"Якби віддали Крим, Росія б відступилась": українська чемпіонка розповіла про іноземців, які думають, що війна закінчилась, "золоте" туше і вареники
Багаторазова переможниця і призерка чемпіонатів Європи з вільної боротьби Алла Белінська у вересні 2025 року нарешті здобула і "золото" чемпіонату світу, перемігши суперницю з Туреччини ефектним туше. До успіху спортсменка йшла 10 років, ганяючи по 10-14 кг і тренуючись з ліхтарями під обстрілами. А зараз ще й доводиться нагадувати і пояснювати всім, що відбувається в Україні. Оскільки деякі іноземні колеги думають, що війна у нашій країні вже закінчилася.
У розмові з OBOZ.UA Алла розповіла про свій переможний чемпіонат, боротьбу з представниками країни-агресорки, поради віддати Крим і улюблені вареники.
– Ви – вже досить титулована спортсменка, але на рівні чемпіонатів світу це тільки перша ваша нагорода.
– Так, це 10 років моєї професійної кар'єри. Перша моя світова нагорода була ще по юніорах 10 років тому. І дякую Богу, що тепер здобула вже доросле "золото".
– Я розумію, що ніхто не пускає руки, тим паче у нашій країні не звикли...
– Так, розумію. За цей час я проходила через багато поразок. У моїй кар'єрі було десь сім невдач на чемпіонатах світу. Але були результати на чемпіонаті Європи. Вони мене тішили і давали мені сили продовжувати мою борцівську діяльність.
– А чи були якісь передчуття, що цього року вже точно все вдасться? Тим паче після "золота" на чемпіонаті Європи-2025.
– Так-так. Вже прийшов мій час. Ще раз скажу, що дуже вдячна Богу за те, що все склалось – і підготовка, і згонка ваги, і склад суперників. І дуже пишаюся цим, що вдалося зробити все для нашої неньки. Хоча спочатку трохи не вірилось, що нарешті вдалося завоювати медаль.
– Коментуючи свою перемогу, ви відзначали, що дуже важким вийшов саме півфінал, оскільки суперниця з Киргизстану Нурзат Нуртаєва була вам незнайома. Як ви під неї підлаштовувалися?
– Азіатська боротьба вона трохи відрізняється від європейської. Там більше вони проходять в ноги, бокові. Тоді як європейська більше в захватах, а захвати мені більше імпонують. Але все-таки знайшла момент зробити свою технічну напрацьовану дію і показати результат. Була можливість і добре, що я нею скористалася.
– У фіналі чемпіонату світу у вас була знайома суперниця – із "золотої" сутички Євро-2025. Напередодні змагань готувались, що можливе повторення у цій дуелі європейської?
– Я прокручувала у своїй голові багато варіантів, які можуть бути. І не думала, що ця сутичка буде легка. Тому що в боротьбі сьогодні виграв ти, а завтра – у тебе. І не потрібно розслаблятися, а тільки сконцентровано виходити на сутичку і показувати роботу, яка була виконана до того.
– Судді передивлялися момент вашого переможного туше у фіналі.
– Ну, вони думали, що я тільки за голову взяла захват. Але у мене чітко все вийшло. Її тренера вже подали протест, бо в них просто більше не було ніяких інших варіантів, як переглянути відео і переконатися, що моя технічна дія виконана правильно.
– Але ви були впевнені у своїй перемозі, поки переглядали відео?
– Так, я була впевнена. Може, десь там закрався сумнів, але ці емоції радості вже ніхто не міг зупинити. І коли я виграла, то сказала: "Україна це для тебе!" Тому що медалі саме такого гатунку гідна наша держава.
– Тим паче, у нас давно не було золотих нагород чемпіонатів світу.
– Так, вже сім років. Останній раз чемпіонат світу вигравала Алла Черкасова. До речі, ми разом з нею тренувалися, і я також у цій категорії боролись на той час, але тоді поступилася їй, і змагалась потім у 76 кг.
– Протягом своєї кар'єри ви встигли змінити чимало вагових категорій – виступали і в 76 кг, і в 68 кг. Цього року ви виграли всі найголовніші старти у 72 кг. Це ваша оптимальна вага? Як Ви відчуваєте?
– Для 72-х я теж ганяла вагу, для цього мені треба було скинути 10 кг. Тобто, була зроблена робота, і, дякувати Богу, це було вдало для мене і для всієї країни. Так, наразі це не олімпійська категорія. Яку розглядаю на майбутнє? Між 76 кг і 68 кг. Я буду відштовхуватись від ваги, яка у мене буде на той час.
– Просто ви цього року ганяла 10 кг, а для категорії до 68, це ж ще на 4 кг більше.
– Для мене немає нічого неможливого. Потрібно сумлінно працювати, і тоді буде результат.
– Але ж багато в чому доводиться собі відмовляти. Що для вас найскладніше у цій підготовці і у цьому згоні?
– Це база, це нормально, що треба було не тільки вагу ганяти, але й тренуватися, виконати всі завдання, які дає тренер. А потім на змаганнях зібрати всі свої сили і показати результат. Дякуємо Богу, що він гідний нашої країни. І я дуже пишаюся цим.
– На жаль, до змагань у боротьбі вже повернули росіян. Так, під "нейтральним" статусом, але ми всі розуміємо, що це дуже умовна історія. І на чемпіонаті Європи-2025 вам довелось боротися з представницею РФ Бураковою. Як налаштовувалися?
– Налаштовувалась тільки на перемогу. У мене було такі емоції, що я мала тільки виграти. І ні в якому разі не тиснути руку. У мене навіть думок ніколи не було, що я можу поступитися їм. Звісно, неприємно з ними боротися, не хочеться. Але якщо треба буде, то ми будемо боротися.
– А представники країни-агресорки якось намагаються спілкуватися?
– Ні, слава Богу, вони не йдуть на контакт, і я цьому рада.
– Початок повномасштабної війни став для всіх шоком і неймовірним випробуванням. Не було тоді думок, що цей спорт нікому не потрібен?
– Я думала, що через війну нам вже не дадуть можливість представляти країну. Але, дякуючи ЗСУ, ми можемо виступати, прославляти Україну і ще й на такому рівні складати достойну конкуренцію. Тільки завдяки нашим захисникам і захисницям ми можемо тренуватися, виступати і здобувати нагороди.
– А де вас застав початок повномасштабного вторгнення РФ?
– Ми знаходились в Києві і якраз того дня, 24 лютого 2022 року, мали їхати на турнір в Туреччину. О шостій годині ранку ми вже виїхали в аеропорт. А потім нам сказали там, що почалась війна, і ми вже не можемо нікуди вилетіти.
Звісно, всі одразу пороз'їжджалися по домівках. Потім нас зібрали на збори – спочатку в Польщі, потім – в Угорщині. А невдовзі в Угорщині був чемпіонат Європи, і там я посіла третє місце.
– Як ви взагалі боролися після такого?
– Я 14 днів була в шоці. Нічого не робила, не тренувалася. І потім нас тренера підтримали, сказали, у вас все вийде, ви повинні показати свій характер. І не тільки на килимі, а й за його межами.
– Як тренуєтесь під час тривог і обстрілів?
– Бувало, і під ліхтарями тренувалися. Траплялося, що і до бомбосховища спускалися, коли була повітряна тривога. Були і прильоти у Хмельницькому, тому нелегко. Але ми знаходили варіанти, щоб виконувати свою роботу. Як і всі.
– Ваші колеги з інших країн запитують про ситуацію в Україні?
– Підходять і запитують завжди. Кожен спортсмен підходить і питає: "Як ви?" І ми повинні об'ясняти, що відбувається. Бо вони кажуть: "Якби ви віддали Крим, то він би відступився". Ми кажемо, що віддавали Крим. І ви ж бачите, він там не спинився. То були і такі запитання.
– До сих пір ще є цей інтерес до нас за кордоном? Чи трошки згасає?
– Згасає. Деякі навіть думають, що вже немає війни. Наприклад, в Казахстані до мене підходив і казав: "Так у вас же все закінчилось". А ми відповідаємо, як є. Що все продовжується, що нас обстрілюють.
– Ви сама родом з Хмельницького, але певний період вашого спортивного шляху пов'язаний із Херсоном. Якось слідкуєте, що відбувається в місті?
– Так, я вісім років там навчалася і виступала. І от бази ШВСМ, в якій я проживала, її вже немає. Інститут не працює, його перевели в Івано-Франківську область. Рідні, які жили біля Антонівського моста, зокрема сестра, кажуть, що їхнього будинку вже немає. Слава Богу, всі живі, вони зараз в Німеччині, але просто їм вже немає, куди повертатися.
– Я розумію, що вільного часу у вас зараз небагато, але коли є вільна хвилинка, де ви її проводите, як відпочиваєте?
– У мене є хобі – люблю вишивати, також люблю прогулянки на свіжому повітрі, почитати. Але переважно на сьогодні я повністю в спорті і левова частина мого часу йде на підготовку.
– Я знаю, що ви дуже любите вареники.
– Так, люблю і сама ліплю. Особливо люблю з капустою і з сиром.
– Коли ж ви їх встигаєте їсти, якщо ганяєте стільки кілограмів?
– У проміжку між змаганнями. От зараз (сміється). Сьогодні я собі дозволяю, а там далі, можливо, і рік треба буде тримати дієту. Для мене це не проблема. Аби був результат.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!