22 січня • оновлено в 12:27
МоваЯзык
Головна Блоги

/ Суспільство

"Літали 22 дні!" Ліквідатор аварії на ЧАЕС розповів, як гасили Чорнобиль

11т
Читати матеріал російською

Ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, штурман вертольота Андрій Мізько поділився спогадами про те, як долали наслідки жахливої катастрофи в 1986 році.

Свою історію Мізько розповів в ефірі ObozTV з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що відзначається в Україні 14 грудня.

За словами Мізько, його частина базувалася під містом Виборг на кордоні з Фінляндією. Спочатку підняли за тривогою весь полк – дві ескадрильї Мі-8 і дві ескадрильї Мі-6.

Однак потім надійшла додаткова телеграма від штабу округу ВПС, в якій було зазначено: "Відрядити в місто Чернігів 8 екіпажів вертольотів Мі-6, які підготовлені до виконання польотів з вантажем на зовнішній підвісці".

OBOZREVATEL пропонує дізнатися про події 33-річної давнини зі слів очевидця:

***

Зібрали 8 екіпажів – екіпажі з 2 ескадрилій. Туди увійшли найбільш підготовлені льотчики, як мінімум 1-2 класу, тому що польоти з вантажем на зовнішній підвісці – це складний вид польотів.

Після прибуття до Чернігова ми прийняли борти у олександрійських екіпажів, які вже там були кілька днів. Вони були ближче до епіцентру подій і перші екіпажі вже відлітали. Ми на цих самих вертольотах продовжили роботу.

Сама робота полягала в перевезенні різних вантажів і доставці їх до 30-кілометрової зони. А також безпосередньо польоти на реактор.

Розповім, як це відбувалося.

Майданчик перебував приблизно в 12 км від реактора.

Перед цим ми, всі 8 бортів, злітали в Бориспіль. Там на нас чекали Іл-76, які привезли свинець. Свинець – це був звичайний мисливський дріб. У мішечках. Тоді збирали з усього Союзу, що можна було.

Ми завантажили свинець і вирушили до Чорнобильської зони, безпосередньо на майданчик. Там вже розвантажилися, і почали завантаження і польоти на реактор. Завантажували по 1 тонні свинцю – це 10-кілограмові мішечки, по 100 мішечків, на гальмівний парашут. Злітали. Інтервали у нас між вертольотами були десь 2-3 хвилини. Виходили на місто Прип'ять.

Дуже гарне місто було з висоти польоту... А перший політ – запам'ятався на все життя. Ми як вертолітники звикли до візуального орієнтування – звикли дивитися, бачити... життя. Рухаються люди, машини .. Просто життя. А на той момент людей евакуювали з Прип'яті, тому, коли ми летіли, все було покинуто. Ані тварин, ані людей. Машини стоять. Досі пам'ятаю жовті "Жигулі" ще першої серії. Вантажівка стояла – дверцята відчинені. Так і кинули. Хоча на балконах білизна висить... Начебто життя є, а насправді – його немає.

Зв'язок у нас був з керівником польотів, який сидів на даху готелю – найвищої будівлі. Кожні 500 метрів він нам підказував віддалення до реактора.

Ми йшли на висоті 200 метрів, тому що там труба тільки 170 метрів. Звичайно, якби труба була нижчою – ми би йшли на висоті ще нижче.

І на мінімальній швидкості.

При підльоті (до реактору. – Ред.) я нічого особливого не побачив: звичайний зруйнований після вибуху кратер. Дошки, цеглини, ось таке все. І ще, коли ми літали, був невеликий димок. Але, можливо, цей димок був не з вогню, а випаровування йшло звідти.

Ми скидали (свинець. – Ред.) І йшли відразу за трубу, на майданчик під чергову завантаження. Це була як карусель з вертольотів.

Після цього ми летіли на аеродром Малейки – проміжний, між Черніговом. Для дезактивації. Туди приходили спеціальні хімічні служби, які заміряли спеціальними приладами двигуни і весь вертоліт. Зрозуміло, що норму перевищує. І вони починали обробляти його якимось пінно-мильним розчином, з пожежних шлангів. Потім робили контрольний замір. Якщо перевищувало контрольну норму, яку встановили – наскільки я пам'ятаю, це було 850 мілірентген – вертоліт залишали на додаткову дезактивацію.

Жодного спецодягу у нас не було.

Мало того, ми відкривали кулеметні стулки попереду, щоб було краще видно, щоб робити якісь коригування, щоб точніше скинути вантаж. Може, тому у мене потім почалися проблеми з очима...

Нам сказали, що наша група буде там лише 3 дні. Насправді – ми там були 22 дні. Потім вже нас замінили інші екіпажі.

Коли ми прибули назад до своєї військової частини, у нас забрали речі, і на наступний же день в екстреному порядку нас направили в госпіталь під Ленінград. Два тижні там обстежили, приїжджали фахівці з інституту ядерної фізики.

Після цього нам дали 10 днів відпустки. І через 3 місяці в складі ескадрильї я вже відбув до Афганістану виконувати інтернаціональний обов'язок, тобто брати участь в бойових діях.

***

На запитання, чи знали ліквідатори на той момент про небезпеку, яка їм загрожує, Мізько відповів:

"Ми професійні військові. Був наказ. Ми знали, що таке радіація. Розуміли, що це небезпечно, але завдання стояло на той момент – і його треба було виконувати".

Як писав OBOZREVATEL, раніше в мережі з'явилися рідкісні кадри руїн 4-го енергоблоку ЧАЕС. Знімки були зроблені в рамках презентації путівника про Чорнобильську зону відчуження.

Інформаційне шоу "Студія Обозреватель" дивіться щодня по буднях о 10:00 на ObozTV.

Не набридаємо! Тільки найважливіше - підписуйся на наш Telegram-канал

Читайте всі новини по темі "Пряма трансляція" на сайті "OBOZREVATEL".

Автор
3
Коментарі
3
0
Смішно
8
Цікаво
14
Сумно
1
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Tapasenko 0leg
Tapasenko 0leg
И хули толку тушили? Последствия- 50% дoлбoëбов народилось!
Показать комментарий полностью
Марченко Виталий
Марченко Виталий
Грузия и Украина тоже долг?
Показать комментарий полностью
Марченко Виталий
Марченко Виталий
интернациональный долг, во как ))
Показать комментарий полностью

Новини сусільства

Топпублікації

Топблоги