Блог | Що далі - пошматована країна чи хаос під назвою "реформи"?
Про СЕНСИ і СМИСЛИ
Так. Я маю досвід.
Подекуди, на погляд тих, чи інших непоінформованих, - заздрісно успішний:
- "совіцьке" село, на страху пронизане комуністичною пропагандою;
- у 14-річному віці від батьків вчитись життя в обласному центрі;
- 2 роки армії на зламі СРСР;
- напівголодні 90-ті;
- дико динамічний (аж до розриву країни) початок 2000-их, коли у прокуратуру надовго рекрутували "піскунівських", що на практиці не цуралися і привнесли у ПРАВО слово "хабар";
- "демократичні" аж до державного хаосу взаємопоборення 2005-2009;
- чотири роки державного (винятково українського) культурного занепаду і тотального "кримінального шансону" недобутої каденції "легітимного" Януковича;
Читайте: Пане Парубій, схаменіться, не підставляйте президента, не підписуйте внесені зміни до КПК
- СЕНС і СМИСЛ сплаченої кров'ю ГІДНОСТІ початку 2014...
- а далі кров: ВЕЛИКА людська українська КРОВ 2014-2018 за законами МИРНОГО ЧАСУ(!!!);
- війна, що стала ВІЙНОЮ без назви і без дати навіть приблизного її закінчення.
Як жити з цим притомній більшості тих, хто думає і відчуває так, як я?!
Почасти мій досвід життя - це болючі синці і частково загоєні травми трОщення.
Але вже суцільна для всіх ТРОЩА навіть найпростіших людських СЕНСІВ і СМИСЛІВ триває.
І це не просто КРАХ окремо взятого життя, а моє щире і болісне НЕрозуміння подальшого руху ДЕРЖАВИ і КРАЇНИ, де я народжений, як умію, живу та люблю.
Читайте: Україна: реформи тривають і мають успіх
Після таких разючо різних 80х-90х-кінця і початку 2000х - на обрії уже видніються мої життєві 50.
Запитую себе - а що у перспективі? Пошматована країна, що навіть із зовні нав'язаними кейсами ніяк не знайде спромоги на свою тверду Державу?
Хаос під назвою реформ, що у мирних ніби містах вистрілами та вибухами щодня шматує страхом чи не кожне людське життя?
Що далі?
А далі - моє та нашої Держави примарне майбутнє у примітиві броунівського руху набридливих аж до оскомини політиків, що не у змозі продукувати розумні СЕНСИ і СМИСЛИ життя, скільки би вони не вживали слова "новий" і "реформи".
Перефразую вічне - "Знання примножують смутки, глибокі знання - їх глибину".
Соціальні ліфти (як у будинках під обслуговуванням ЖРЕПівськими швондєрами) - недієздатні та реально зас*ані: нещирістю, злістю, скепсисом та зневагою до абсолютно всіх державних інституцій.
Читайте: Україна має всі підстави змінити нормандський формат
То де мені - мало не до блювотиння обізнаному у теперішніх реаліях України, а на думку інших - заздрісно успішному-, посеред оцього всього шукати нові СЕНСИ і СМИСЛИ?
Може, ВИ знаєте?
Я знаю...
Але чи це комусь потрібно?!
Нерідко жорстока і жорстка правда, озвучувана мною, доводить до люті і тих, хто РОЗУМІЄ, і тих, хто живе за принципом "аби не гірше".
І ось я питаю: ми, ми всі, сущі саме в такій Україні, якою вона є тепер, ГОТОВІ СЛУХАТИ І ЧУТИ ПРАВДУ?
Чи тільки "абиякосьбуде" чекатимемо на преференції від тих, хто раз по раз десятки років бреше нам і бреше?
І бреше лиш тому, що ми найбільш "притомні" і сприйнятні до брехні, а не до ПРАВДИ під своїми іменами.
