Візьміть участь
у розіграші
смартфону на Android Взяти участь
Приз
СпортLady

/Шоубіз

Нас привчають до думки, що війна необхідна — Тіна Кароль

71.3тЧитати матеріал російською

Минулої суботи, 1 грудня, в столичному Палаці спорту пройшла щорічна церемонія вручення музичних премій M1 Music Awards 2018. Українська поп-виконавиця Тіна Кароль була номінована на звання кращої співачки року, однак за підсумками вечора отримала дві інші статуетки - "За внесок у розвиток індустрії" і за "Кращий фан-клуб".

Весь попередній день до церемонії артистка також провела на сцені, де працювала не тільки над своїм унікальним 11-хвилинним номером, а й займалася оформленням інших частин програми як музичний продюсер. З Тіною Кароль ми зустрілися в гримерці після репетиції, щоб поговорити про M1 Music Awards, останні події в шоубізі та Україні в цілому, а також про неї саму.

- Палац спорту. День до церемонії. В цьому році, ви не тільки номіновані на звання кращої співачки, але є музичним продюсером M1 Music Awards. Підозрюю, все це багатозадачність...

- Я взагалі багатозадачна машина (сміється). Можете так у заголовку написати.

- Чим ви тут займаєтеся?

- Що значить музичний продюсер... насправді просто звучить голосно. Мій колектив: музиканти, звукорежисери, вся технічна група займаються тут музичним оформленням премії. У це входить інтро концерту, музичні блоки під час рекламних пауз, музично оформляємо виступ молодого артиста Нікіти Ломакіна і далі вже мій блок, мій виступ. Триває він 11 хвилин, вперше в Україні буде такий перформанс, і я вдячна каналу М1 за довіру. Буде гарно, правда.

- Скільки часу вам доводиться проводити тут до премії?

- Мої музиканти і весь колектив тут уже три доби. У них є завдання, вони знають, що робити. Я сьогодні тут перший день з 6 ранку.

- Спостерігав за вами на репетиції, і тим, як ви хвацько управляєтеся зі стільцем. Признавайтесь, він якось закріплений на сцені?

- Ні (посміхається). Ви ж бачили, я його потім повертаю, бо завжди повинна вгадувати, де камера. Це найбільша складність цього номера. Плюс є точка, з якої не можна сходити, інакше я випаду з кадру. Ну а трюки... все це приходить з досвідом.

- Як оцінюєте свої шанси отримати цього року статуетку найкращої співачки?

- Я отримувала їх двічі (2015 та 2017 рік - Ред.), але я прихильник того, що статуетки мають змінювати своїх господарів. В душі я скромна людина, і для мене це важка ноша. Зі статуеткою чи без, я не стану співати гірше. Навпаки, буду співати краще, дай Бог мені здоров'я. Для чого щороку вручати цю премію іншим людям? Для того, щоб був прогрес. Для того, щоб народжувалися і звучали нові імена, щоб заохочувати тих, хто працював, старався. Не думаю, що без премії до мене применшиться повага, правда. І не жадібна я до нагород. Буду дуже рада, якщо цього року статуетки отримають мої опонентки. Ми повинні частіше змінювати обличчя, щоб розвивати українську музику.

- Це якраз те, про що часто говорять в контексті премій YUNA, M1 Music Awards, що з року в рік ми бачимо одні й ті ж обличчя. Тобто ви з цим згодні?

- Так? Тобто це не тільки моя думка виходить. Так, я знаю дуже багатьох людей, які сьогодні не можуть достукатися до телеглядачів, їм потрібен поштовх. І ось помітити такий талант, нагородити за те, що ця людина робить таке благо, повірте, це дуже підштовхне її до розвитку. Ми і так непогані, але потрібно ще і ще. Люди будуть до цього прагнути.

- Як загалом ставитеся до подібних нагород? Цінуєте чи просто збираєте на курній поличці? Як називав свою актор Станіслав Боклан - "поличка безглуздих нагород".

- До всіх нагород ставлюся з вдячністю. Так, є поличка, де все зібрано аж до медалі "За мужність і відвагу", коли я літала до Іраку з військовим ансамблем під час військових дій. І ось починаючи з цієї зірочки, навіть якихось дитячих грамот, як за "Чорноморські ігри", наприклад, і до сьогоднішніх. Всі бережу. Це...

- Пам'ять, напевно.

- Не тільки. Це історія моя, це моя подяка за такі от подарунки долі.

- Що зі званням народної артистки України? Якось воно відбилося на вас, на вашій кар'єрі?

- З'явилася відповідальність. Я прям відчуваю її, тому що це народний артист України. Батькам стало дуже приємно. У мене вона стоїть на тій же поличці. В цілому це мамина нагорода, татова (посміхається).

- Ми ще повернемося до теми з Іраком, завжди було цікаво у вас дещо запитати з цього приводу, зараз ось тільки закриємо тему премії. Як на мене, то найважливішою нагородою завжди здавалася статуетка за внесок в розвиток індустрії. Якщо взяти українських артистів в цілому, не всі номіновані сьогодні, взяти культурних діячів України, кому б ви вручили таку премію? Є такі імена?

- Звичайно. Слава Вакарчук. Ірина Білик - вона взагалі свого часу була законодавицею моди для жінок, її пісні вражали. Давайте згадаємо чоловіків... (задумалася) Та всі! Андрій Данилко (Вєрка Сердючка) - з боку здається, що це смішно, що це гротеск, але це дуже важкий жанр. Ну і давайте не забувати, що у витоків шоу-бізнесу не тільки артисти, є композитори, автори. Наприклад, Костянтин Меладзе - він брила просто.

Є телеканали, радіо, це ж індустрія. Всіх цих людей треба згадувати. Особисто я б віддала цю нагороду тому, без кого наш український шоу-бізнес не уявляю: це Микола Баграєв, він заснував фестиваль "Таврійські ігри", благодійний дитячий фестиваль "Чорноморські ігри", зайнявся преміями "Золота Жар-птиця" та M1 Music Awards.

- Ну а тепер Ірак. Мало хто знає, що Тіна Кароль - солістка ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. Свого часу ви встигли побувати в двох гарячих точках, Ірак, Косово, 2005 і 2006 рік. Як це взагалі сталося?

- Так, пропозиція звучала тоді так, що колектив їде до Іраку. Їдуть виступати ті і ці. Пфф, звичайно їдемо! (сміється)

- Тобто не в наказовому порядку?

- Ні, абсолютно. Та й хто там думав, куди ми їдемо насправді. Все стало зрозуміло вже там, на місці, ми побачили, що там не жартують.

- Згадайте, що вразило найбільше, коли опинилися там? Що побачили навколо?

- Я побачила калюжі. Усюди. Питаю: "Невже у вас був дощ?", тому що нічого не віщувало опадів. А мені відповідають: "Ні, це нафта". Ми летіли на військовому вертольоті без вікон, без дверей, зі снайперами. Були в касках, бронежилетах. І ось пізніше я побачила ці калюжі і зрозуміла, у чому, власне, заковика всієї війни. Страшно було бачити, як у розвалених будинках живуть люди: одна половина розгромлена, а в іншій - родина. Наші хлопці молодці. І в американців у таборах все було так професійно. Вражало, як швидко вони розкладаються на місцевості.

- Багато артистів і сьогодні їздять на фронт на схід України, підтримують військових, волонтерів, місцеве населення, інші - "поза політикою". Як ви дивилися на ситуацію з Іраком, з Косово тоді? Чому вам, грубо кажучи, не сиділося вдома в добрі, в теплі, і ви відправлялися з піснями в гарячі точки? Тим більше, що це не було наказом.

- Було завдання підтримати наших хлопців на чужині (посміхається). І так, звичайно, ми погодилися. Це просто любов. Все просто.

- Це відповідь. На сцені M1 Music Awards ви презентуєте попурі - солянку з кращих пісень. На що ще звернув увагу під час репетиції, навіть в одному і тому ж номері ви співаєте і російською, і українською. Питання без бажання вас зачепити, чи є для вас істотна різниця, якою мовою вийде та чи інша нова пісня? Від чого залежить вибір мови?

- Я ніколи не пишу спочатку тексти. Перше, що приходить - це мелодія. Буває, прийде мелодія, а на неї не завжди лягають російські або українські тексти, куди краще підходить англійська мова. А є пісні, які бездоганно звучать українською: "Намалюю тобі зорі", "Ніжно", "Перечекати" - їх неможливо уявити російською. Водночас "Сдаться ты всегда успеешь", "Выше облаков" - стрімка така драматична лірика - тільки російською так звучить.

Українська мова - вона м'яка, не про жорсткі почуття, йому підходить мелодійність, ліричність. Російською можна більш віршовано заспівати. Хоча все одно хтось скаже, що можна і так, і так, я говорю зараз про себе. Пишеться пісня, і пишеться. І ти нічого не можеш змінити, немає якогось правила.

- Обов'язково хтось скаже, прочитаєте через день-два. Знаходите, до речі, час просто посидіти за ноутбуком, погортати новини, соцмережі? Почитати про себе?

- Так, але про себе ... (знизує плечима) що там читати? Часом дивуюся, часом сміюся. Різні новини бувають, але я їх пропускаю, якщо чесно. Я ж знаю, що відбувається насправді. Було, не було. Можу іноді здивуватися, запитати у колег, чому так роздули те чи інше.

- Ну тоді ви напевно звертали увагу, що якщо зараз навіть набрати в Google "Тіна Кароль", вся стрічка топ-новин підтягує ситуацію з відеороликом Потапа і коментарем Світлани Лободи.

- Так? Клас (сміється).

- Перше запитання. Як ви поставилися до цього ролику?

- Це відео я побачила в Instagram, причому не у Потапа, а у Позитива (вокаліст гурту "Время и Стекло" - Ред.). Він згадав мене, у мене в директі висвітилося. Я надіслала йому знак питання, мовляв, що це взагалі таке, і він відповів мені, що вони посміялися, пожартували. Ну добре. Заходжу через деякий час в інтернет, а там новина на новині (посміхається). Боже мій! Детектив!

- Сам Потап, напевно, не очікував, що все так обернеться.

- Чесно, взагалі не зрозуміло було, що сталося. Хотів Потап повеселитися, це ж круто! Я завжди будь-яку новину аналізую так - що корисного? Потапа цитували, до нього була прикута увага, Тіну Кароль захищали (посміхається). Ми обидва опинилися улюблені публікою. Я, звичайно, була здивована, що все це так роздули, що навіть написала в своєму Instagram-сторіс: "так охрипнуть навіть на морозі складно". Я вирішила підтримати жарт.

- В цілому які у вас стосунки з Потапом?

- Ми часто бачимося на "Голосі країни" (сміється). У кріслах червоних. Такі ось у нас стосунки.

- Так, із Потапом розібралися. Як відреагували на коментар Світлани Лободи? По суті, він і став причиною конфлікту з шанувальниками, які прийшли захищати вас у коментарях.

- Ну навіщо мені реагувати? Ну, коментар... (знизує плечима). Рано чи пізно все це переросте у велику любов.

- Ваші шанувальники впевнені, що у Світлани Лободи є причини вам заздрити. Що самі думаєте з цього приводу?

- Я навіть не хочу обговорювати це. Дурниці. У кожного свій шлях, у кожного своє призначення. Повірте, мені настільки нецікаві чвари, це настільки мені не потрібно, не близько... Я завжди з радістю готова спілкуватися з будь-якою людиною, дружити і співпрацювати, навіть незважаючи на те, що було. У мене інший принцип у житті: я йду вперед, дивлюся в майбутнє. Що було те загуло. Я люблю людей і люблю любити людей різних, і не треба міряти по собі. Працюючи з великим колективом, з великою кількістю людей дуже різних, я навчилася не міряти по собі. У кожного своя точка зору, світогляд, і кожен має на це право.

- Тоді дозвольте спитаю ось що, ми зараз відповімо ще одній стороні: чи відчули ви себе впевненіше на українській сцені після того, як з неї тимчасово (чи ні) зникли Ані Лорак і Світлана Лобода?

- Що за дурниці? Кожен обрав свій шлях. У них приголомшливий успіх, вони улюблені, потрібні і гастролюють, випускають пісні. Кожен знає, що він робить. У всього є причинно-наслідковий зв'язок і я не Господь Бог, щоб когось у чомусь засуджувати. Дивіться, які у нас сьогодні таланти з'явилися. І будуть з'являтися.

Взагалі ці балачки - це такі дурниці, така периферійність. Вся ця злість, жовчність артистів по відношенню один до одного - це теж периферійність. Дізлайки, нісенітниця і образи в коментарях - аналогічно. Та похваліть ви краще один одного! Почніть творити. Я люблю свою країну, ми співаємо, творимо, намагаємося зробити щось значуще для поколінь, для себе, тому що нічого іншого я не вмію. Ось і все, що я можу додати по цій темі (посміхається).

- Кілька питань про вас. Чого ви боїтесь?

- Я стала частіше думати про те, як це, втомитися від сцени, відійти, перестати виступати. Раніше не думала, зараз стала про це замислюватися в контексті того, щоб ніколи не в'янути для своїх шанувальників, завжди бути на піку, у всякому разі, якщо з'являюся на публіці.

- Чи є щось таке, з чим ви ось просто не миріться по життю?

- Так, я не люблю брехню, інтриги. Не люблю недомовленості. Всі проблеми у нас в суспільстві, родинах - вони від недомовленості. Ми дуже недовірлива нація, і часто багато що взагалі не відбувається, ми самі вигадуємо це собі. Говоріть більше один з одним.

- Коли вам в останній раз було соромно?

- Не знаю (задумалася). Все намагаюся чесно робити і мені нема чого соромитися. Буває іноді ніяково в ситуаціях, де я могла б зробити щось краще. Але це незручність, а так, щоб соромно... та ні.

- Звичка, яка вас дратує, але ви не можете від неї позбавитися.

- Педантичність. Мені здається, що я навіть людей цим тримаю в якихось рамках. Якщо все побудовано нелогічно, це означає не по порядку, хаотично і не правильно (сміється). Я аскет, можу їсти одну й ту ж їжу щоранку, приходити в одне й те ж місце по неділях, але я педантична і не люблю нелогічність.

- Чи є сьогодні в Україні артист, за яким спостерігаєте, затамувавши подих?

- Не скажу, щоб прям затамувавши подих, але мені, правда, дуже подобаються сучасні українські артисти. Можна я молодих назву?

- Безумовно.

- Мені дуже подобається KAZKA, їхня пісня і те, як вони себе подають. Я за них голосувала в номінації "Відкриття року". Чесно, мені подобається ця дівчинка - Alyona Alyona, класна вона, стільки протиріччя в ній і в її своєрідному українському репі. А вона ж учителька в дитячому садку, здається. Дуже цікаво, зверніть увагу.

Багато талановитих, я просто в захваті від того, як стрімко сьогодні рухається молодь, як вони зі своїм баченням нічого не бояться, не думають про теле- і радіоформат, інтернет дозволив їм бути самим собою. Я за те, щоб вони виходили за межі України, я за наш спільний загальний результат.

- Як сильно турбує вас ситуація, яка склалася в Україні за останні кілька тижнів?

- Я ридала. Під час усіх цих подій ми були в Празі, я вийшла з аеропорту з телефоном, їхала в машині з телефоном, і так до останнього "пі-пі-пі" (імітує звуки з Верховної Ради) я сиділа біля екранів. Дзвонила всім близьким, не змогла провести урок по вокалу по Скайпу - моя педагог знаходиться в Атланті (США - Ред.) - ми зателефонували, вона почала брати ноти на фортепіано, а я плачу. Потім вона вже запитала, що сталося.

- Чи допускаєте думку про повномасштабну війну з Росією, якою нас лякають сьогодні політики, блогери?

- Допускаю, що обставини привчають нас до того, що це необхідно. Нас привчають до думки, що необхідна війна. І що світу вона необхідна, і світ до цього привчають.

Я не беруся судити, я, як і всі, налякана. Що буде завтра? У цій ситуації я за людей, тому що знаю, що їм сумно, гірко, самотньо. Люди втомилися, вони хочуть промінчик світла, хочуть простого, звичайного життєвого щастя. Хочуть знати, що у них є забезпечене завтра. Без цього відчуття ми часом занадто недовірливі, відсторонені, самотні, замкнуті. Тому у нас таке ось трохи роздроблене суспільство. Ми в лещатах. І нас чомусь привчають до цих думок. Молюся і мрію, щоб усе це вирішилося, хочу бачити Україну квітучою і пишатися своєю країною.

73
Коментарі
131
32
Смішно
138
Цікаво
26
Сумно
37
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Tapasenko 0leg
Tapasenko 0leg
Как воевать без авиации и флота?Миномётами Молот?Дблы, блть...
Показать комментарий полностью
Забралов Ник
Забралов Ник
"Російською можна більш віршовано заспівати"... :) Просто потрібно знати, а головне ЛЮБИТИ і ВІДЧУВАТИ СЕРЦЕМ УКРАЇНСЬКУ МОВУ. . Бо ше пошукай по поетичності кращу .
Показать комментарий полностью
Rozumenko Leonid
Rozumenko Leonid
Тіночка, я люблю вас з того часу коли в перший раз вас побачив! в Юрмалі! Ви красуня! Ви боґиня! Ви справжній майстер! Але, для України зараз, для захисту від орди Мордора, яка існує по традиціям Монгол, треба переходити на Українську, Анґлійську, Французську, Німецьку та інші... Тому що оркі Мордора генетично не спроможні вивчати інші мови!
Показать комментарий полностью

Наші блоги