Блог | Десятиліттями довелося чекати цих слів - а скільки ж померло, так і не дочекавшись...
Вперше була на параді.
Вперше бачила (відчувала!) зблизька, як двиготять містом танки - і перезалюднений, святково вбраний Хрещатик із дітьми на плечах доповнює їхнє ревіння радісним "а-а-а!".
Вперше зрозуміла почуття, з яким у Другу світову люди задирали голови в небо і крізь сльози одчайдушно махали літакам: "НАШІ!"
Вперше обіймала за стрижені голови незнайомих мужчин у військовій формі й плакала - так, ніби ми вже перемогли...
Читайте: Подарок США Украине на День Независимости
Вперше спонтанно аплодувала Президентській промові - і теж плакала: тому що так довго, десятиліттями довелося чекати цих слів - а скільки ж померло, так і не дочекавшись...
І ще багато було сьогодні такого, від чого хотілося плакати - світлими, очисними сльозами: за всіх мертвих, і живих, і ненарожденних...
Із святом, українці!
З Днем відновлення незалежности - через 70 років після того, як ми її були втратили.
І дай Боже тепер уже не втратити - більше ніколи...
