Грають тільки три футболісти? Чому перемога України над Ісландією не принесла задоволення. Огляд гри
Учора збірна України здобула свою першу перемогу на відборі до футбольного Чемпіонату світу 2026. Нам вдалося переграти 3:5 команду Ісландії, хоч це і не було легко - гра не за рахунком від слова зовсім. OBOZ.UA розповідає про один із найрезультативніших матчів в історії збірної та як проявилася ідея Маліновського з його довгоочікуваним поверненням у жовто-синіх.
Стартові склади
Ісландія: Олафссон, Палссон, Інгасон, Гретарссон, Елертссон, Гудмундссон, Йоганессон, Гаральдссон, Магнуссон, Гудйонсен, Торстейнссон
Україна: Трубін, Конопля, Забарний, Матвієнко, Миколенко, Гуцуляк, Маліновський, Калюжний, Шапаренко, Судаков, Ванат
Перший тайм. Маліновського чекали - і він прийшов вирішувати
На поле виходили дві доволі рівні статистично збірні. При цьому, Ісландія почала високим пресингом, у 5 нападників, розтягнутих по всіх наших захисниках. Така феноменальна сміливість дозволила Йоганнессону пробити злету вже на 5 хвилині. Україна була змушена багато рухатися, щоб закрити все більше зростаюче володіння і не дозволяти так легко проходити до володінь Трубіна. Так само компактно вікінги захищалися, блокуючи другий поверх своїми височезними оборонцями.
А от низом у суперників не вийшло закритися - і це класний гол імені повернення. Миколенко підхопив м’яча у центрі на своєму фланзі та побіг вперед. Інгасон спочатку тримав зону, але потім почав рухатися від нашого латераля, чим відкрив для нього місце. Віталій прострілив у центр і трішки назад, де Маліновського загубили центрові. Удар у дотик - і такий потрібний гол. 0:1.
Поганою прикметою було те, що жовто-сині забили перші, історично для нас це злий жарт. Ісландія не зробила нічого акцентованого за перші 45 хвилин, але з’їдала наших захисників пресингом. Окремі моменти - ситуативні та інтенсивні, як-то прорив Гудмундссона по лівому флангу та удар у поперечку. Опорна зона, куди при початковому розіграші відходив Шапаренко, кульгала, бо через тиск у нього забирали м’яч і починалася нова хаотична атака на наші ворота. Не було видно і Ваната, він просто існував у центрі поля. Проблема в тому, що на нього і не виводили м’яч. Працювали переважно вінгери, частіше - у зоні Судакова. Той ще й збирав фоли один за одним, залишаючись головною ціллю для вікінгів, коли ми на м’ячі. Аж допоки не травмувався і не довелося його змінювати на Волошина. Це рішення пізніше стане доленосним.
А допоки, зі зростанням володіння, ісландці все акцентованіше підходили до наших воріт. Їх упевненість міцнішала, Торстейнссон і Гудйонсен могли пасуватися в дотик і постійно відчували - передача далі буде вільною. Саме так і прийшов гол у наші ворота, коли Еллертссон пробіг Коноплю лівим флангом і отримав безліч простору для просування далі, ніби копія ситуації Миколенка кілька хвилин тому. Але замість прострілювати, захисник господарів побачив вільний простір і пробив. Цей гол 100% відповідальність Трубіна, голкіпер втратив ворота у простій ситуації. 1:1.
Виявилося, що Україна знову не знала, що й нащо робить. Тому наш другий гол і виглядає абсолютно раптовим. Ісландія на 45 хвилині захищалася у 6 футболістів і наче все контролювала. Та на прострілі захисники намагалися вибити м’яча один за одним і не влучили. Так само і Ванат не зміг нормально пробити, але допоміг джокер Волошин, який зорієнтувався у цьому хаосі. Гол знову із включенням Миколенка - 1:2. І тим більше бажаним був гол Маліновського з-за меж штрафного, це та краса, яку ми так довго чекали. Його вдруге не закрили - Руслан вдруге використав можливість. 1:3, стало трохи легше.
Другий тайм. Пожежні пожежі і питання до (майже) всіх
Зона лівого ісландського захисника виявилася найслабшою ланкою, Україна тричі туди вдарила і домоглася трьох голів. Та попри провал, тренерський штаб господарів не реагував на становище - Ісландія продовжила стратегію першого тайму з абсолютним пресингом і вертикальністю. Тільки швидкості стали вищими, а м’яч не застрягав у центрі поля довше, ніж на 10 секунд.
Вінгери Ісландії самі ламали всі свої здобутки: вони надто сподівалися на боротьбу на другому поверсі, тому дуже часто подавали у штрафний. Ці подачі завершувалися нічим, бо були занадто сильні й виходили за межі поля набагато вище за голови футболістів. Та пізніше вікінги довели, що вміють забивати головою на будь-якій висоті від газону. В один дотик капітан господарів видав подачу в центр штрафного, де Гудмундссон згрупувався і з кількох метрів переправив м’яча у наші ворота. 2:3.
Зменшення переваги вимагало її захищати. Україна вичікувала, виходила тільки на впевнену боротьбу та намагалася тримати низький блок. Кожні 3-4 хвилини гра виглядала однаково: боротьба в останній третині перед нашими воротами, передачі з флангу на фланг, спроба прориву, наше вибивання від воріт і цикл починається наново. Підопічні Реброва мали ледь відчутну перевагу за рахунком, але це все, що в нас було.Темп додали не ми: загнавши захисників у психологічну прірву, Гудмундссон спромігся на дубль. Конопля відверто провалив купу протистоянь і його вперто не змінювали.
У грі найбільше сподобався Маліновський, і не тільки через дубль. Стара школа, яка грає на результат, принесла цей результат. На тлі більшості (певною мірою) зіркових гравців, Руслан виглядав зрілим і надзвичайно вчасним в ухваленні рішень. Чудовими партнерами для нього стали гравці лівого флангу, особливо зв’язка Волошина з Миколенком. Опорник мав мінімум дотиків, йому треба було тільки вчасно скинути м’яча на Трубіна в захисті чи дійти пішки у вільну зону та вдарити з чудової позиції, як і було під час голів. Маліновський став привидом класної збірної, яка колись була загрозою для всіх.
Останні 15 хвилин - це ніби сон ударної влучності. Ісландія тримала все поле, тоді як наша теплова мапа була схожою на розірвану тканину. Ми пускали голи, коли втрачали концентрацію та переставали бігти. Таке враження, що дезорганізованість постійно приїжджає до табору збірної замість травмованих футболістів. Гойдалки цього матчу змушували нас випити все заспокійливе, особливо коли один за одним дебютні голи Калюжний та Очеретько. Перевага знову стала раптовою, це повна нестабільність від української команди. 8 голів і могло залітати ще, включно з нашими воротами.
3:5 - у важкому матчі Україна ледь забирає перемогу проти Ісландії. Коли жовто-синіх хотілося похвалити, наші своїми ж ногами знищували всі компліменти, а потім знову повертали віру в гру та результат. Попри перші голи у збірній та тріумфальне повернення Маліновського - Ванат і Довбик мовчать, від Трубіна жодного сейву (окрім останньої хвилини), правий фланг буквально розчинився під дощем. Ці 3 очки дуже важливі, але дуже нервові. Попереду ще три гри суцільних хвилювань і передбачати їх навіть не намагайтеся.