Економіка Шоу

/ Новини футболу

Перед фіналом Кубка Англії я плакав через рішення Компані — зірка збірної України Зінченко

9.4т Читати матеріал російською

Навіть зараз інколи в голові не вкладається, що українець не просто заграв у кращому клубі Англії, але й виграв всі англійські трофеї. Проте фото Олександра Зінченка з чотирма кубками одразу приводить до тями.

Так, ще декілька років тому "стелею" для України в Англії (та й у всій Європі) були тільки матчі Євгена Коноплянки в Іспанії та Лізі чемпіонів. Однак Зінченко переписав і зламав усі можливі стереотипи — український гравець може грати та вигравати на топ-рівні. І це не мрії.

В інтерв'ю OBOZREVATEL Саша "видихає" після насиченого сезону, "розкладаючи по поличках" найцікавіші моменти ігрового року і розповідаючи, чому плакав після слів Венсана Компані.

"Коли Стерлінг забив" Тоттенхему", я рвонув до нього. Й одразу взагалі не зрозумів, що трапилося і чому люди переставали радіти"

— Які три слова передусім спадають на думку, коли хочеться розповісти про минулий сезон у "Манчестер Сіті"?

— Це було круто!

А англійською?

— It was unbelievable. Навіть не cool, а саме unbelievable — "неймовірно".

Олександр Зінченко

Олександр Зінченко

До якого кубка (АПЛ, Кубок Ліги, Кубок Англії або Суперкубок) підходиш насамперед у музеї клубу? Який трофей стоїть понад усе для тебе?

— Кубок АПЛ все ж. Хоча саме в музеї, щоб трофеї стояли на полиці, то так я ще не бачив їх.

У клубі вже не забороняють тобі торкатися до кубків?

— Та все як і раніше, хлопці одразу сказали: "Сашо, стій подалі". Тобто, одразу дали зрозуміти. Все дійсно серйозно.

Ти небезпечний хлопець...

— Можна і так сказати.

Можеш пригадати момент, коли якийсь із кубків був "на волосині", на межі зриву? Гра з "Лестером" у чемпіонаті, поки не забив Компані? Серія пенальті у фіналі Кубка Ліги з "Челсі"?

— Були такі ігри, коли напруга позначалася — з'являвся тиск, якась метушня і нервозність, до того ж одразу майже у всіх. Чемпіонський матч із "Лестером" дуже показовий у цьому плані. У сезоні було багато напружених ігор, але як із "Лестером" — такого, напевно, не було. Саме за розвитком гри, нереалізованими моментами і за ситуацією, коли перемога — на вагу золота.

Ну а фінал Кубка — це завжди фінал. Він (фінал Кубка Ліги з "Челсі". — Прим. ред.) складався з двох різних таймів, була велика інтрига з декількома подіями на полі, які запам'яталися, потім пенальті. Ми заслужили перемогу, але пенальті є пенальті. Звичайно, тут обидві команди були "на волосині".

Минулого року ти привіз на батьківщину, в Радомишль, золоту медаль АПЛ. У цьому сезоні чимось порадуєш із "англійського набору", або на наступний раз пообіцяв дідові вже єврокубкову медаль?

— Насправді, у мене не було так багато часу після повернення в Україну, я всього на декілька годин приїхав додому, щоб провести час із сім'єю. Звичайно, привіз медаль. У сезоні було так мало часу (практично не було) для рідних та інших справ в Україні, що ті п'ять днів після кінця сезону в Англії й до початку роботи в збірній, наситив максимально.

❤️ 🏡

Публікація від Alex Zinchenko (@ zinchenko_96)

Привіз би колись в Україну один із виграних кубків, як це колись робили Андрій Шевченко і Анатолій Тимощук із нагородами Ліги чемпіонів і Кубка УЄФА?

— Так, обов'язково — дуже хочу це зробити. Поки не знаю і не можу сказати зараз, як і коли це вдасться, але я маю намір привезти цей кубок, адже він ще ніколи не був в Україні. Може, в кінці відпустки чи, може, в період наступних зборів національної команди. Ще не готовий сказати точно.

Виліт від "Тоттенхема" у Лізі чемпіонів велика "ложка дьогтю в бочці меду" чи сприймається як гідна об'єктивна поразка, яка загалом не зіпсувала сезон?

— Це великий удар для команди, ми хотіли й мріяли виграти Лігу чемпіонів. Якщо ми програли, то, значить, були в чомусь слабшими. Але це було дуже важко прийняти, повірте. Хоча і без того ми зробили требл, у нас є всі інші трофеї. Це реально історія, такого ще не було.

Льоренте, на твій погляд, нормально забив, третій гол, питань не залишилося? Або таки є незадоволеність від того м'яча в плані рішення рефері?

— Чесно, не буду обговорювати це. Що було — те було, я не можу зараз ні фантазувати, ні оцінювати.

Ти не грав із "Тоттенхемом" у ЛЧ. Як воно, дивитися за таким протистоянням із трибуни (особливо в другому матчі), коли не можеш допомогти партнерам?

— Це було, можна сказати, "суперскладно". У другому матчі, в Манчестері, я сидів у тому ряду, який трохи вище гравців запасу. І коли Стерлінг забив, я рвонув разом із усіма до нього. Але потім гол відмінили, і це було так незрозуміло, що я взагалі спочатку не тямив, що трапилося. Потім уже повернувся назад... Зрозумів, що в такі моменти краще бути на полі — так ти відчуваєш себе дещо безсилим, чи що. Це легше переноситься, ніж зовні.

"Зіграти з "Шахтарем" було моєю мрією дуже давно хотів цього матчу. Міг вийти в Харкові, але тоді тренер вирішив залишити мене в запасі було так шкода, що не передати словами"

Коли ти набрав відмінний хід, на початку квітня прикро випав через травму. Було побоювання, що той пропуск може зіпсувати весь сезон і позбавити місця в основі?

— Ні. Я готувався і розумів, що це все — частина процесу, великого процесу. Що у нас дуже глибокий склад, і постійно хтось травмується, і що потрібно швидше відновитися, тому що я точно потрібен, ігор дуже багато. Думав тільки про те, коли вже вийду на поле.

У цьому сезоні ти зіграв у ЛЧ і проти "Шахтаря". Цей матч був особливим для тебе?

— Це була моя мрія — дуже давно хотів, щоб відбувся такий матч. Для мене ця гра має велике значення. "Шахтар" — команда, в якій я виріс, команда, без якої не було б мене. Грати проти "Шахтаря" — безумовно, змішані почуття, але я такий радий, що ми зустрілися.

Я міг вийти в Харкові, і дуже сподівався на це, але тоді тренер залишив мене в запасі — було так шкода, що не передати словами. Ми тоді зіграли дуже добре, але, слава Богу, я все-таки зіграв із "Шахтарем" у матчі-відповіді в Манчестері.

Доля дуже символічно звела тебе з клубом, де ти пройшов футбольну академію...

— Звичайно, це був один із найважливіших поєдинків сезону особисто для мене. Ми після гри, напевно, з усіма поспілкувалися, це було дуже приємно. Чудовий вечір.

"Ман Сіті" тоді "розніс" "Шахтар" 6:0. Це було вже занадто для донецького клубу? Або все за грою?

— Я розумію, чому ви питаєте — був тоді в ворота "Ман Сіті" пенальті чи ні? Я не хочу зараз це згадувати та аналізувати. Є результат, і він справедливий. Обидва матчі з ними "Манчестер Сіті" провів на високому рівні, все заслужено.

Коноплянку в Лізі чемпіонів ти з командою теж добряче засмутив 7:0 у Манчестері. Женя потім хоч розмовляв із тобою?

— А ми тільки на полі зовсім коротко поговорили, далі вже в підтрибунці я пішов на допінг, простояв там, напевно, години дві. І взагалі останнім зі стадіону тоді поїхав. Так вийшло.

Після гри ви з Коноплянкою обмінялися футболками хто запропонував?

— Та якось само собою вийшло, можна сказати, обидва проявили ініціативу.

"Моя поява в складі? Як кажуть, успіх одного це невдача іншого"

"Ман Сіті" не програв жодного матчу з твоєю участю. Можна сказати, що тобі чимало щастило під час сезону як в іграх, так і загалом?

— Я взагалі не вірю у везіння. Везіння — це результат роботи. Якщо подивитися, скільки ми напрацювали, натренувалися в цьому сезоні, то можна зрозуміти, що всі перемоги — не випадковість.

Ти почав стабільно виходити в основі вже у другій частині сезону, після нового року. Що стало переломним-ключовим моментом для цього? Травми конкурентів, рішення Гвардіоли чи щось інше?

— Як кажуть, успіх одного — це невдача іншого. Як Ярмоленко говорить: "Ти або на коні, або під конем?" (або це не він говорив?) Але тут, звичайно, тренерські кроки — головний тренер завжди бачить ситуацію по-іншому, ширше, ніж будь-хто з нас.

Восени, на твій погляд, ти був готовий стабільно грати основі "Сіті"? Або це був час для потрібного прогресу та набуття впевненості?

— Я з першого дня, як прийшов у команду, був готовий до ігор в основі. Інакше, який сенс перебувати там — просто заради тренувань і особистого прогресу? Звичайно, ні. Якщо ти вже потрапив у такий клуб як "Ман Сіті", то зобов'язаний бути готовим вийти на поле у будь-якій грі.

Часто доводилося зустрічати думку: "Гвардіола ламає Зінченка як футболіста, використовуючи його в ролі флангового гравця". Чи справді "ламає"?

— Ні, ні жодному разі не "ламає". Це величезний плюс, коли футболіст може однаково сильно зіграти на декількох позиціях. Крім того, я часто йду в середину поля, створюючи чисельну перевагу в одного гравця. Так наш вихід із оборони в атаку будується набагато легше. У будь-якому випадку я відчуваю себе впевнено.

Гвардіола чимало хвалить тебе. Це не розслаблює? Або просто не читаєш його коментарі та інтерв'ю?

— Я особливо не читаю. Але як би намагався не помічати, все одно регулярно бачу і чую це. Багато хто говорить про це навколо, друзі постійно щось скидають із цього приводу. Але мене це ніколи не відволікає, як і будь-коли не зачіпає критика. Я просто роблю певні висновки з цього, адже чужі думки будуть завжди. Треба бути готовим до всього, і голова не повинна "їхати" від будь-яких слів.

Після сезону на місці лівого фулбека морально готовий провести всю клубну кар'єру на цій позиції? Або все ще є мета колись повернутися в центр поля?

— Тут все просто — я готовий постійно грати там, де мене бачить головний тренер. І тут більше нічого говорити.

У збірній тебе використовують і в центрі поля, і на лівому краю. Це не викликає дискомфорту, коли в збірній "перевертають" твої функції після регулярних клубних напрацювань?

— В жодному разі ні. Я відчуваю себе комфортно як у центрі, так і на місці фулбека. Тут немає ніякої стандартизації — просто потрібно вчасно переключатися, і все. На мій погляд, я з цим добре справляюся (принаймні, такі у мене відчуття). І почуваюся дуже комфортно і там, і там.

"Після тренування Компані побачив, що у мене якісь проблеми з тактикою або індивідуальними діями, він узяв мене за руку і 40 хвилин працював тільки зі мною. Так я побачив, якою має бути робота футболіста насправді"

Влітку було чимало розмов про перехід у "Бетіс" і "Вулверхемптон. Зараз згадуєш це як страшний сон із розряду "слава Богу, що не перейшов"?

— Розмови були, є і будуть. І не виключено, що подібне буде і зараз, і найближчим часом щодо мого майбутнього в "Ман Сіті". До цього просто треба звикнути.

Не сказати, щоб минуле літо, коли йшлося про "Бетіс" і "Вулверхемптон", стало страшним сном. Можливо, саме це й зіграло певну роль у моєму нинішньому успіху. Дивлячись, під яким кутом глянути. Але склалося все просто відмінно для мене, адже спочатку в мене була мета просто "залишитися в "Манчестер Сіті".

Чому твердо вирішив залишитися в "Ман Сіті"? Переконав якийсь фактор (або людина) чи залишився більше заради цілей і перспектив?

— Особисто у мене не було "гойдалок" — я хотів грати тільки в "Ман Сіті". Але не завжди все залежить від гравця. Є рішення головного тренера та керівництва. І того літа я був дуже близький до прощання з клубом, але обставини так склалися, що залишився в Манчестері.

У кінці сезону ти говорив: "Мені пощастило ділити роздягальню з Венсаном Компані протягом двох сезонів". Що найдивніше та важливе навчився в спільній роботі з Компані?

— Про цю людину я можу розмовляти до ранку, відповідаючи на це питання годинами. Компані — це просто ікона футболу. Таких гравців, я думаю... найближчим часом взагалі не буде. Маю на увазі, особистості з таким ідеальним поєднанням гравця і людини. Хорошим футболістом ти можеш і не стати, а людиною бути зобов'язаний.

Венсан же для мене — просто ікона футболу. Я взагалі щасливчик, що мені пощастило ділити з ним одну роздягальню. Постійно намагався триматися поряд із ним, використовувати всі його поради та підказки. Дуже пишаюся, що в своїй останній грі за "Ман Сіті" — у фіналі Кубка Англії — Компані хвилин 5-7 розминався поряд зі мною і радив, як мені працювати далі для кращого прогресу. Він дійсно знає, як бути великим.

Перед фіналом Венсан зібрав у роздягальні майже всіх -— і команду, і персонал клубу, щоб повідомити всім про своє розставання з клубом. І я почав буквально плакати. Чесно зізнаюся, я не стримався і плакав разом із ним.

Адже його кар'єра та робота з ним — це щось нереальне. У людини, якщо не помиляюся, троє або навіть четверо дітей. У нього велика родина, багатогранне життя зі своїми турботами. Але коли закінчилося тренування і він побачив, що у мене якісь проблеми з тактикою або індивідуальними діями, то взяв мене за руку і 40 хвилин працював тільки зі мною. Попросив адміністратора, щоб той робив нам подачі, і ми відточували важливі елементи на практиці.

Для мене це надприродно, це великий приклад, який я буду подавати іншим. Так я побачив, якою має бути робота футболіста насправді. Побачив, яким повинен бути лідер команди. Компані — найрозумніший футболіст, якого я знаю. Він знає і вільно сплкується п'ятьма мовами, а на виїздах (коли є час у дорозі), постійно з ноутбуком або якимись паперами. Тобто, Венсан не просто слухає музику або щось читає, а вчиться і працює на майбутнє.

Коли в останній день ми говорили про "Андерлехт", і я йому кажу: "Ти ж знаєш, що там грає українець?" І він одразу: "Макаренко? Так". Водночас я, хоч і спілкуюся із Жекою, не знав, що він отримав травму "ахілла". А Венсан: "Але у нього ж травма зараз". Тобто, Компані реально в курсі всіх подій. Це один із безлічі епізодів, за якими можна зробити висновок про його роботу.

Коли Венсан попрощався з командою, я почав прокручувати в голові наш спільний час у "Ман Сіті". З першого ж дня мого перебування в клубі він прямо сказав: "Якщо у тебе якісь проблеми з грою — підходь до мене".

Коли Компані "бахнув" переможний у грі з "Лестером" всі буквально оф*гіли (чи це навіть мало сказано?)?

— Це було просто... Варто сказати, тоді "Лестер" видав одну з кращих ігор сезону — вони відмінно виглядали фізично й грали дуже добре. Так, можливо, і на нас впливав тиск, але ми не могли їм нав'язати свою гру.

Але цей удар Компані... В той момент я про себе говорив: "Будь ласка, тільки не бий, віддай пас". Думаю, на стадіоні половина уболівальників так думали. Але коли він забив — це було неймовірно. Це і є справжній чемпіонський гол, який приносить кубок.

Після фіналу Кубка Англії набрало популярність твоє фото з Кевом Де Брюйне вас і досі плутають?

— Люди як і раніше жартують, але я вже це особливо не сприймаю. Раніше хоч сміявся, а зараз як буденне. Нічого особливого.

З ким найкращий взаємозв'язок на полі? Стерлінг?

— Дуже добре розумію Гюндогана. Також можна згадати Лероя Сане, Давида Сілву, Фернандіньо — це ті футболісти, поряд із якими я відчуваю себе на полі дуже комфортно. Ні в якому разі не хочу ображати інших хлопців, але з цими футболістами зв'язок на полі налагоджений найбільше.

"Новий контракт із "Ман Сіті"? Поки ситуація така, що коментувати дійсно нічого"

— У цьому сезоні ти виграв чотири трофеї — 100-відсотковий результат...

— Формально — так, у мене є медаль за Суперкубок Англії, і ця перемога теж йде в залік разом із командою. Але тоді на сам матч я не поїхав і не був у заявці, тому справа така.

Не дивлячись на відмінні результати та перемоги, хотілося б щось змінити в сезоні?

— Цей сезон ще не закінчений — залишаються дві гри за збірну, які не менш важливі для мене, ніж клубні матчі. Тому поки працюємо, а підсумки підіб'ємо вже у відпустці.

Нещодавно ти говорив, що інформація про узгодження твого контракту з "Ман Сіті" передчасна, і що поки тривають переговори. Все ж таки, ти спокійний щодо свого майбутнього? Або поки питання з контрактом до кінця не вирішене, є певне хвилювання?

— Ситуація нині така, що коментувати дійсно нічого. Я сам сподіваюся, що найближчим часом щось з'явиться і буде відомо.

Готовий грати в "Сіті" (або хоча б в Англії) всю кар'єру? Чи загалом хотілося б побачити різний футбол?

— Думаю, про таке мене варто запитувати років так через п'ять.

Ти ще не читаєш наш Telegram? А даремно! Підписуйся

Читайте всі новини по темі "Чемпіонат Англії" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
1
2
Смішно
7
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги / думки

ads pixel
Загрузка...