Новорічний хохляцький автопортрет у дзеркалі соціології

А через те, що ці незбагненні хохли живуть зовсім не в Європі, ба більше – їм нецікаве те, чим живуть Європа і світ, вистачає копирсання на городі, смерекової хати та рідної шахти. І тут немає великої різниці між Львовом, Києвом і Донецьком і Сімферополем – що засвідчило передноворічне опитування, проведене Центром імені Разумкова.

Серед запитань анкети було щонайменше одне, яке переконливо засвідчило висловлену вище тезу. А саме: коли респондентам запропонували назвати одну значущу подію, яку вони вважали б подією 2006 року, то по 3% відзначили війну в Іраку, війну в Ізраїлі (взагалі-то бойові дії були на території Лівану...), 2% - смерть Піночета та чемпіонат світу з футболу, півтора відсотки – суд над Саддамом Хусейном, хтось іще якісь події і, нарешті, 52% відповіли – “не знаю” або “важко відповісти”.

www.umservice.net

Панове, на якій планеті живуть українці, котрі не помітили ані смерті Слободана Мілошевича, ані фактичного входження Північної Кореї до ядерного клубу, ані формування в результаті виборів ультарадикалами ХАМАСу палестинського уряду, ані втрати республіканцями вперше за чималий час США контролю за Сенатом і Палатою представників, зрештою, польського вето на нову угоду про співпрацю між ЄС та Росією? Адже всі ці події безпосередньо торкаються нас – і безконтрольне розповзання ядерної зброї, яку тепер має режим, крутіший за сталінський, і владарювання в Палестині політиків, котрі без зайвих душевних коливань у разі потреби кинуться у вир світової війни з юдохристиянскою цивілізацією (якщо хтось думає, що нас до неї з волі МАУП не включають, глибоко помиляється), і зміни в американській політиці, і, нарешті, героїчна польська спроба (як і в 1920 році) захистити Європу від кремлівської експансії (тільки й різниці, що тоді йшли на Захід “червоні коні” Тухачевського, Ворошилова й Будьонного, а тепер – “блакитні бестії” Газпрому, себто “кремлівських чекістів” Путіна, Медведєва і Міллера)...

І хоч би сказали, холери, що не вважають жодну політичну подію у світі вартою того, щоб зватися топ-подією 2006 року – мовляв, от такі ми скептики! Але ні – таку відповідь дав тільки 1% опитаних. А понад половину – не знають, не можуть відповісти, одне слово – живуть не на планеті Земля, а десь на глобусі України.

Ні, звісно, я не закликаю повернутися до практики радянських часів, коли кожен комсомолець боровся за свободу для терористів Анжели Девіс та Луїса Корвалана, тим часом як у “рідних” таборах гинули найчесніші інтелігенти-гуманісти 1/6 суходолу. Але ж, як свідчать результати цього самого опитування, незнання і нерозуміння того, що відбувається у світі, тісно пов‘язане із нерозумінням внутрішньої ситуації в рідній країні або з невмінням зв‘язати докупи кілька фактів, щоб побачити сутність політичних та економічних процесів.

Отож: 18,1% респондентів відзначили, що впродовж 2006 року на краще змінився в Україні рівень демократії. Водночас тільки 8,1% опитаних вважає, що на краще змінилося забезпечення прав і свобод громадян. То, входить, права і свободи – це одне, а демократія – це щось відчутно інше, не пов‘язане напряму з ними? А між тим 10% громадян – це, якщо екстраполювати одержані результати на всю країну, близько 3,5 мільйонів громадян, котрі не розуміють сутності демократії, а водночас беруть участь у виборах. Одне слово, ідеальний об‘єкт для авторитарної “керованої демократії”. І ще одна цікава цифра: 60,1% опитаних вважає, що події в Україні загалом розвиваються у неправильному напрямі, - і тільки 40,9% відзначили, що ситуація в країні в цілому змінилася на гірше. Водночас вважає, що події розвиваються у правильному напрямі 14,6% опитаних, і при тому аж 22,8% оптимістично дивляться на наступний рік, мовляв, ситуація в країні в цілому зміниться на краще!

www.umservice.net

www.umservice.net

Ну, і нарешті перл української політичної свідомості – діяльність уряду України, очолюваного (і в своїй абсолютній більшості сформованого) Віктором Януковичем повністю підтримує 9,2% респондентів, а діяльність Віктора Януковича – 19,9%. Знову ті сакраментальні 10% електорату – невідомо, чи йдеться про тих самих респондентів, але збіг цифрових показників насторожує. Тим більше, що серед опонентів Януковича маємо чітке розуміння того, що в обох запитаннях ідеться про те ж саме: не підтримує діяльність уряду 42,4%, не підтримує особисто Віктора Федоровича 42,0%, різниця в межах статистичної похибки. До речі: схожа ситуація і з оцінкою демократії та прав людини: 57% опитаних вважає, що рівень демократії впродовж 2006 року в Україні не змінився, 58,4% - що не змінилося забезпечення прав і свобод громадян. Як бачимо, противники чинного уряду та скептики краще розуміються на суті українських проблем, хоча теж у своїй знаній частині не знають, що такого серйозного коїться у світі...

І ще одна цікава річ, яка теж засвідчує, що нам ранувато йти до Європи. На запитання щодо президентського вето на закон про Держбюджет-2007 (опитування Центру ім. Разумкова проводилося напередодні повторного голосування з цього питання у парламенті) 8,2% відповіли, що їх це не цікавить, 10% - що “важко відповісти”, 22,3% - що не можуть відповісти, бо не знають, яким є цей бюджет, нарешті, 2% - що не знають слів “бюджет” і “вето”. Ясна річ, у будь-який країні є люди, котрі не знають таких хитрих слів, але чи не забагато це – понад 40% громадян, некомпетентних у питанні, про яке три місяці розповідали всі провідні ЗМІ країни і від якого безпосередньо залежить їхній добробут на наступний рік (адже з бюджетом пов‘язані не лише соціальні виплати і зарплати вчителям та медикам, а й податки та рівень інфляції)? До речі: кількість тих, хто не підтримувала президентське вето, повністю збіглася з кількістю переконаних “фанатів” Віктора Януковича – 19,2%, - то ж чим зумовлена позиція цієї публіки? Їхнім розумінням бюджетних показників чи беззастережною підтримкою Віктора Федоровича? З іншого боку, що зумовило підтримку президентського вето з боку аж 38,2% опитаних – їхня нелюбов особисто до прем‘єра чи знов-таке, розуміння економічних процесів?

Ет, справді не готові ми жити у Європі...

І нарешті. Коли на Заході й у Центрі України відповідно 60,7% та 64,0% опитаних стверджує, що події у нас в державі розвиваються у неправильному напрямі, це зрозуміти можна. Адже це – переважно “помаранчеві” регіони, у них головні внутрішньополітичні події 2006 року викликають головний біль, а то й бажання взятися за щось важке. Але як пояснити те, що 53,6% опитаних на Півдні і 59,0% - на Сході країни, вважаючи, що події розвиваються у неправильному напрямі, все одно готові з усієї сили сприяти продовженню цього розвитку (підтримуючи прем‘єра Віктора Януковича, його уряд, парламентську коаліцію і висловлюючи готовність у разі нових виборів голосувати так само)?

Ні, щось не те коїться з головами й у головах частини наших співгромадян. До речі, не тільки на Сході та Півдні: у Центрі діяльність уряду Януковича повністю підтримує 6,8% опитаних, а діяльність прем‘єра Януковича – 11,2%, ледь не вдвічі більше.

І не треба звалювати всі гріхи на соціологів – мовляв, вони ковзають по верхах, не торкаючись глибинних мотивів людських вчинків. Бо ж, по-перше, хіба конкретні вчинки людини завжди мотивовані якимись глибинними, неусвідомленими мотивами, а по-друге, “перехресний допит” респондентів за допомогою по-різному сформульованих запитань ясно показує наявність “каші” у багатьох головах наших співгромадян, а то й відверту порожнечу там (це у тому, що стосується значущих подій на планеті). Відтак не варто кивати на соціологів – вони не винні, вони тільки поставили люстро перед громадою, а це люстро показало, що нам ранувато у Європу...