украине, а другой – финансирует российскую агрессию

Поездка Владимира Зеленского на Кипр на неформальный саммит лидеров стран Европейского Союза была связана с очевидной победой. После того, как Виктор Орбан перестал блокировать решение о выделении Украине денег на ближайшие два года, Евросоюз смог согласовать пакет на 90 миллиардов евро, пишет Виталий Портников для Vilni-media.

Далее текст на языке оригинала.

Але це дуже дивна перемога. Адже рішення про виділення цього пакета було ухвалено ще на попередньому саміті Євросоюзу. І Віктор Орбан не був проти. Компроміс із Угорщиною, а також із Словаччиною та Чехією полягав у тому, що ці три країни не братимуть фінансової участі у кредиті.

Однак потім був російський удар по нафтопроводу "Дружба" – і звинувачення в тому, що Україна не поспішає з його ремонтом. І Орбан, і словацький премʼєр-міністр Роберт Фіцо підкреслювали, що продовжать процедуру надання кредиту тільки після того, як по "Дружбі" знову піде російська нафта. І що цікаво – Брюссель і Київ виконали вимогу угорського та словацького премʼєрів, Орбан і Фіцо нічим не поступилися. У Брюсселі навіть висловлювали припущення, що Україна прискорилася із запуском "Дружби" щоб незабаром не зіштовхнутися з новим можливим блокуванням – з боку майбутнього болгарського премʼєр-міністра і колишнього президента Румена Радева, відомого своєю проросійською позицію під час перебування на вищій посаді у державі.

І в цьому є певна шизофренія. Європейський Союз, з одного боку, виділяє Україні десятки мільярдів доларів для підтримки макроекономічного балансу. І з продовженням російсько-української війни ці витрати будуть тільки зростати.

А з іншого боку, Брюссель вже чотири роки не може нічого зробити із бажанням угорського та словацького урядів продовжувати закупати російську нафту. І істотних змін тут не передбачається. Переможець угорських парламентських виборів Петер Мадьяр наголосив, що буде намагатися диверсифікувати постачання нафти – але від російської сировини також відмовлятися не поспішає.

Тобто виходить, що європейці не тільки фінансують український опір російській агресії, але й на саму російську агресію витрачають мільярди доларів – бо всі ми розуміємо, що Путін робить із угорськими та словацькими "нафтодоларами". Він витрачає їх на війну. І це навіть не китайські юані – гроші з Заходу Путіну дійсно потрібні.

Схожу шизофренію ми спостерігаємо зараз у Сполучених Штатах. Вашингтон продовжує продаж зброї за програмою, яка передбачає європейські закупівлі американської зброї для України. Але в останні тижні Міністерство фінансів США вже двічі видавало ліцензію для продажу російської нафти з танкерів, які знаходяться в морі. Щоправда, міністр фінансів США Скотт Бессент говорить, що надалі Сполучені Штати не збираються продовжувати цю ліцензію. Проте перед попереднім продовженням ліцензії міністр робив аналогічні заяви, а Росія все ж таки отримала бажаний дозвіл. Дозвіл на отримання десятків мільярдів доларів для поповнення бюджету та продовження війни. І це при тому, що президент Дональд Трамп постійно наголошує на своїй зацікавленості у припиненні війни Росії проти України. Але чим більше у Росії буде грошей – тим довше війна буде продовжуватися. Адже для Путіна можливість продовжувати війну – це передусім ресурси.

Отже, ми продовжуємо спостерігати тенденцію, яка не може мене не дивувати останніми роками. Захід однією рукою допомагає Україні боротися з агресією, а іншою рукою цю агресію фінансує. І, враховуючи події на Близькому Сході та ймовірність енергетичної кризи, не можна бути впевненим, що ситуація суттєво зміниться у найближчому майбутньому.

А значить, ефект двох рук залишиться частиною західного підходу до російсько-української війни. Але я навіть не впевнений, що це просто ефект. Іноді мені здається, що це справжній вирок – вирок здоровому глузду.