Василь Сліпак загинув на фронті 9 років тому: як оперний співак світового рівня опинився на війні й що казав про перемогу України
29 червня минає дев’ять років від дня загибелі Василя Сліпака – унікального українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, який добровільно став на захист Батьківщини зі зброєю в руках. Його шлях – від вишуканих оперних сцен світу до передової на Донбасі – назавжди закарбувався в новітній українській історії як приклад жертовності, гідності та незламної любові до України.
OBOZ.UA розповість, наскільки міцну патріотичну позицію мав Василь Сліпак. Він ще у 2015 році чітко висловився про своє бачення перемоги України над російською агресією.
"Перемога буде обов’язково! За однієї умові: коли кожен з нас буде робити все необхідне для цього від найменшого до найбільшого й у всьому! Уявити собі: всі українці світу одночасно думають про це і діють? Це ж бомба, перед якою не встоїть ніщо на світі!" – вірив військовий і давав настанови українцям.
Від оперної сцени – до окопів
Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові. З юного віку його життя було тісно пов’язане з музикою. Перші кроки зробив у капелі "Дударик", куди його привів старший брат Орест. Саме там, під керівництвом маестро Миколи Кацала, хлопець пройнявся українською музичною традицією й патріотизмом.
Після навчання у Львівській консерваторії (нині – Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка) Сліпак вирушив підкорювати європейські сцени. Вже у 19 років здобув Гран-прі у Франції, а згодом став солістом Паризької національної опери. Його репертуар охоплював твори Гуно, Верді, Бізе, Пуччіні, Моцарта. Особливо відзначалася його інтерпретація ролі Мефістофеля з опери "Фауст" – саме вона дала йому позивний "Міф".
Преса називала його голос вражаючим і зухвало неповторним. Але навіть у момент найвищої слави він залишався глибоко українським. Виступаючи на найпрестижніших сценах світу, Сліпак завжди виконував українські твори, презентував на міжнародній арені музику Лисенка, Ревуцького, Барвінського.
Сліпак завжди був активним у громадському житті. У Франції він організовував мітинги, акції солідарності з Україною під час Революції Гідності, збирав кошти для Майдану, а згодом – і для фронту. У 2014 році під час виступу в опері "Аїда" у Ліоні вийшов на сцену з українським прапором. Він ініціював створення організацій, які допомагали українським дітям, пораненим бійцям, зокрема асоціації Opera Friends for Children і благодійного фонду "Українське братство".
У червні 2016 року Сліпак провів у Парижі масштабний антивоєнний марш Stop Putin War in Ukraine!, що об’єднав учасників із 30 країн.
"Як чоловік можу бути на війні, а як артист – можу робити максимальну промоцію України у Франції", – сказав він журналістам.
У 2015 році Василь Сліпак уперше поїхав на передову, а з 2016-го почав активно брати участь у бойових діях. Його товариші згадують, що на фронті він не виділяв себе, був простим, відданим, дисциплінованим. Його присутність на фронті – це була не піар-акція, а глибока внутрішня потреба.
"Поки буде тривати війна на Сході, мистецтво зачекає. Як то оперний співак пішов воювати? А хто сказав, що Донбас не гламурний? Наші люди люблять героїзувати. Я не бачу нічого страшного в тому, що змінив комфортне ліжко на бліндаж... Я мушу бути там, на війні. Бо саме там, на сході, на фронті, пишеться історія України", – казав він.
Останній бій
29 червня 2016 року Василь Сліпак загинув під час бойового чергування поблизу селища Луганське, прикриваючи побратимів. Ворожий снайпер влучив йому в шию. Василю було 41. Смерть співака сколихнула всю Україну і Європу.
Похований він на полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові. У 2017 році йому було надано звання Героя України (посмертно), а в 2016-му – орден "За мужність" І ступеня.
Раніше OBOZ.UA писав, що стало відомо подробиці несподіваної смерті Ореста Сліпака – брата оперної легенди Василя Сліпака. Життя українця обірвалося під час пожежі у квартирі, яку він винаймав за кордоном.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!