Війна за острови, крадіжка століття й рука Бога Марадони: найскандальніші матчі між Англією і Аргентиною, які закінчувалися видаленням й бійками

Поєдинки футбольних збірних Англії та Аргентини на чемпіонатах світу вже не перше десятиліття носять не тільки спортивний характер. Це й через війну за Фолклендські острови у 80-х, й через "крадіжку століття" й гол рукою Дієго Марадони. Ну й, звісно, через скандальне вилучення Девіда Бекхема на мундіалі 1998 року, де рефері потрапив у пастку Дієго Сімеоне.

OBOZ.UA згадав найскандальніші поєдинки двох команд, які зійшлися у півфіналі чемпіонату світу-2026.

ЧС-1966. Англія – Аргентина 1:0 (чвертьфінал, "Вемблі", Англія)

Перше справді запекле протистояння цих двох на чемпіонатах світу датується "золотим" для Англії мундіалем 1966 року. Тоді британці виграли свою групу і зустрілися з "альбіселесте" у чвертьфіналі, який в Аргентині й досі називають "крадіжкою століття". Якщо згадати, що на рахунку аргентинців ще є "гол століття", "рука Бога" і ще багато чого, то в країні явно прослідковується слабкість до гучних і пафосних виразів.

Перший скандал в матчі трапився на 33-й хвилині, коли суддя вилучив з поля капітана збірної Аргентини Антоніо Раттіна, який отримав два попередження за три хвилини. Перше було за підріз Боббі Чарльтона, а друге – за за довгий язик, адже Антоніо влаштував суперечку з німецьким рефері Рудольфом Крайтляйном. Матч було перервано майже на вісім хвилин, оскільки Раттін відмовився залишати поле.

Напруга буквально дзвеніла над газоном протягом усього часу, що залишався до кінця зустрічі. Заведені представники Південної Америки діяли досить жорстко, через що тренер англійців Альф Ремзі назвав команду суперників "тваринами" та наполягав на тому, щоб його гравці не мінялися з ними футболками. Але Чарльтон його не послухався.

Долю протистояння вирішив гол нападника "Вест Гема" Джеффа Герста на 78-й хвилині. Розчаровані аргентинці й досі наполягають на тому, що їх пограбували, мовляв, переможний гол майбутнього британського лицаря був забитий з офсайду. Але бригада арбітрів не побачила приводу для відміни, й цей гол вивів "Трьох левів" до півфіналу.

Захисник збірної Англії 1966-го Джордж Коен пізніше згадував той матч у розмові з "Ґардіан": "Захоплення – це нормально. Але були й деякі підступні речі, плювання та смикання за коротке волосся на шиї, смикання за вухо. Вони намагалися нас залякати. Проблема полягала в тому, що коли вони зрозуміли, що не доб'ються свого, вони вдалися до найгірших прийомів, які я коли-небудь бачив".

"Я вважаю найбільшою шкодою те, що вони не зіграли так, як були здатні. Нас могли навіть перемогти, але вони просто повинні були вийти вперед і показати, на що здатні. Після гри в тунелі було багато метушні. Нікому не дозволяли вийти, тому ми багато чого не бачили", – додав Коен, який пізніше разом з партнерами по команді підняв з партнерами Кубок світу, єдиний в історії збірної Англії.

Вважається, що цей матч призвів до запровадження червоних і жовтих карток, які вперше були застосовані на чемпіонаті світу-1970 в Мексиці. Адже раніше суддям доводилося покладатися на усні попередження.

ЧС-1986: Аргентина – Англія 2:1 (чвертьфінал, Мехіко, Мексика)

Але справжнє побоїще під час матчу Аргентини і Англії сталося на чемпіонаті світу 1986-го. Дуже сильно вплинув той факт, що цей чвертьфінал відбувся лише через чотири роки після того, як країни воювали за Фолклендські острови (відомі там як Мальвінські). Тому це суперництво виходило далеко за межі футбольного протистояння. Поєдинок мав і сильний політичний присмак.

Оскільки аргентинці програли ту 74-денну війну, але все одно вважали острови своїми, громадськість та медіа у Південноамериканській країні представили матч як спосіб висловити своє обурення конфліктом. Але й британські журналісти постаралися посилити ворожнечу між країнами. Тому багато років потому редакторка BBC World Service Лурдес Ередія згадувала, що її батько сумнівався, чи варто брати на стадіон "Ацтека" своїх доньок, адже він хвилювався, що напруженість між фанатами Аргентини та Англії перекинеться назовні". І на трибунах справді було небезпечно.

А почалося все 51-й хвилині, коли Дієго Марадона відкрив рахунок і забив чи не найскандальніший гол в історії футболу. Англійський півзахисник Стів Годж невдало відбив м'яч на свого воротаря Пітера Шилтона, а Марадона, поступаючись голкіперу в зрості на 20 см, випередив воротаря і своєю лівою рукою переправив снаряд у сітку.

Не дивлячись на всі протести англійців, суддя зустрічі тунісець Алі Бін Нассер порушення правил не зафіксував. У той самий час цей гол викликав бійку на трибунах між англійськими і аргентинськими вболівальниками. Марадона ж грав свою роль до останнього і після гри стверджував: "Я не торкнувся м'яча, це була рука Бога".

Відео- і фотоматеріали, які пізніше видали світові медіа засвідчили, що гол справді було забито рукою. У зв'язку з чим тренер збірної Англії Боббі Робсон назвав його "Рукою шахрая". Якби й той чемпіонат використовув VAR, вирок був би іншим, але технічні можливості тих часів були обмежені.

А вже через чотири хвилини після першого м'яча Дієго забив ще один гол. І створив справжній шедевр. Він обіграв послідовно шістьох англійських гравців, після чого відправив м'яч у порожні ворота. Пізніше, у 2002 році, цей гол назвали найкращим в історії чемпіонатів світу, завдяки чому він отримав назву "Гол століття".

Але й англійці не здавались, на 81-й хвилині Джон Барнс виконав чудову подачу з лівого флангу, а Гарі Лінекер майстерно замкнув її, забивши свій шостий гол на турнірі, й у підсумку виявився його найкращим бомбардиром. Але зробити більше "Трьом левам" не вдалося, тому збірна Англії залишила чемпіонат, тоді як Аргентина продовжила боротьбу і здобула чемпіонський титул.

Марадона вибачився перед воротарем англійців Шилтоном лише у 2005 році. Але голкіпер їх не прийняв.

ЧС-1998: Аргентина – Англія 2:2 і 4:3 по пенальті (1/8 фіналу, Сент-Етьєн, Франція)

Це було золоте покоління англійського футболу на чолі з лідером "Манчестер Юнайтед" Девідом Бекхемом і вундеркіндом "Ліверпуля" Майклом Оуеном. І Бекс той поєдинок ніколи не забуде, а вболівальників "Трьох левів" йому його до кінця не пробачать. Поєдинок, який цілком міг рухатись до перемоги британців, якби Дієго Сімеоне не пустив в хід свої брудні штучки, що закінчилося червоною карткою для майбутнього сера.

Вже протягом перших 10 хвилин цього матчу Габріель Батістута та Алан Ширер обмінялися реалізованими пенальті. На 16-й вже Оуен пройшов ледь не пів поля, прорвався повз аргентинську оборону та забив один з найефектніших голів Англії на чемпіонатах світу, ае вже в роздягальню Хав'єр Дзанетті знову зрівняв рахунок після дуже підступного розіграшу штрафного – 2:2.

Друга половина зустрічі стала жахіттям для "левів". Спочатку Бекхем не стримався й відповів на брудну провокацію Сімеоне, отримав червону картку й залишив британців захищатися у меншості. І тут є великі питання до арбітра поєдинкуданця Кіма Мільтона Нільсена. Адже перед тим, як англієць лежачі відштовхнувся від суперника ногою, Дієго штовхнув і ударив того в спину, а потім ще й наступив коліном і сперся рукою, втиснуши Девіда в газон. Безумовно, аргентинець так само заслуговува на вилучення, але видалили чомусь одного англійця.

Якби там не було, "леви" продовжували атакувати, і в одному з епізодів аргентинський захисник у штрафному майданчику зняв рукою м'яч з голови Ширера. Але суддя не чомусь не побачив там пенальті. А в іншому епізоді відмінив гол Сола Кемпбелла головою на 81-й хвилині, пославшись на поштовх з боку британців.

У підсумку таких дій й футболістів, й арбітра, матч перетік к серію пенальті, в якій після невдалих ударів Девіда Бетті та Пола Інса перемогу здобула Аргентина. Але карма назогнала її вже у наступному раунді, коли вона сама вибула від Нідерландів.

Через якийсь час Сімеоне відзначив, рефері прийняв занадто жорстке рішення щодо Бекхема, але він "потрапив у пастку": "Я атакував його, і ми обоє впали. Я став першим, але Бекхем ударив мене по ногах. Я скористався цим, щоб впасти, справивши враження на арбітра. Я думаю, будь-хто на моєму місці зробив би те саме. У таких ситуаціях суддя іноді видаляє гравців, інколи ж ні. Цього разу він вирішив залишити збірну Англії у меншості. Можна сказати, що моє падіння перетворило жовту картку на червону. Але насправді найдоцільнішим покаранням була жовта".

Вважається, що Бекхем частково спокутував свою провину вже за чотири роки на груповому етапі мундаля-2002 у Саппоро. Тоді капітан збірної Англії забив єдиний гол у матчі з Аргентиною з пенальті, після того як Оуена збив Маурісіо Почеттіно. Але осад після 1998-го у англійців є й досі...

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що у Парижі сталися масові заворушення після поразки збірної Франції на чемпіонаті світу з футболу.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!