"Ну як я її залишу?" Сергій Середа – про кризу в стосунках з MamaRika, дачу на Балі, Галкіна в Україні та чотирьох нянь для сина

Сергій Середа – комік, телеведучий, актор і блогер. Починав у команді КВК "Одеські манси", пізніше став учасником проєкту "Ліга сміху" та інших популярних телевізійних шоу. Одружений зі співачкою MamaRika і водночас є її продюсером.

В інтерв’ю Сергій Середа розкрив, скільки заробляє проєкт MamaRika, поділився, чому не думає з дружиною про власне житло, пояснив, навіщо найняли вже четверту няню для сина, та зізнався, куди йдуть заробітки з його YouTube-каналу. Ми зустрілися із Сергієм за лаштунками "Музичної премії", яка вкотре відбулася в столиці.

– Сергію, достатньо відкрити інтернет і набрати ваші з дружиною імена – й одразу з’являються заголовки про "другу вагітність MamaRika". Але, зважаючи на побачене сьогодні на концерті, це, м’яко кажучи, перебільшення.

– Що тут коментувати? Все й так видно, результат налице, як то кажуть. Тому, власне, додавати щось немає сенсу.

– Ви приїхали підтримати дружину чи, можливо, побачимо вас разом зараз на сцені?

– Ні, разом ми не виступаємо і не плануємо. Сподіваюсь, що в нас не будуть так погано складатися обставини, що почну виступати з дружиною (сміється). Зараз тут у ролі підтримки. Ну і, звісно, як менеджер – супроводжую, допомагаю з організацією, з технічними моментами з самого початку створення проєкту MamaRika. Настя на сцені, я – за лаштунками.

– Сьогодні вихідний. Не хотілося залишитися вдома?

– Знаєте, по-перше, мене ніхто не питав (сміється). А по-друге, ну як я її залишу? Звісно, що ми разом. Тут усе збігається: і бажання, і обов’язок. Є робота – їдемо разом.

– Ви взялися облаштовувати справи Насті, тому що не хочете довіряти це комусь сторонньому чи задля того, щоб усі гроші залишалися вдома?

– Так-так. Я ж з одеським корінням: навіщо з кимось ділитись, треба все залишати вдома. Ми за сімейні цінності (сміється). Щоправда, на гастролі я з Настею не їжджу – у нас є професійна команда: концертні адміністратори, піар-менеджери, які займаються організаційною роботою. Але завжди присутній на великих проєктах, зйомках кліпів, масштабних заходах – де важлива моя підтримка. Крім того, організатори "Музичної платформи" – наші добрі друзі, тому заїхати, привітатися – це святе.

– На кого залишаєте маленького сина (Давиду – чотири роки. – Ред.)?

– За Давидом доглядає няня. Ми б із Настею хотіли б залишатися з сином самі, але робота і графіки диктують свої правила. Однак у нас дуже крута няня, ми їй повністю довіряємо. Вона приєдналася до нас не з народження сина – це вже четверта помічниця за доглядом у нашій сім’ї. І не тому, що ми занадто вибагливі або нам не щастило раніше. Справа в тому, що ми переїжджаємо, і щоразу доводиться шукати людину, яка підійде саме зараз. І, відверто кажучи, наразі все дуже зійшлося: ця няня – найкраща з усіх, що були в нас.

Чим вона особлива? Та краще запитайте, що вона не робить – усім опікується на найвищому рівні. І ставиться до нашого сина як до свого онука. Чи не ревнує Настя малого до неї? Та ні, слухайте, батьки є батьки, і Давид це прекрасно розуміє. Няня постійно нагадує йому, що тато і мама дуже сумують і люблять. Ну і потім вона ж із ним не 24/7 – лише, коли є необхідність. Зазвичай зранку ми втрьох, часом і вдень – також. Але втім няня проводить з ним досить вагомий час і займається вихованням, поки ми зайняті.

– Скільки концертів у Насті зараз буває?

– Зараз їх дуже багато, тому що в нас тур. Крім туру, ще безліч окремих концертів – піду постукаю по дереву (усміхається). Цей рік для нас справді потужний: відчувається справжній квантовий стрибок у кар’єрі Насті.

– Скільки заробляє на місяць співачка MamaRika?

– Набагато менше, ніж хотілося би (сміється). Скільки конкретно? Ось ту суму, яку ви собі уявляєте, поділіть на два. Звісно, враховуючи те, скільки зараз у нас хітів, стріми ростуть, перегляди збільшуються, гонорар міг би бути більшим. Але, мені здається, старі довоєнні тарифи зараз трохи недоречні – говорити про них не дуже правильно.

– А як ви встигаєте своє робити?

– Відверто кажучи, погано встигаю. Тому часом доводиться вибудовувати пріоритети і миритися з тим, що не на все знаходиш час так, як хотілося б.

– Ви маєте на YouTube свій канал SEREDA, що поєднує гумор, інтерв’ю та соціально-іронічний контент. Він приносить вам прибуток?

– З самого початку створення мого YouTube вся монетизація йде на допомогу Збройним силам України. За два роки ми перерахували понад два мільйони гривень. Я це проговорював відразу: YouTube-канал створювався не для заробітку, а щоб підтримувати армію.

– Нещодавно один із ваших випусків – пародія на інтерівське шоу "Стосується кожного" – був розкритикований у медіа за неприпустимі жарти сексуального характеру.

– Так, мені скидали статтю про це. Я лише "за", щоб писали, бо вважаю, що це гарний піар, і дякую за нього – маємо додатковий трафік на випуск.

– А якщо серйозно?

– Загалом мені байдуже. Вже виробився імунітет до критики. Головне – бути чесним із самим собою. А якщо мені ок, а комусь – ні, то це нормально. Я адекватно на таке реагую: роблю, дивлюся, виправляю. А просто сидіти, думати, не випускати, а шліфувати до ідеалу – не мій шлях. Мій варіант: зробив – помилився – виправив – зробив інше. Так, у цьому випадку певні корективи справді були потрібні. Але, на мою думку, авторка статті не зовсім зрозуміла іронію, яку ми закладали в цю програму. Хоча, буду з вами нечесний, якщо скажу, що прочитав критику і мені було геть абсолютно байдуже. Так чи інакше, я щось для себе з цього взяв. Можливо, десь воно в мені й відгукнулося.

– Два артисти в одній родині: чи не виникає між вами творчих ревнощів?

– Ви знаєте, у цьому плані я абсолютно в адекваті. Зірка в нашій родині – Настя. Я навіть не прагну змагатися з нею, навпаки – хочу робити все, щоб вона сяяла ще яскравіше. Ми обидва спокійно ставимося до популярності одне одного, і одночасно обоє не женемося за славою. У нас немає мети бути найкращими чи найвідомішими. Хочеться просто реалізовуватися і залишити після себе якийсь внесок. І я розумію, що в рамках музики – це більш вагомо. Подивіться: Кузьми Скрябіна вже немає з нами, але ось особисто в мене у плейлисті точно є близько десяти його пісень – "Мама", "Старі фотографії" та багато інших, які будуть жити ще багато років. Для нас важливо – створювати музику, яка залишає слід. Мріємо, щоб пісні Насті "Сину", "Люди", "Кава", "Лелека", "Зв’язок" слухали і через десятки років.

– А хто серед гумористів, на ваш погляд, дуже продуктивний нині?

– Скажу так: вважаю всіх, хто щось робить, а не сидить на д*пі, великими "красавчиками". Наприклад, Антон Тимошенко вже близько 15 років займається стендапом. До повномасштабного вторгнення у нього було багато класних речей, але "вистрелив" саме зараз. І Вася Байдак – так само. Але ж ми розуміємо, що успіх не з’являється миттєво. Це шлях, який вони пройшли: набиті "шишки", накопичений досвід – усе це вилилося в те, що ми зараз бачимо. Тому вважаю, що треба підтримувати всіх, хто щось робить.

Хто не подобається? Я не буду говорити. Зараз і так усі всіх обс*рають. Я люблю подібне, але в межах гумору. І завжди пояснюю тим, кого підколюю, що в мене немає негативу. От поряд із нами проходить Павло Зібров, бачите? Мене ж хлібом не годуй, дай його під*бати. Кожен раз щось та й "трісну". Але він прекрасно знає, що це жарт. Є інші артисти зі старої гвардії, які ображаються, навіть публічно, але я не переймаюся. Сердяться – окей. Насправді я не маю мети когось образити. І якщо казати серйозно, завжди намагаюся ставитися до всіх гарно і позитивно, бо хочу, щоб так само ставилися і до нас.

– Не секрет, що був час, коли ви працювали в Росії. Чи підтримуєте ви зв’язок із тамтешніми гумористами?

– Чесно кажучи, наша кар’єра значною мірою вибудовувалася саме там. В Україні, так склалося, нас певий час не дуже помічали. Але з 2014 року ми зрозуміли, що продовжувати роботу там було б неправильно. Тому ми повністю "відрубили" всі контакти, повернулися додому і почали будувати кар’єру тут. Проте щороку на мій день народження деякі колишні колеги пишуть мені. Уже близько п’яти років я їм нічого не відповідаю. Мені навіть здається, у них просто стоїть якийсь автоматичний нагадувач або автоповідомлення на кшталт "З днем народження". Але реально ні з ким із них я ніяк не спілкуюся.

– Як ви ставитеся до Максима Галкіна? Він "хороший русскій", на ваш погляд?

– Та, знаєте, мені на нього байдуже. Але одне скажу точно: йому не варто так багато уваги в українському медіапросторі. Є стільки наших людей, на яких треба фокусуватися, своїх артистів підтримувати. Що стосується Алли Пугачової… Запитують: "Ти дивився її інтерв’ю?" Та воно три з чимось години! Для нас із Настею це занадто. Ми лягаємо часом о другій ночі, а вставати треба о восьмій. Наш син уже питає: "Куди ви знову їдете?" – ми відповідаємо: "Працювати". А він каже: "Не треба нікуди їхати". Пояснюємо, що працюємо, щоб купити йому іграшки, а він: "Мені це не потрібно, хочу, щоб мої батьки були зі мною". Давиду зараз чотири роки – він такий цікавий, і хочеться не пропустити жодного моменту. Куди там відволікатися на три години для перегляду інтерв’ю з Пугачовою?

– А взагалі про другу дитину ви вже замислюєтесь?

– Ми не думаємо про другу дитину, бо мало часу приділяємо першій. Хоча впевнений, що друга дитина у нас обов’язково буде, але не зараз. Хочеться, щоб це сталося тоді, коли зможемо хоча б наполовину свій час віддавати вихованню, а не так, як зараз у нас виходить.

– Як нині облаштований ваш побут?

– Ми живемо під Києвом, винаймаємо будинок. Саме в тому непростому напрямку, де майже щоночі пролітають "Шахеди". У нас дуже гучно – настільки, що вже, мабуть, звикли. Спочатку було страшно, потім – напружено, а тепер це вже частина реальності. Що робимо? Та, по суті, нічого особливого. Віримо, молимося і сподіваємось, що все буде добре. Підвалу в будинку немає – ми шукали варіант із укриттям, але швидко зрозуміли, що такі будинки розібрали ще в перший рік війни. Тому що ж: вже як Бог дасть. Якщо на роду написано, то прилетить.

– Ви фаталіст?

– Та ні, я оптиміст. Вірю, що все буде добре, бо якщо постійно думати про погане – можна й не дожити до хорошого.

– Думаєте про власне житло?

– Ми, звісно, хотіли б мати свій будинок. Як це сказати… Одночасно і мріється, і трохи страшно. Бо, з одного боку, хочеться своє житло – нам уже по 36 років, є дитина, і природно прагнути стабільності та власного простору. Але, з іншого боку, ми прекрасно усвідомлюємо, у який час живемо. Можна роками збирати на будинок, збудувати його, вкласти душу, гроші та серце – і в підсумку залишитися ні з чим.

Для мене це наочно показав приклад режисера та телеведучого Євгена Синельникова та його будинку в Бучі. Вони вклали туди все, і те, що сталося з його домом під час війни, показує, що у житті є речі, які не залежать від нас (Євген Синельников, ведучий "Орла і Решки", повернувшись до Бучі після її звільнення від окупантів, знайшов будинок у руїнах: були зруйновані стіни, обвалена стеля, згорілі меблі та техніка. Окупанти пограбували оселю, забравши навіть спідню білизну. Найцінніше – архіви з 10 років зйомок, які не відновити. – Ред.).

Тому зараз ідея про власний будинок відсувається на задній план. Я, можливо, більше мрію про якусь невелику дачку, наприклад, десь на Балі, але, зрозуміло, зараз не той час для таких бажань. До війни ми їздили за кордон зимувати. Не на всі три місяці, частіше – на один, рідше – на два, залежно від того, скільки вдалося заробити за рік. Були в Таїланді, Туреччині, Єгипті. Ми намагались виїжджати надовго, бо протягом року практично не відпочивали. Підхід був простий: одинадцять місяців працюємо, один – відпочиваємо, такий режим "одинадцять через один".

– Треба сказати, що ваша дружина постійно дає приводи говорити про себе: то відверто розповідає про кризу у вашому шлюбі, то ділиться сміливими фото. Як ви сприйняли її рішення зробити мамопластику?

– Я завжди був "за" і з самого початку підтримував її у цьому рішенні. Повірте, я був першим, хто сказав "так". Ні, це була не моя ідея (сміється). Як я можу вирішувати за іншу людину – це винятково її рішення. Але знову повторю: підтримую її в будь-якому адекватному бажанні – головне, щоб це робило дружину щасливою.

– А от цікаво: хейт, який нині розцвів із неймовірним розмахом, особливо у бік публічних людей, вас зачіпає? Телеведучий Даніель Салем в інтерв’ю нашому виданню розповідав, що іноді пише хейтерам приватні повідомлення, залишає свій номер телефону й пропонує зателефонувати або зустрітися, щоб обговорити претензії.

– Я не реагую на таке. Краще проведу вільний час із дитиною, ніж читатиму коментарі. Переглядаю їх лише тоді, коли випадає вільна хвилинка. Але немає такого, що спеціально відкриваю свій новий випуск на YouTube і читаю всі коменти підряд. Коли є час – можу зазирнути. Буває, висить у телефоні нагадування (мені надходять повідомлення як автору контенту) про непрочитані кілька сотень, але ж я не буду казати собі: так відкладаємо всю свою роботу – йдемо читати коментарі. Настя? Вона реагує на все гостріше.

– Нещодавній дует MamaRika та Альони Омаргалієвої "Не ходи" отримав схвальні відгуки від глядачів і дуже гарні показники переглядів. Як ви домовилися поділити прибуток за цю композицію?

– Там не просто гарні показники, усе реально несеться! Щодо монетизації: 50 на 50. І це стосується не лише цієї пісні. Абсолютно всі дуетні композиції, які ми випускаємо, незалежно від статусу артиста – топовий він чи початківець – завжди домовляємось порівну. Це по-справжньому чесно.

– А яка з композицій Насті принесла найбільше прибутку? Нещодавно з’явилася інформація, що виконавець Ілля Парфенюк заробив 100 тисяч євро на хітовій пісні "Врубай".

– Чесно кажучи, ми так не рахували. Я можу сказати тільки, скільки надходить нам за квартал, і це не з однієї пісні, а з усього каталогу. У середньому – 30-35 тисяч євро за квартал. Ці гроші оподатковуються. До того ж частина доходу перераховується артистам за дуетні композиції, відсотки – партнерам. Усі роялті завжди виплачуються прозоро, подаються звіти, все робиться по-чесному.

– Минулого року Настя публічно заявила, що ваш шлюб був на межі розриву, і зазначила, що ви як пара боретеся за своє кохання. Як вдалося подолати той складний період?

– Та як – розмовами. Але це було не одразу. Ми прийшли до цього лише рік тому. У нас була важка криза, і ми почали коригувати певні моменти, навчатися жити в партнерстві. Це не означає, що суперечок більше не буде – вони будуть і далі. Але мені здається, у цих суперечках народжується якась істина, ми вчимося одне одного слухати і доносити свої думки. Просто треба робити це менш на емоціях, і я вірю, що ми до цього прийдемо. Нині ми продовжуємо бути такою собі італійською сім’єю. Хто більш імпульсивний? На жаль, обоє. Чи проскакують у суперечках погрози про розлучення? Так, кожна друга сварка без цього не обходиться. Але тільки я знаю, де лежить наше свідоцтво про шлюб (сміється).

Загалом усе у нас, як у всіх. Я продовжую її любити. Знаєте, у день, коли познайомився з Настею, я приїхав додому, а ми тоді винаймали квартиру з товаришем, і сказав собі: "Я сьогодні познайомився з майбутньою дружиною". На одному з перших побачень я їй теж сказав: "Ти будеш моєю дружиною". Вона посміялася, а я відповів: "Давай-давай, смійся, побачиш". І от ми разом вже понад 10 років, п’ять із яких – в офіційному шлюбі.

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з акторкою Віталіною Біблів – про "папіків" у владі, повернення росіян у кіно й таємного чоловіка.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!