Померла авторка мемуарів про Аушвіц Едіт Еґер, яка дожила майже до 100 років: сімʼя розповіла про її останні дні

Померла американська психологиня та письменниця угорського походження Едіт Еґер – одна з найвідоміших у світі дослідниць психологічної травми, яка пережила Аушвіц і згодом перетворила власний досвід виживання у нелюдських умовах на справу всього життя. Авторка міжнародних бестселерів "Вибір" та "Дар" пішла з життя у віці 98 років.

Про смерть Еґер повідомила її родина на офіційній сторінці письменниці в Instagram. Близькі розповіли, що останні дні вона провела в оточенні сім’ї та під опікою відданої команди, а пішла з життя спокійно.

"Сьогодні наша найдорожча Еді покинула своє земне тіло. Вона пішла з життя з тією ж витонченістю, з якою й жила. Немов ангел, що повертається додому. Вона пішла з життя під дбайливим піклуванням своєї родини та відданої команди. Ми всі були глибоко зворушені її життям і будемо зберігати пам’ять про неї своїми вчинками", – написала сім’я у прощальному зверненні.

Рідні також наголосили, що спадщина психологині продовжить жити через Фонд Едіт Еґер, який займатиметься поширенням її методів психологічної допомоги. У некролозі вони подякували читачам за любов і підтримку, які супроводжували письменницю протягом багатьох років.

Що відомо про письменницю

Едіт Еґер народилася 29 вересня 1927 року в місті Кошице (на той час – Угорщина, нині – Словаччина) в родині угорських євреїв. Її дитинство було пов’язане зі спортом і мистецтвом: вона займалася балетом, а також входила до олімпійської збірної Угорщини зі спортивної гімнастики. Проте у 1942 році через ухвалення антиєврейських законів її виключили зі збірної.

У березні 1944 року після окупації Угорщини нацистами сім’ю Еґер переселили до гетто, а вже за кілька місяців депортували до Аушвіца. Там її матір одразу після прибуття відправили до газової камери. Саму 16-річну Едіт розлучили з рідними. У своїх мемуарах вона згадувала, що того ж вечора офіцер СС Йозеф Менґеле змусив її танцювати перед ним у казармі. За це дівчина отримала шматок хліба, яким поділилася з іншими в’язнями.

Після цього були інші концтабори, виснажливий марш смерті та табір Ґунскірхен. На момент визволення американськими військовими у травні 1945 року Еґер лежала серед тіл померлих в’язнів. За її словами, один із солдатів помітив, що її рука ворухнулася, і це врятувало їй життя. Вона важила лише 32 кілограми, мала зламану спину, страждала від висипного тифу, пневмонії та плевриту.

Після війни Едіт разом із сестрами повернулася до рідного міста, де дізналася, що її батьки, бабуся, дідусь і наречений не пережили Голокост. У 1946 році вона вийшла заміж за Белу Еґера – також єврейського вцілілого. Через кілька років подружжя разом із донькою емігрувало до США, рятуючись від переслідувань комуністичного режиму.

Попри нове життя, травма Аушвіца ще довго переслідувала її. Еґер роками мовчала про пережите навіть перед власними дітьми. Переломним моментом стало знайомство з книгою психіатра Віктора Франкла "Людина в пошуках справжнього сенсу". Саме вона надихнула Едіт здобути психологічну освіту та розпочати письменницьку діяльність.

У 1969 році вона отримала диплом бакалавра з психології в Техаському університеті в Ель-Пасо (США), згодом здобула магістерський ступінь, а в 1978 році стала докторкою клінічної психології. Вона відкрила терапевтичну практику в Каліфорнії, працювала з людьми, які пережили насильство, втрати, війну та тяжкі психологічні травми.

Світове визнання прийшло до неї вже у поважному віці. У 2017 році, коли Едіт було 90, вона видала мемуари "Вибір". Книга миттєво стала міжнародним бестселером і була перекладена десятками мов, зокрема українською. Через три роки побачила світ її друга книжка – "Дар", у якій вона розповідала про внутрішню свободу та силу вибору навіть у найтемніші часи.

Особливий відгук її слова знайшли в Україні після початку повномасштабної війни. У 2022 році Едіт Еґер звернулася до українців із порадами, як переживати травматичний досвід війни. Вона закликала не застрягати в почутті провини за минуле й не жити лише страхом перед майбутнім.

"Важливо позбутися двох речей, перше – це почуття провини з приводу минулого. Від думок, що можна було б зробити інакше, адже в минулому нічого вже змінити не можна. Друге – це хвилювання про майбутнє, ми постійно переживаємо про майбутнє, про речі, які, можливо, ніколи не трапляться", – говорила психологиня.

Також вона наголошувала на важливості проживати біль і ненависть, не придушуючи ці емоції, але й не дозволяючи їм повністю захопити життя.

"Багато років я переживала різні почуття, і їх важливо пережити і дати собі можливість ними наповнитися – гнівом, люттю, скорботою. Я багато говорю про тріаду: "горювання-почуття-зцілення". Для того, щоб відгорювати, важливо почати відчувати, дати почуттям проявитися", – пояснювала вона.

Раніше OBOZ.UA повідомляв про смерть Клод Бессі – музи українського балетмейстра Сержа Лифара, яка стала наймолодшою балериною Паризької опери. Вона була однією з найвпливовіших постатей європейського балету ХХ століття.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!