Між Путіним і РПЦ немає розбіжностей в баченні руської церкви
Чи є розбіжності в баченні майбутнього між Путіним і РПЦ , зважаючи на останн і заяви прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова і висновки Синоду? – Ред.
Я дивився і інтерв’ю Пескова, і коментарі навколо. Якоїсь сенсації я там не побачив.
Жодним чином це не можна розцінювати як якийсь сигнал патріарху чи щось подібне. Дійсно, під час проведення Синоду Пєсков висловив думку про необхідність збереження єдності світового православ’я.
Те, що ухвалив Синод, жодним чином не суперечить тому, що казав Пєсков. І говорити про те, що там є якісь розбіжності - надумано. Якщо ми говоримо про ті рішення, які прийняв Синод, то насправді там немає жодної тези, яка би суперечила тезі про необхідність збереження єдності православ’я. Нагадаю, що рішення, які ухвалив Синод Руської православної церкви 14 вересня, можна згрупувати у три:
Те, про що найбільше говориться. Про те, що дійсно припинили згадувати патріарха Варфоломія під час богослужіння. Припинили співслужити з ієрархами Константинопольського патріархату і припинили брати участь в церковних органах, які очолюють представники Константинопольського патріархату. Але не менш важливими є два інших рішення. А саме:Запропонувати предстоятелям помісних православних церков спільно обговорити ситуацію, яка стосується України і відповідних дій Константинопольського патріархату. І третє, не менш важливе для віруючих людей рішення – було затверджено текст молитовного прохання щодо збереження єдності православ’я. Ми розуміємо, що Церква – це церква Божа. Це не громадська організація, це не політична партія, це церква, яку створив Господь, і саме до Нього звернуте прохання щодо Божої допомоги збереження єдності.
Читайте: Москва буде йти ва-банк: нас чекає рік дуже небезпечних подій
Тобто тут говориться про збереження єдності світового православ’я, і кроки, спрямовані на збереження цієї єдності. Синод констатував те, що є виклики, є проблеми, які можуть спричинити проблеми для всього світового православ’я. Але відповідним чином відреагував якраз у напрямку збереження цієї єдності. І власне друге рішення – це якраз свідчення відкритість відкритості з боку Синоду Руської православної церкви до того, щоб церковним колективним розумом соборно обговорити ті питання, які виникли, враховуючи те, що між Москвою і Константинополем є різне бачення щодо цих питань. Залучивши нейтральних, як говорять, експертів.
Про Білоруську автокефальну православну церкву, яка підтримує надання томосу УПЦ і також має на меті офіційно отримати статус автокефалії.
По-перше, я би звернув увагу, що йдеться не про Білоруський екзархат РПЦ, а про іншу церкву, про Білоруську автокефальну православну церкву, яка дійсно існує в Білорусі, як у нас існує – Українська автокефальна православна церква.
Жодним чином це не торкається інтересів РПЦ. Зокрема, зважаючи на кількість релігійних організацій, які входять до складу Білоруської автокефальної православної церкви.
Те, що вони хочуть звертатися за своїм визнанням до Константинополя – це їхнє право, але наскільки Константинополь піде їм назустріч, я не знаю.
З іншого боку, ця заява підтверджує занепокоєння, що нині, враховуючи позицію Константинополя щодо України, будь-яка група, яка не належить до офіційної церкви, може звертатися до Константинополя щодо свого визнання, що створює загрозу до канонічного порядку у світовому православ’ї.
