26 січня • оновлено в 16:33
МоваЯзык
Головна Блоги

/ Новини Росії

Зеленський носить маски, а Росія мріє зробити з України селюка – скандальний російський професор

74.2т
Читати матеріал російською

Президент Володимир Зеленський носить чотири суперечливі маски, російська не єдина мовна проблема України, а головний молоток пропаганди РФ Олександр Сергійович Пушкін. Про це, а також чому РФ уже давно мріє перетворити Україну на селюка, розповів професор і доктор філологічних наук Гасан Гусейнов у другій частині інтерв'ю OBOZREVATEL.

Нагадаємо, перша частина нашої бесіди була присвячена "убогій російській мові" і агентові КДБ – чинному лідеру РФ Володимиру Путіну.

– Про що насправді говорить Володимир Зеленський?

– Головна проблема будь-якого політичного меседжу Зеленського – синхронізація в одному тексті послань різним аудиторіям. У нього три або чотири мовні маски, які, як мені здається, часто заважають одна одній. Це – проблема інтерференції. З одного боку, він – герой власного фільму, з іншого боку, він – бізнесмен і парламентер. З третього боку, Зеленський просто нормальна людина, яка не хоче війни, хоче, щоб все було добре, щоб всі погані пішли в сторону, а їм на зміну прийшли всі хороші. Але ж є ще й четвертий образ – це сам же Зеленський, який став президентом.

Гасан Гусейнов і Володимир Зеленський

Гасан Гусейнов і Володимир Зеленський

Колаж

Якщо маски акторів трохи приросли до обличчя, то маска президента все-таки – зйомна. Але людина-то – одна. Допустивши невелику помилку з Трампом, він раптом образився взагалі на всіх політиків, заявивши, що нікому з них не довіряє. Але з такою позицією скривдженої доброї людини неможливо говорити з Меркель або з Макроном. Для кожного з них потрібна надійна політична мова, яка поки не вироблена.

У Зеленського є такі чотири рухливі точки, і в кожному новому висловлюванні ми весь час повинні перепитувати себе – а який Зеленський говорить зараз? Це Зеленський із "Кварталу", з фільму чи це говорить Зеленський, який став президентом? Або це говорить Зеленський, який хоче, щоб все було добре? Якщо у Путіна в голові, швидше за все, теорія змови і боротьба з Джеймсом Бондом, то у Зеленського такого немає. Але все ж в четвертому сегменті він змушений орієнтуватися на набагато більш досвідченого Путіна.

Путін теж прийшов на хвилі неймовірної популярності рекламного персонажа – Льоні Голубкова. Свійський хлопець, який все знає і все розуміє. У нього все буде схоплено. Але між ними – ціле покоління. Путін старший за Зеленського на політичне покоління. Ось чому у Зеленського скрутне становище. Повинна бути не тільки своя лінія, але і для кожного партнера своя сигнальна мова.

Друга важлива річ: рідною мовою Зеленського є російська, а виступати йому весь час доводиться по-українськи. З одного боку, це свідчить про велику толерантність українського суспільства, а з іншого боку, що суспільство дуже потребує постійного обговорення самої цієї теми. Але багато хто думає, що російська мова сама по собі є якоюсь загрозою для України.

– Є, до речі?

– З моєї точки зору, ні, але багато хто думає, що є. У тому числі і багато російськомовних так думають, тому говорять, що всім слід переходити на українську. Навіть той факт, що з деякими людьми Зеленському легше говорити по-російськи, а він все одно говоритиме українською, сам по собі є політичним явищем, вартим великої розмови. Про це можна і потрібно говорити вголос і в Україні, і в Росії, де, на жаль, просто шалена антиукраїнська пропаганда. Де навіть серед інтелігенції є сильна внутрішня зарозумілість по відношенню до України, українства, української мови і т.д. З цим доводиться весь час стикатися.

– Але давайте повернемося до мови Зеленського. Ви сказали про декілька важливих підтекстів. А що ще ховається за його різними масками?

– Так, вони стикаються, заважають одна одній, викликають у багатьох людей невдоволення і побоювання, що це людина, якою буде легко маніпулювати, його легко обдурять. Наприклад, навіть просто через обговорення такої складної теми, як двомовність в Україні, або проблему третьої, як би середньої мови між російською і українською – суржика, яка реально існує. Це не вигадана проблема, вона реально є.

Я дуже не люблю такі метафори, але тут вона доречна. Якою б позашлюбною не була дитина, її потрібно любити, не можна її покинути. Її теж потрібно виховати як улюблену. Ось є права людини, вони повинні виконуватися. Україна єдина у відношенні агресії проти себе з боку великого сусіда, але вона зовсім не повинна бути єдиною в обговоренні своїх проблем.

Ось у Канаді є англійська та французька мови, але вони ж співіснують в одній державі. Я колись думав, що Україна в цьому сенсі чимось дуже нагадує Канаду. Її не можна собі уявити без французької мови, при цьому розуміючи, що більшість населення в Канаді говорить по-англійськи або правильніше буде сказати – по-американськи. Але при цьому Канада в жодному разі не США і не колонія США. Точно так само і в Україні. Можливо, навіть 70% українців спілкується в побуті російською мовою, але це зовсім не означає, що Україна – це Росія. Це Україна і там своя російська, і свої письменники і філософи, які просто пишуть по-російськи. Як Булгаков. Писав по-російськи, але жив у Києві в якийсь період.

– Як і Микола Гоголь.

– Так, звичайно, як і Гоголь. Для Гоголя Росія була чужою країною. Для нього Італія була більшою батьківщиною, ніж Росія, не кажучи вже про Диканьку. Тому сама по собі мова, на якій щось написано, це в одному відношенні сутність більш загальна, більша, ніж країна, а в іншому відношенні – більш приватна і домашня. Це все одно, що писати англійською, але бути ірландським письменником. Наскільки я можу судити, в Україні це мало обговорюється. Там, як і в РФ, є інші міноритарні мови – угорська, наприклад. Знаю, що цей факт намагаються розіграти як карту деякі російські та угорські політики, які загрожують Україні розпадом за мовними кордонами. Єдина розумна відповідь на це – максимальна підтримка міноритарних мов з боку держави, яка розуміє себе як сучасну, багатомовну і мультикультурну. Тут накопичений багатий досвід – в Німеччині з датською меншістю, у Фінляндії – зі шведською. І ніякого тобі розпаду. Просто треба думати, вивчати, вчитися у країн, що пройшли цей етап розвитку.

– В Україні дискусія через російську виникла тому, що вона сприймається як мова пропаганди і агресії.

– В цьому відношенні у мене немає ніяких сумнівів, що є різні причини, і поточна політична повістка домінує. По всій Європі є люди, які не готові вже в третьому поколінні пробачити Німеччині 12 років третього Рейху. Це було 12 років, а в Росії така розгорнута антиукраїнська пропаганда йде не просто в останні два десятиліття, вона лягла на антиукраїнство всього ХІХ століття. У Росії школярі та студенти нічого не знають про політику придушення української мови ні в царській Росії, ні в сталінському СРСР. Тому у мене немає ніяких сумнівів щодо причин такого явища. Цю проблематику потрібно обговорювати. У Булата Окуджави є така пісня, що "виноват подлый дух холопский, варшавский иль московский, в отравленном мозгу".

– Чому росіяни, починаючи ще з часів Російської імперії, цілеспрямовано знищували українську мову?

– ХІХ століття було століттям придушення, вигнання і знищення української мови. А за радянських часів придушення високої культури (як і буржуазної) поєднувалося з насадженням сільської, низової і фольклорної. Діяла двояка національна політика. Мовляв, це не мова, а якийсь сільський діалект. На початку радянського століття для людей, які прагнули побудувати Радянський Союз, цементом майбутнього бетону мала стати російська, а всі інші мови повинні були бути піском у цьому бетоні. Українська мова потрібна була радянській ідеології тільки як мова для "нехай пісні співають і вірші пишуть". Такий собі співучий діалект російської. У цьому сенсі Україна для радянської Росії була майже Росією з таким діалектним забарвленням.

Пам'ятайте дует "Штепсель і Тарапунька"? Один з них являє собою російськомовного київського інтелігента, але з легким, зовсім легким ніжним київським забарвленням нормативної російської, а другий – це селюк, який говорить суржиком, але видає його за українську мову. Ось це радянська мрія про Україну. Все, що виходить за її межі, наприклад, філософія і література українською мовою, все це – під підозрою і в стороні. А великі науки – все це російською, і має бути на (а не в) Україні.

Сплески українізації носили характер націоналістичного опору. Ситуація була штучною. Ідеал радянської людини потрібно було створювати ось на такій основі. Але цього не вийшло зробити. У найбільш важкому становищі опинилися якраз близькоспоріднені мови російської – українська і білоруська. Тому це питання зараз і встало з такою гостротою. У багатьох людей засіла думка – якщо людина говорить російською, значить, вона з Росії.

– Чому російські інтелігенти вважають домінування російської в Україні доброю ознакою?

– Тут є дуже проста відповідь. Люди в Росії просто звикли до того, що словосполучення "російська мова" – це максимально позитивне словосполучення. Якщо хтось говорить російською, це характеризує людину добре, а якщо хтось не знає російської, це погано. Мовляв, російська мова дійсно велика, могутня і страшно багата. При цьому часто забувають, що вона ще має бути, якщо вже за Тургенєвим, вільна і чесна. Але про вільну і правдиву згадувати не люблять. Це результат багаторічної пропаганди, часто – надзвичайно майстерної пропаганди. Головний молоток у цій пропаганді – це Пушкін.

– Несподівано. А чому так?

– Так, Олександра Сергійовича Пушкіна перетворив на інструмент пропаганди товариш Сталін власною персоною. Пам'ятайте вірш "Клеветникам России", наприклад? Сталін рекрутував Пушкіна для пропаганди радянсько-російської мови і центрального радянського міфу – Росії в кільці ворогів, Російської імперії під маскою Радянського Союзу. Є така приказка: ну, тобі ж російською мовою сказали. Я не уявляю собі, щоб хтось так сказав по-англійськи або по-німецьки. Можуть сказати: я сказав тобі ясно, чітко. А у нас кажуть: "Я тобі російською мовою сказала".

Ось це і є непомітний вплив пропаганди. Люди просто не можуть повірити, що можуть бути інші близькоспоріднені мови, на яких існує поезія, література і науки. А ще й політика. І можуть бути свої інтереси.

– В Україні з цього приводу кажуть так: російський ліберал закінчується там, де починається питання української мови.

– Важко сказати, адже і ліберал – досить розмите поняття. Я вважаю, що інтелігентна людина і та, яка розуміє, про що йде мова, має ставитися з розумінням до того, що після цілого століття винищення української мови і після радянського століття у носіїв російської має бути особливе чуття. Вони повинні проявляти такт, коли чують про українську мову. Люди, які виявляють зневагу і почуття зверхності або ж мовну перевагу, не цілком інтелігенти, не розуміють, в якому світі вони живуть. Якщо людина в Росії не розуміє гідності української мови як окремо існуючої, і не визнає відповідальності російської держави в ХІХ і ХХ столітті за її долю, така людина потребує проходження певного курсу історії, культури та історії власної країни.

Але ми зараз бачимо опір історичного знання про власну країну. Вже є люди, які вважають, що в Союзі РСР табірна система була потрібною і корисною, що не було безсудних страт. Все це – ланки одного ланцюга ослабленої історичної самосвідомості. Створити спільний підручник історії для України і для Росії зараз в сто разів важче, ніж це було французам і німцям після Другої світової війни. Там на це пішло майже сорок років, та й то процес ще триває. А тут, здавалося б, була спільна історія, а після розпуску СРСР виявилося, що ніби її й не було.

Ти ще не читаєш наш Telegram? А даремно! Підписуйся

Читайте всі "Новини Росії" на OBOZREVATEL.

139
Коментарі
115
94
Смішно
280
Цікаво
50
Сумно
33
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Grin Ivan
Grin Ivan
А ещё Россия уничтожила всю промышленность(кроме кастрюльной) на Украине и наср@ла украинцам в шаровары .
Показать комментарий полностью
Дубовик Леон
Дубовик Леон
. . . гос.язык рф не имеет право называться *русским* . . . потому что на расее живет меньшинство русских (этнических русских - а не тех что записаны такими по паспорту) . . . напомню . . . русские - это славяне, которые проживали в государстве - Русь . . . такие на Расее изначально проживали в русских княжествах Новгород, Тверь, Псков, Рязань, Смоленск . . . а коренное население Московской области и все что восточнее и севернее в Европе - финно-угры, соотечественники О.Табакова, О.Ефремова
Показать комментарий полностью
2 из 5 ответов | показать все
Grin Ivan
Grin Ivan
Дубовик Леон, Шаровары.Вся история 1000 лет
Показать комментарий полностью
Grin Ivan
Grin Ivan
Дубовик Леон, Прителепавшееся племя половцев-хазар отуреченное янычарами поселилось на берегах русского Днепра по разрешения Князя Русского. Так бы и жило на Подоле ,если бы не немецкие шпионы Каганович и Ленин создавшие Украину
Показать комментарий полностью
Livesey David
Livesey David
Ну йоbт, xаxлы нового авторитета нашли, что ни день, то новые откровения от Азербота Гусейнова.
Показать комментарий полностью

Новини Росії

Топпублікації

Топблоги