Реброва врятували на останніх хвилинах: як Україна дотиснула Ісландію та вийшла до плей-оф відбору ЧС-2026. Тактичний огляд матчу

В останньому матчі відбору на ЧС-2026 збірна України розмотала Ісландію та виграла 2:0. Складний і виснажливий матч вдалося перетягнути на свій бік в останню мить і забрати важливі очки для другого місця в групі. Які гравці дали найбільше якості? Що із цієї гри треба взяти до плей-оф? Розповідає OBOZ.UA.

Стартові склади

Україна: Трубін, Конопля, Забарний, Матвієнко, Миколенко, Калюжний, Маліновський, Ярмолюк, Зубков, Циганков, Ванат

Ісландія: Олафссон, Палссон, Інгасон, Йоганессон, Харальдссон, Гудмундсон, Торстейнссон, Елертссон, Віллюмссон, Гудйонсен, Магнуссон

Перший тайм. Бити більше!

На початку хотілося б відзначити атмосферу Варшави. Такого забитого стадіону не було жодного разу за всі роки, скільки збірна грає закордоном, незалежно від домашнього стадіону. Ще до початку гри та до розуміння її підсумків, це була забута фантастика минулого життя, в яку нас повернули на 90 хвилин.

Перший удар стався на 3-й хвилині від Зубкова - зворотнім боком стопи, але це вже піднімало градус. Як і очікувалося, на силу заграли фланги, де вишукували можливість для аутів Миколенка. Під час пресингу на ісландців тиснула трійка Ванат-Ярмолюк-Маліновський, гравці зі швидкістю та вмінням притримати м’яча до підкріплення. А на стандартах всі 11 гравців були в штрафному, щоб ну точно не дати простір для удару - Паллсон так головою влучив в одразу 3 футболістів, які скупчилися поряд.

Україна грала дуже швидко, наші передачі вперед йшли на велику відстань, щоб Ванат або Зубков тікали від оборонців і чіплялися за вигідну позицію для удару. Знову, як і проти Франції, заважав поспіх. Ісландія за 20 хвилин підлаштувалася під такий темп, позаду було 3 захисники, а на нашого гравця з м’ячем піднімалися по двоє, щоб не дати шпарину на передачу. Гра переважно була на половині поля суперників, але поступово вікінги витісняли жовто-синіх до центру.

Удари здалеку! Як же багато вони коштують і як сильно впливають на нашу гру, бо саме так залітало і місяць тому. Це та чеснота, яка може роздмухати полум’я боротьби. Спочатку Конопля спробував пробити зміщенням у центр із правого флангу, не пощастило з точністю. А вже за кілька хвилин так само зробив Циганков - і вже його удар струснув поперечку. Пізніше і Зубков двічі пробивав, обидва вище мети. Україна підібралася до голу так близько, як ніколи ще у листопадових матчах.

Підопічні Реброва були гарні на перехопленнях. Протягом тайму обидві команди напасували майже однакову кількість передач, але українці чимало з них перерізали. Така зарядженість подобалася більш ідейною грою, ми хоча б показали, що готові бити і можемо спрямувати м’яча в напрямку воріт. Хоча дійти до них було складно: компактність ісландців залежала від вибору флангу для атаки. Високу позицію Миколенка закривали двома гравцями аж біля центрального кола, тоді як праворуч Коноплі давали підійти ближче до їх штрафного, основна агресія чекала на Циганкова чи Калюжного.

Цікавий, динамічний та емоційний перший тайм. Україна знову виглядала сильнішою, не дозволила бити по володіннях Трубіна і починала атаки з пресингом. Однак голкіпер суперників у більшості випадків проводжав м’яча поглядом, лише один раз накрив простий удар. Ісландія дозволяла собі багато фолів, кожного разу на межі картки. Їм минулося, навіть коли Палссон корпусом збивав і Зубкова, і Маліновського. Лише коли Руслана двома руками вклав Йоганнесон, тільки тоді суддя дав заслужений гірчичник. За таке після роздягальні вимагалося мінімум тричі напхати у ворота суперника та продовжувати завантажувати ще.

Другий тайм. Страждали і забрали перемогу!

За досвідом минулих матчів, треба було виходити з новою тактикою. Суперники читали наші плани впродовж першого тайму і по перерві завжди виходили готовими до контрборотьби. Адже Трубіну довелося рятувати ворота після подачі зі штрафного вже за кілька хвилин, як гра поновилася. Як і з французами (знову) після цього українська команда перехвилювалася і потрібен був спеціальний маневр, щоб прокинутися.

Україні стало складніше грати: Ісландія почала сунути гру до наших воріт і загрожувала їм постійними повторними атаками. Розхитувати цей темп вдавалося, коли ми другим темпом поновлювали свої ж випади. Зубков став гарним прикладом підбирання: класно зловив м’яч на відскоці, коли завалили Ваната - воротар гармату відбив. Але найбільше загрози давав Циганков.

Яка ж класна роль гравця "Жирони"! Вінгер не був капітаном, але вплив на гру найбільше давав саме він. Тоді як Зубков шукав передачу для свого флангу від Миколенка чи втрату в його зоні, Віктор постійно заходив до центру, де прибирав замахом кількох суперників і перевіряв реакцію воротаря. Одного разу ледь не забив із надгострого кута, там ісландцям відверто пощастило. Після того, як в атаці стало замало вдачі, Ребров кинув у бій Шапаренка та Яремчука.

Ісландія насолоджувалася спробами українців. Їх низький блок працював, а схема 5-3-2 контролювала закидання на фланги. Навіть м’яч суперникам не був потрібен, до ударної зони жовто-сині могли дістатися лише наполегливою працею. Все це дозволяло тримати контроль за грою, 0:0 гостям стала на радість. Навіть атака не була потрібна: Гудйонсен єдиний лишався на вістрі, але потім просто йшов десь до центрального кола і там цементувався.

Україні треба було зробити найбільш нелогічну дію - дати супернику пробити по наших воротах. Це була єдина можливість хоч трошки їх відтягнути. Пробити дали - і як же Трубін потягнув удар впритул, неймовірна реакція з такої відстані. І тільки це пробудило віру та бажання бігти, бо вже й схему з двома нападниками активували. Збірна постійно була коло та навколо голу і ніяк не могла побачити м’яч у чужих воротах.

Не допомагала навіть магія Маліновського, його як найнебезпечнішого постійно тримали за футболку. В такому щільному середовищі не було жодного віконця на потужний удар. Руслана взагалі довелося замінити; не тільки через обмеженість на полі, а ще й через жовту, яка здалеку виглядала як потенційна червона. Все більше завантажував уперед Циганков, він забрав ролі усіх гравців і після довгоочікуваного повернення був головним на полі.

Олафссон тягнув усе, навіть подвійний удар Яремчука. Але вже за мить зі стандарту той же Зубков нарешті запхав м’яча у ворота. 1:0. Робочий і такий потрібний гол. Тепер вже Ісландія пішла ва-банк. А українці пішли на оборонні заміни. Сваток і Назарина вийшли будувати автобус, якого не було 85 хвилин. Коли пішов доданий час, жовто-сині паркувалися у 8 захисників і тільки Яремчук із Гуцуляком були першою лінією оборони. 5 хвилин доданого часу тягнулися вічність - і другий гол справді командна робота. Підкати Шапаренка, доопрацювання Калюжного, відчайдушний удар Гуцуляка… А ще ті два сейви Трубіна. Ось так має працювати дійсно колектив. 2:0.

2:0 - вистраждана і валідольна перемога збірної України. В останню мить ми пробили щільну оборону Ісландії та змогли лише з одним голом пробитися до плей-оф чемпіонату світу. До гри є питання, самовіддачі має бути більше, ніж на 45 хвилин. Але давайте насолодимося таким бажаним відчуттям хвилинного щастя. Далі ми чекаємо жеребкування 20-го листопада. Мундіаль близенько, потрібна ще сильніша магія.