Загинула українська художниця Маргарита Половінко, яка захищала Україну
На фронті загинула українська художниця, волонтерка та парамедикиня Маргарита Половінко. Їй був лише 31 рік.
Про це повідомили митці Інга Леві та Нікіта Кадан, а також сестра мисткині в InstaStories. Поховають Маргариту 11 квітня в її рідному місті – Кривому Розі, на центральному кладовищі, на Алеї Слави.
Про смерть повідомила сестра. Джерело: Скриншот
Маргарита Половінко народилася 24 березня 1994 року. Вона здобула художню освіту у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, а згодом – у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, де спеціалізувалася на станковому живописі. До війни працювала з темами постіндустріального суспільства, маргіналізованості та людської самотності. Її героями були міфологічні "щезники" – символи людей на периферії суспільства.
З початком повномасштабного вторгнення мисткиня не залишилася осторонь. Вона спочатку волонтерила: їздила на Миколаївщину та Херсонщину, допомагала відбудовувати зруйновані будинки. Згодом долучилася до роботи на евакуаційних екіпажах, вивозячи поранених бійців з найгарячіших точок фронту, а потім вступила до Другого механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.
Поховають Маргариту 11 квітня в її рідному місті. Джерело: Суспільне Культура
У воєнний період її мистецтво трансформувалося: вона почала вести щоденник і малювати простим олівцем, згодом – навіть кров’ю, розповідала художниця в інтерв'ю Secondary Archive. У своїх роботах Половінко зображала смерть як постійного супутника – не як жах, а як тінь, що присутня поруч і навіть допомагає.
"Я хотіла б дати можливість людям стирати кров з цих робіт, так щоб залишився лише слід, який вже не вимивається. Коли я починаю малювати, кров яскраво-червона. Так само і спогад про травму. Потім робота тьмяніє, стає коричневою чи навіть зеленою. Спогад про травму теж залишається, але змінює свою насиченість, свій колір", – говорила мисткиня.
Про смерть повідомила сестра. Джерело: Скриншот
Своє коріння, Кривий Ріг, Маргарита відчувала як глибоке джерело натхнення. Її місто, оточене червоними від руди кар'єрами, вона називала "кров’ю землі" – образом, який набув особливого символізму у її творчості під час війни.
Раніше OBOZ.UA писав, що у Кривому Розі прощаються з хлопцем, якого вбила Росія. Нікіта загинув унаслідок російської атаки по місту 4 квітня.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!