"Нас всіх сильно побили": форвард України розповіла про удар коліном у відборі до ЧЄ-2027, головний біль збірної і чому клуб не відпустив її на Євро
Форвард збірної України з баскетболу Тетяна Юркевічус зізналась, наскільки важко дається відбір на Євробаскет-2027 жіночій команді, яка втратила чимало досвідчених гравчинь після повномасштабного вторгнення, а молоді дівчата десь налякані, бо їм не вистачає спільної практики. Не вистачає "синьо-жовтим" і підтримки уболівальників, а от критики від, людей, які не розуміють ситуацію, дуже багато.
У розмові з OBOZ.UA баскетболістка ізраїльського "Хапоеля" з Беер-Шева розповіла, наскільки легко клуби зараз відпускають своїх гравчинь у збірні з класичного баскетболу і 3х3, і як її вклали на паркет ударом колена у кваліфікаційному матчі з Болгарією (66:81).
GGBET є титульним спонсором Федерації баскетболу України та жіночої національної збірної України. Кожен матч національної збірної — це подія, яку разом переживають мільйони українських уболівальників. Букмекерський бренд GGBET створений для тих, хто цінує реальні емоції та цінує унікальний ігровий досвід. Підтримуй Україну разом із GGBET!
– Весняне вікно видалося складним для всієї команди, але найбільше українкам і вам особисто дісталось у матчі проти Болгарії, коли ви якийсь час просто лежали на паркеті, а потім дівчата допомогли піднятися і дістатися лави запасних. В якийсь момент нам навіть стало страшно за вас і ваше здоров'я. Що там трапилось?
– Дійсно, у Пловдиві матч склався досить напружено і з боку суддів, і з боку болгарок, тому що гра була дуже жорстка. Ми очікували агресивність від них, але не очікували, що це буде настільки брудний баскетбол. Багато присутніх на матчі, навіть підтримуючи болгарську команду, бачили це все на власні очі і потім навіть підходили до нас і казали, мовляв, це ненормально, що таке відбувається.
Тому коли гра закінчилась, було досить сумно, що поступились. Але ми розуміли, що фізично нам просто і не дадуть виграти, адже це наче була гра 8 на 5. Нас, відверто кажучи, всіх досить сильно побили, дуже багато було на майданчику їхньої агресії, а судді взагалі не давали болгаркам фоли.
У мене момент виявився досить цікавий: я хотіла піти на підбір, вистрибнула за м'ячем, а дівчинка вдарила мене з коліна в ребра. Це було дуже боляче. До цього часу у мене таких ситуацій ніколи в житті не траплялося, тому я й досі в шоці, як це сталося. І як взагалі так можна. Добре, що все обійшлося, трохи поболює, але нічого критичного за ознаками. Мені сказали, якби було щось гірше, серйозніша травма, то там був би зовсім інший біль і треба буде все перевіряти.
– Як зараз взагалі клуби відпускають до збірної?
– Щодо баскетболу 5х5 взагалі немає ніяких проблем, адже вони розуміють, що у них немає ніяких прав не відпускати гравчинь. Навпаки клуби цим пишаються, особливо якщо це гравці з їхньої країни, вони прямо роблять такий розголос. Для них це дуже престижно. Але, звісно, всі переживають, тому що розуміють: це зовсім інший баскетбол і в досить короткий термін тобі треба зіграти три матчі, а це навантаження.
Якщо гравці більш досвідчені, вони й грають більше. А досвідчені гравці переважно й старші, які вже можуть бути втомленими за рахунок тренувань в клубі і ігор протягом нелегкого сезону. Тому, звісно. всі переживають, але розуміють, що вдіяти нічого не можуть, адже це прописано в контракті.
І це у нас така вимога: якщо приходить виклик до збірної, ніхто не може сказати "ні", якщо гравець звісно здоровий. Адже якщо є якісь проблеми зі здоров'ям чи недоліковані травми, то клуб надає інформацію в збірну, і тоді вони вже обговорюють, наскільки це безпечно для гравця їхати і представляти країну саме в цей момент.
– А у баскетболі 3х3 яка ситуація? Адже ви граєте також і за цю збірну України.
– У 3х3 набагато важче. Наприклад, мене минулого разу клуб не відпустив на чемпіонат Європи, хоча до цього я два рази їздила. Це теж прописано в контракті, але вони дуже не хочуть ризикувати, тому що цей вид спорту набагато агресивніший, і судді навмисно дають так діяти задля цікавішої гри, тому що це більш гра на публіку, щоб фанатам було цікаво, щоб були залучені спонсори. І ніхто вже не думає зрештою, як там себе почувають гравці.
Тому, наприклад, я особисто знаю багато баскетболістів, які не можуть представляти збірну в 3х3, саме через те, що у них контракт. Перед тим, як підписати гравця вони кажуть, що ми хочемо заключити контракт, але забороняємо такі і такі нюанси. І там вже ти погоджуєшся або не погоджуєшся.
Звісно, інколи клуби йдуть назустріч, але найчастіше вони кажуть, що контракт повинен бути застрахований, і вони на себе не беруть ніякої відповідальності, оскільки у в 5х5 у нас теж зараз почали страхувати контракти. Але якщо щось все-таки станеться, клуби і збірна якось працюють разом. Маю на увазі, що немає такого: ти отримала травму у збірній і все – давай, до побачення. А у 3х3 ти не такий застрахований і захищений.
– Наразі ви – одна з небагатьох гравчинь збірної, які ще виступали на Євробаскетах і застали часи до повномасштабного вторгнення РФ. Як ця війна впливає на національну команду?
– Дуже сильно впливає. Наприклад, раніше у нас влітку була повноцінна підготовка. Навіть, якщо не було змагань, Євробаскету, федерація організовувала збори для дівчат, де також проглядалися молоді гравці. Це тривало два-три тижні – наскільки це було можливо по фінансам. Якщо хтось був втомлений після важкого сезону, то залучалися нові баскетболістки, щоб знати їхні можливості і на майбутнє мати на увазі.
І у той самий час ти потрапляєш на збори, щоб побути в колективі, подивитися, що це таке, прийняти той факт, що це психологічно трошки інший рівень. А коли ти одразу приїжджаєш під час ігрового вікна і вже потрібно щось показувати, дуже важко молодим гравцям. Я бачу, що вони бояться, переживають. І це нормально. Ми всі такі були, але просто у нас було трошки більше запасу часу на адаптацію, а у них його майже немає.
Ще дуже важко, коли з початком повномасштабної війни баскетбол відійшов далеко не на перший план у нашій країні. Як і багато інших видів спорту. І це нормально. Але багато дівчат, які ще трималися, виїхали за кордон, хтось взагалі перестав тренуватися чи закінчив кар'єру, тому що була потреба працювати більше, адже у професійних клубах вони не заробляли тих коштів, які ми могли їм допомагати. Тому, звісно, все дуже і дуже змінилося. І зараз нам просто потрібно робити максимум з того, що в нас вже є.
Бувають такі моменти, коли люди, які дивляться гру, взагалі не в контексті того, що відбувається. Вони взагалі не розуміють: ми всі тут для того, щоб просто приїхати, підтримати Україну і представити нашу країну на міжнародному рівні. Ніхто не замислюється, що ми, будучи десь там, за кордоном, залишаємо свої сім'ї. Ми могли б поїхати додому, відпочивати тиждень-два.
Ні, ми приїжджаємо у збірну. І потім, коли люди так агресивно налаштовані проти нас... Адже якось так виходить, що коли ми перемагаємо, всі такі задоволені, мовляв, "молодці!", плескають у долоні. А як тільки ми програємо, то ніхто не замислюється, що відбувається, і наскільки зараз той баскетбол в Україні не на часі. Кажуть, що баскетбол поза політикою, але все тягнеться одне за одним.
У нас був тренер з іншої країни. Почалась війна, і він не зміг продовжувати працювати з нами. Тому у збірній змінився тренер, змінилось дуже багато людей. У цьому відборі взагалі дуже сильно омолодили склад. У нас тільки п'ятеро баскетболісток, які залишилися з минулого разу. І все.
Плюс вибули два перших номери – одна народила, а друга – травмована. Це Вікторія Балабан і Даша Дубнюк. Оля Алексейчик у нас, виходить, одна. Їй теж важко. Люди просто не знають усіх цих нюансів. А якщо просто замислитись, то те, що ми поступились мінус 15 Болгарії, це не так вже й погано з такою грою і з такими матчами на виживання.
Так, образливо і вболівальникам хочеться по-іншому. І нам хочеться. Ми не приїхали сюди просто посміятися та побачити одна одну. Треба відноситись більш професіонально до цього і розуміти, що у кожній роботі є свої нюанси. І дуже шкода, що люди, які не в контексті ситуації, навіть не задумуються, що відбувається. Дуже шкода і дуже боляче все це читати і бачити цю реакцію. Це жахливо.
– Тому ми про це і говоримо.
– Для нашої збірної це найболючіше, оскільки ми бачимо ці реакції. І прикро через цю несправедливість, що ми не маємо змоги донести людям, що це все не так легко, як їм здається. А дуже важко: ми прокидаємось вранці, йдемо на тренування, трохи відпочиваємо і знову йдемо на тренування. Від нас постійно щось вимагають, ти постійно живеш у графіку. У тебе немає вільного часу: спочатку на сніданок всі разом, потім тренування, обід, відео, якісь командні збори, знову тренування. І отак цілими днями.
А ті дівчата, які не грають за збірну, просто йдуть додому відпочивати у цей час. І у якийсь момент ти задумуєшся: я хочу представляти Україну, я хочу грати за неї, бо це моя країна, я люблю Україну і люблю нашу збірну. Але отаке ставлення просто відбиває всю мотивацію, все бажання. Тому це дуже болюча тема.
21+
РЕКЛАМА
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
GGBET здійснює діяльність відповідно до ліцензій від 23.08.2023 року, виданих відповідно до рішень КРАІЛ №128 та №129 від 08.08.2023.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!