День Незалежності: бюрократи не помітили сотні героїв, які загинули в АТО

Держава обійшла своєю увагою багатьох бійців, які ціною свого здоров'я, а іноді і життя, захищають Україну в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі.

Про це пише у Facebook керівник проекту "Повернись живим" Віталій Дейнега.

"Десятки і сотні імен, яких ми не знаємо, і яких не помітила держава. Не мені вам розповідати, що часто наші бюрократи банально шкодують давати ці нещасні значки, які ми називаємо орденами. Значки, які нічого не коштують у матеріальному сенсі, але які дають хлопцям знати, що їхній подвиг не був даремним. Що його помітили, що твій ризик для життя був виправданий і його цінують. Що тебе не забули ті, кого ти захищав", - написав Дейнега.

Далі подаємо текст без змін.

"Хочете привітати кращих із наших хлопців із Днем Незалежності? Ну, тоді поїхали!

На День ВДВ ми дарували хлопцям ножі Glock-81. Особливо ніхто з нас про це не писав. Мовчки купили і відвезли... І ви не уявляєте, як для них це було важливо...

Хлопці з ВДВ виявилися навіть у спецназі. Там взагалі відсотків 30% із "небесної піхоти". Ми до них заїхали чисто випадково. Були поруч, заскочили в гості. Я запитав командира, чи є кому подарувати десяток ножів із ВДВ-шним гравіюванням. Він сказав, що, звичайно. Вранці на побудові їх вручили 10-ти людям. Десятьом із декількох сотень. Потім я почав питати про історії цих хлопців і зрозумів, що треба було нести сто ножів...

Там були перші "кіборги", з яких почалася оборона аеропорту, хлопці, які дивом вижили під Іловайськом, і у багатьох інших населених пунктах, назви яких не всі пам'ятають.

Ми ще розповімо вам багато історій про третій полк. Таких історій десятки. На жаль, є багато сумних історій, герої яких не святкуватимуть цей День Незалежності з нами. Історія про командира роти 3-го полку, який керував боєм і вів вогонь, коли кулі в буквальному сенсі літали біля його обличчя.

- Ти будеш кланятися кулям?

- Кулям - ніколи.

Про групу мого товариша, яку розбили артою, і з них вижило тільки двоє. Десятки і сотні імен, яких ми не знаємо і які не помітила держава. Не мені вам розповідати, що часто наші бюрократи банально шкодують давати ці нещасні значки, які ми називаємо орденами. Значки, які нічого не коштують у матеріальному сенсі, але які дають хлопцям знати, що їхній подвиг не пройшов даремно. Що його помітили, що твій ризик для життя був виправданий, і його цінують. Що тебе не забули ті, кого ти захищав.

На фото ніж, який ми подарували одному з "кіборгів" 90-го батальйону. Саме того, на чиї голови сепари обрушували стелі проклятого українськими матерями донецького аеропорту. Там був Спартанець, історію якого я скоро вам розповім, який залишився з пораненими один, коли йшли останні. Залишився і зміг їх врятувати! Ми дарували ці ножі і нам було соромно, що їх так мало. Коли ти даруєш цей нещасний шматок гострого заліза людині, яка в новорічну ніч писала мамі SMS, де прощався і просив пробачити, а поруч стоїть такий же, якому банально не вистачило... Хочеться провалитися крізь землю.

А є ж ще й піхота. 72-а бригада (про неї окремо ще напише Родіон), яка дала бій під Волновахою і перейшла в перший за цей рік серйозний контрнаступ. 26-а артилерійська, яка щоночі гасить сепарів, які намагаються "порушити Мінськ" і безліч окремих батальйонів, бригад і полків, у кожному десятки і сотні історій, у порівнянні з якими голлівудські бойовики здаються дитячим лепетом. Хтось був помічений і нагороджений, більшість - ні.

Але нічого, ми нагородимо їх самі. Є хороші ініціативи з народними орденами і нагородами, але я надаю перевагу дарувати воїнам зброю. І армійський ніж Glock (так-так - саме той, "Глок". Від виробника кращого в світі пістолета) - це найкраще, що ми змогли придумати. Ми хочемо купити 200 ножів Glock-81 по 23 євро за ніж і розвезти їх по фронту в режимі "Дід Мороз". Якщо ви хочете допомогти - будемо раді. Якщо будете приносити гроші в офіс - обов'язково напишіть записки хлопцям. Ми даруватимемо їх разом із ножами. Повірте, ми оберемо кращих і тих, про кого забудуть інші. Частину ножів ми попросимо передати пораненим і сім'ям загиблим (на пам'ять про батька і про те, що його подвиг не забудуть).

Сума виходить смішна - 600 гривень на одного воїна. Але ви не уявляєте, як приємно їм буде.

Часу на замовлення, доставку та гравіювання у нас залишилося дуже мало.

Працюємо!

Віталій Дейнега

https://www.facebook.com/deynega

http://twitter.com/deynegavitaliy

Проект "Повернись живим"

https://www.facebook.com/backandalive (підписуйтесь)

https://twitter.com/backandalive

Звітність за посиланням: savelife.in.ua/report-cash/

Реквізити:

Приватні: