Чемпіон світу та Європи Олег Верняєв: як прославляти Україну, якщо жити нема за що ?! | Обозреватель 27 червня
Прийміть участь
в розіграші
Xiaomi Redmi 5 PlusВзяти участь
ЕкономікаШоу

Чемпіон світу та Європи Олег Верняєв: як прославляти Україну, якщо жити нема за що ?!

22.5тЧитати новину російською

Олега Верняєва можна по праву назвати одним із кращих спортсменів української збірної на І Європейських іграх. У Баку нашому гімнасту вдалося завоювати дві золоті медалі в особистому заліку та одну срібну в командних змаганнях разом із Микитою Єрмаком та Ігорем Радивіловим.

Ці перемоги традиційно назвали успіхом української гімнастики. Спортивні функціонери вітали хлопців, фотографувалися з ними. І ніхто й словом не обмовився, що нагороди завойовані не завдяки, а всупереч. Як говорить сам Олег Верняєв, всі звикли, що у нас є медалі, що ми все виграємо, але ніхто не думає, якою працею нам це дається, в яких умовах ми готуємо ці тріумфи.

Ми поспілкувалися з Олегом на наступний день після його перемоги на Європейських іграх. І розмова ця вийшла аж ніяк не радісна.

- Насамперед, Олег, як тобі перші Європейські ігри в Баку?

- Дуже сподобалося, організація була серйозною. Звичайно, були певні дрібні деталі, які явно недопрацювали. Наприклад, після допінг-контролю завжди надають машину, а цього разу - не змогли знайти і сказали йти пішки. Або вийшла незрозуміла ситуація з нагородженням: спочатку сказали, що у формі, потім в костюмі. Довелося бігти в Олімпійське селище. Спасибі Першому національному каналу, що транслювали, що дали можливість вболівальниками подивитися - ми це все цінуємо. Вперше, напевно, українська делегація так сильно підтримувала.

- Спортивними досягненнями залишився задоволений?

- Так, адже наші умови для тренувань, м'яко кажучи, залишають бажати кращого. Килим, на якому ми тренуємося, лежить вже 6 років, а нормальні країни змінюють його раз на два роки. На ньому неможливо вчити, відпрацьовувати нові вправи. Для цього необхідно ідеальне покриття - на випадок, якщо щось піде не так. Тренери просто не можуть запускати на складні елементи, розуміють, що найменша помилка - травма, а травма - це півроку, а то й рік відновлення. Ще наш килим розбирають і беруть на змагання, що категорично робити не можна. Виходить, приблизно тиждень ми залишаємося без килима, і на цей час мені потрібно їхати або в інтернат, або в Німеччину.

- Ти часто тренуєшся в Німеччині?

- Я легіонер німецького клубу, виступаю за їхній клуб, але натомість я можу зателефонувати і сказати: "Торстен, хочу потренуватися у вас із місяць", і вони мені оплачують переліт, проживання. Вони створюють всі умови. Нещодавно я травмувався, потрібна була операція на нозі, так от оплачував мені її німецький клуб, ніяк не наша федерація. Роки два тому я думав: "Гаразд, нашим хлопцям, 2-4-м номерам команди, не оплачують операції, але якщо щось станеться у мене чи у Ігоря (Радивілова), нам повинні допомагати. Адже кому, якщо не першим номерам ?" Виявилося, що ні. Ігор в 2013-му травмував ногу - і все лікування за свій рахунок. У мене теж всі витрати на лікування травми за свій рахунок були б, якби не оплатили німці.

Якось жартома я сказав: "Ось за Німеччину я би виступав", повернувся додому, через тиждень приїхав на наступні змагання, і мені з ходу, в першій розмові, сказали: "Ми готові допомогти з громадянством і всим необхідним". Нещодавно я з тренером познайомився, з президентом федерації регіону, з директором центру, і вони сказали, якщо я дам добро, то вони запустять процеси. Але зараз не можна переходити, інакше на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро не потраплю, буде дискваліфікація - потрібно переходити в перший рік після Олімпіади, максимум у другій.

- Сьогодні у тебе багато пропозицій від різних країн, зокрема, і від Росії. Які умови пропонує сусідня держава?

- Так, це правда. Росія пропонує щомісячну зарплату розміром у 5000 доларів, а також квартиру, навчання в будь-якому ВНЗ, допомога з працевлаштуванням батьків, оренду квартири для тренера з наступною покупкою протягом року. Є також пропозиція від Азербайджану, поки нічого конкретного, але мені страшно уявити, скільки вони могли б платити. У них зал як футбольне поле, і є все: ями, 5 комплектів знарядів, все, що потрібно для пришвидшеного прогресу.

- За яких умов ти міг би сказати, що тобі комфортно в Україні?

- Ну, перше - це зал. Адже коли ти не можеш нормально тренуватися і відпрацьовувати всі прийоми - це позначається на виступі. Медикаменти та екіпірування. З костюмами окрема історія... Федерація підписала контракт, згідно з яким я не можу виступати в іншому костюмі. У мене на рік один костюм і один купальник, футболки не дали.

Ось на Європейських іграх в одному костюмі я повинен виступати два дні кваліфікації і два дні фіналів - 4 дні. А коли я піднімав питання, чому таке погане екіпірування, то мені казали, щось ти багато говориш, йди тренуйся. А я кажу, що я роблю свою роботу. Контракт був підписаний до Ріо-де-Жанейро і вже нічого не змінити. Поганий і незрозумілий контракт.

Ми свою роботу виконуємо, а від федерації підтримки ніякої. Просто, якщо так, то приберіть там посади, а гроші віддайте нам на медикаменти. Олімпійські ігри в Ріо закінчаться, хтось поїде - і все, команди немає. А інші держави завжди з розпростертими обіймами приймуть.

Також у нас всі поїздки за свій рахунок, єдине - оплачують чемпіонати світу та Європи, а всі Кубки світу - за рахунок приймаючої сторони. Ну, я їжджу на такі турніри, де приймаюча сторона оплачує. Вдома мені зазвичай говорять, що грошей немає.

Ще один важливий фактор для забезпечення комфорту - це зарплата. У мене є моя зарплата і є порівняння з тим, що мені пропонують за межами України. Там місяць відпрацював і отримав стільки, скільки я б тут за 3 роки заробив, якби не їв.

- А скільки заробляють українські чемпіони світу зі спортивної гімнастики?

- У хлопців в команді ставка 2500-2800 гривень. Я - Заслужений майстер спорту з вищою освітою, 5 курсів закінчив, і тому є прибавки - це десь 3000-3500 грн. За золоті медалі на чемпіонатах світу та Європи повинні були бути доплати. Я в Нанкіні на чемпіонаті світу взяв золото, на чемпіонатах Європи в Софії - золото (2014), Монпельє - два золота (2015). Поки нічого не платять, а обіцяли надбавки. За 14 рік - мимо, 15 рік - теж не платять. Через два місяці - новий чемпіонат світу, а я ще за старий нічого не отримав. Якщо будуть нові медалі, то платитимуть за нові, а, може, дотягнуть до Олімпійських ігор. Хоча платили за бронзу Європи щось.

- А тренер?

- Знаєте, головна причина, чому я досі в Україні, - це тренер. Я тримаюся за нього, він у віці, дружина не хоче переїжджати. Вони готові мене відпустити, але я не хочу. Коли я прийшов до свого тренера Геннадія Сартінського, я виконував все, що він говорив, без задніх думок про медалі. Розумів, що потрібно тренуватися і все. Тренер мені сказав: "Будеш слухатися - буде результат. Не будеш - тоді я за результат поручитися не можу". Ми пішли по його системі і сьогодні я маю такі досягнення. І якось всі звикли, що у нас є медалі, що ми все виграємо, але ніхто не думає, якою працею нам це дається.

Знаєте, кожну поїздку нам хлопці з Азербайджану чи Росії дають медикаменти. Вони знають наші умови. Хлопці, які переїхали в Азербайджан, той же Олег Степко, допомагають всім, чим можуть. Чешки, лейкопластири і все необхідне. Вони просто знають, що цього всього у нас немає, що кожен місяць ми самі купуємо по 100 пластирів - це приблизно на місяць - по 3 тисячі гривень. Із нашою зарплатою... Наприклад, перед Європою, після операції мені потрібно було купити вітамінів, щоб відновлюватися. Ось я зайшов у аптеку за пластиром і вітамінами - і вийшло більше 6 тисяч. По факту, ми працюємо на самозабезпеченні.

- Зараз переходів українських спортсменів у збірні інших країн стає все більше. За рахунок чого їх можна утримати?

- Так, дійсно, хвиля переходів не спадає. Часто можна читати, що наші спортсмени не патріоти, що вони йдуть у спорт, щоб заробляти гроші, вони повинні прославляти країну. Зачекайте, а як прославляти країну? Створіть умови. Жити за що? У мене пріоритет не в грошах, мета - спорт. Але знаючи, що слабші спортсмени почувають себе в рази краще, відчуваєш себе не дуже приємно і впевнено. Я намагаюся не думати, що за одну золоту медаль Європейських ігор я отримаю 25 тисяч гривень. У той час, як в Азербайджані за золото обіцяють 100 тисяч доларів! (Боюся і думати, яка сума була б за три медалі, як у мене). Просто розумієш, що країні не так потрібні медалі. І взагалі, патріотизм патріотизмом, але ж спортсмени не вічні - до 27-30 років виступаєш - і все. Правильно спортсмени роблять, що переїжджають, заробляють... Життя одне.

Читайте всі новини по темі "Європейські ігри 2015" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги