Бізнес на захисті від обстрілів: як "безпечні" мобільні укриття перетворюються на смертельну пастку

Щоразу, коли українські міста переживають чергову ракетну атаку Росії та гинуть люди, постає питання про доступність і надійність укриттів. Чи відчинені вони під час обстрілів і чи достатньо міцні, щоб захищати життя? І які висновки роблять місцеві, регіональні та центральні органи влади після безлічі випадків, коли люди встигали добігти до укриттів, але гинули через те, що ті були закриті або не відповідали вимогам?

На жаль, можна припустити, що жодних. Підставами ж так вважати є історія з закупівлею укриттів для співробітників одразу двох ТЕЦ – Новояворівської та Новороздільської. Щодо цього тендера на близько 7 млн грн, проведеного без відкритих торгів, виникли запитання у Бюро економічної безпеки. Зокрема, й через те, що закуплені укриття не відповідають вимогам безпеки персоналу ТЕЦ.

Про історію, що привернула увагу і БЕБ, і журналістів, а також про те, чи могла вона повторитися на інших об’єктах критичної інфраструктури України, читайте в матеріалі.

Укриття проти здорового глузду

Серед видань, що звернули увагу на історію з укриттями для співробітників Новояворівської та Новороздольської ТЕЦ, Zaxid.net.розкрив її чи не найповніше.

Наприкінці листопада минулого року видання повідомило, що детективи львівського осередку Бюро економічної безпеки з літа розслідують кримінальну справу №463/10215/25 щодо закупівлі модульних укриттів для цих двох енергооб’єктів на 6,855 млн грн. У ній, писало Zaxid.net з посиланням на кілька судових рішень у Єдиному реєстрі, фігурували державна компанія "Нафтогаз Тепло", яка управляє тепловими електроцентралями у Новому Роздолі та Новояворівську, а також львівська будівельна компанія "Індустрія ЛВ", що, за даними даними YouControl належить ексдепутату Львівської облради Володимиру Креховецькому та його сину Віталію.

Детективи БЕБ запідозрили, що керівники "Нафтогаз Тепло" зловживали своїм становищем, коли ухвалили рішення про закупівлю саме модульних укриттів, обрали приватну компанію-постачальника – без посередників та відкритих торгів – та перерахували їй гроші.

Ще на етапі оголошення закупівлі у держкомпанії в обґрунтуванні необхідності проведення закупівлі зазначали, що не можуть обладнати підземні укриття всередині будівель станцій, оскільки є зовнішнім оператором ("Нафтогаз Тепло" ще до повномасштабного вторгнення отримала управління обома ТЕЦ і виконувала там функції антикризового оператора) і приміщення їм не належать. І начебто саме через це й було ухвалено рішення провести неконкурентну закупівлю, без торгів, та встановити не підземні, а наземні укриття.

"Для Товариства питання безпеки працівників в особливий період залишається першочерговим завданням. Як вихід, Товариство визначило потребу встановлення мобільного укриття, шляхом придбання швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту блок-модульного типу, надземного виконання (укриття). Враховуючи нетипову ситуацію та вищевикладене Товариством ухвалене рішення провести закупівлі без застосування відкритих торгів... де наявна підстава для здійснення закупівлі... постачальником ТОВ "Індустрія ЛВ", – йдеться в обгрунтуванні підстав для закупівлі, що було розміщено у відкритому доступі на сайті "Нафтогаз Тепло".

Йдеться про швидковстановлювані наземні конструкції, які мають захищати персонал під час ракетних чи дронових ударів. При цьому, згідно зі статтею 32 "Укриття населення в об’єктах фонду захисних споруд цивільного захисту" Кодексу цивільного захисту України, співробітники мають на час загрози спускатися до спеціально обладнаних сховищ. Згідно з чинним законодавством, до таких належать "герметичні споруди, в яких створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин)". І навряд чи до цього переліку можна віднести згадані захисні споруди, які законодавство кваліфікує, швидше, як "первинне (мобільне) укриття – технічний виріб, у тому числі блок-модульного типу, призначений для короткострокового (до 4 годин) захисту населення на місцевості шляхом зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій".

Тобто згадані укриття можуть захистити від уламків, однак не від прямих влучань.

Такого ж висновку, схоже, дійшли й у БЕБ – що знайшло відображення у судових документах. Ба більше, суд розгледів у закупівлі згаданих укриттів не лише умисел, а й корисливі мотиви.

"Встановлено, що службові особи ТОВ "Нафтогаз Тепло", використовуючи своє службове становище... діючи умисно з метою одержання неправомірної вигоди на користь юридичної особи ТОВ "Індустрія-ЛВ", достовірно знаючи про непридатність для використання швидкоспоруджувальних захисних споруд... уклали прямий договір на постачання вказаних захисних споруд... на загальну суму у розмірі 6 800 000 грн (6,8 млн грн. – Ред.), чим завдали шкоди державним інтересам", – підкреслюється в ухвалі Личаківського районного суду міста Львова №131806501 від 13 листопада 2025 року.

У судових документах зазначено, що в експлуатацію укриття почали вводити у квітні. Керівники Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ при цьому відмовилися підписувати акти прийому-передачі, бо "конструкції були на вигляд ненадійними та не викликали довіри".

Як пише Zaxid.net з посиланням на вже загадане рішення Личаківського суду Львова, закуплені для Новояворівської та Новороздільської ТЕС захисні модулі "фактично не використовуються персоналом станцій у випадку повітряних тривог, оскільки створюють реальну загрозу життю людей під час ракетних обстрілів", а додатковою експертизою встановлено, що ці споруди не відповідають вимогам законодавства і "не можуть бути рекомендовані для використання як укриття".

Видання Zaxid.net стверджує, що у справі відбулися обшуки. За даними журналістів, детективи навідалися не лише до директора "Нафтогаз Тепло", а й до офісів "Нафтогаз Тепло" в Києві, Новояворівіську та Новому Роздолі, а також в офісі "Індустрія-ЛВ" у Жовкві. В останньому випадку 10 листопада 2025 року було вилучено низку документів, що підтверджується ухвалою Личакіського районного суду міста Львова.

Серед вилученого – папки з документами фінансово-господарської діяльності ТОВ "Індустрія ЛВ", угоди з покупцями та технічний висновок "Обстеження, розрахунки та випробування швидкого спорудження захисних споруд модульного типу "Варта-1", "Варта-2". На них за матеріалами справи №463/10215/25 було накладено арешт і спроби представників "Індустрії-ЛВ" оскаржити це рішення в апеляційній інстанції залишилися безрезультатними.

Розслідування на момент публікації проходило за попередньою кваліфікацією за ч2. ст. 364 ККУ (зловживання владою або службовим становищем з тяжкими наслідками). Cтаном на жовтень 2025 року, коли було опубліковано матеріал Zaxid.net, підозри правоохоронці не оголошували. Однак і повідомлень про закриття справи чи завершення розслідування у публічному просторі не було. А значить, з високою ймовірністю, воно досі триває і можливі підозри ще попереду.

Що відомо про "Індустрію ЛВ"

Як вже зазначалося, окрім компанії "Нафтогаз Тепло" у поки ще не завершеному розслідуванні справи з корупційним "душком на двох львівських ТЕС "засвітилася" будівельна компанія "Індустрія-ЛВ.

Належить вона Володимиру Креховецькому та його сину Віталію. Зокрема, за даними Опендатабот:

• Сам Креховецький числиться керівником фірми.
• Його син – кінцевим бенефіціаром.

Засновниками ж цієї компанії є дві фірми, також пов'язані з Креховецьким. Це:

• "Дизайн-Проект" (її бенефіціар – Віталій Креховецький).
• "Шляхіндустрія" (серед засновників цієї компанії – Володимир та Оксана Креховецькі).

Загалом же, "Індустрія ЛВ" належить до найбільших постачальників наземних укриттів серії "Варта" в Україні. Саме тих, закупівлю яких і розслідує БЕБ.

Втім, "засвітилась" ця компанія і в інших резонансних справах. Так, у листопаді 2025 року назва "Індустрія-ЛВ" вигулькнула в Кременчуці. Там місцева влада розпочала будівництво Центру підтримки ветеранів вартістю 132,9 млн грн. Проєкт фінансують з державного та місцевого бюджетів.

Виконавцем стала фірма "Укрекоспецпроект". Яка, як випливає з реєстру пропозицій, поданих після оголошення закупівлі, стала єдиним претендентом на отримання підряду.

Втім, журналісти-розслідувачі проєкту "Наші гроші", проаналізувавши документи Prozorro, дійшли висновку, що у кошторис ветеранського простору, ймовірно, "внесли завищені ціни". Зокрема, порівнявши закладену вартість покрівельного руберойду, поліетиленових труб, гетерогенного лінолеумі та бітумно-масляної мастики з цінами на ці матеріали на ринку, зокрема у будівельних гіпермаркетах, автори розслідування припустили, що "імовірна переплата може сягати 2 млн грн".

Крім того, у матеріалі згадано, що проєкт передбачав встановлення швидкомонтованого модульного залізобетонного укриття "Варта-4".

"Ще 13,28 млн грн припадає на залізобетонну конструкцію швидкомонтованого модульного залізобетонного укриття цивільного захисту "Варта 4". З відкритих джерел відомо, що укриття "Варта-4" робить ТОВ "Індустрія ЛВ" із Львівщини, але ринкова ціна невідома", – писала авторка матеріалу, журналістка "Наших грошей" Ганна Кислякова.

Тож висновків щодо того, чи стало це укриття "винятком" на тлі ймовірно завищених цін на більшість інших "складових" кошторису проєкту, вона так і не зробила.

"Клієнтом" цієї компанії стала й "Укрпошта". За даними YouControl, у 2024 році "Індустрія ЛВ" перемогла на 2-х тендерах цієї держкомпанії – отримавши 6,749 млн грн та 4,578 млн грн. При чому на останньому тендері перемога була отримана без конкуренції, оскільки "Індустрія ЛВ" була єдиним учасником торгів.

Втім, участь у тендерах, щодо яких почасти складно говорити про конкурентну боротьбу – не все, чим славиться компанія Креховецьких. Зокрема, на ринку за нею, подейкують, тягнеться "слава" виробника, що нібито не гребує копіюванням інженерних та технологічних рішень, розроблених конкурентами.

На це, зокрема, вказують результати профільних експертиз, з якими нам вдалося ознайомитися. В них йдеться, що при розробці своїх укриттів Креховецький спирався, серед іншого, на концепцію залізобетонних бічних опор – контрфорсів. А також використав розроблений не його компанією підхід до застосування готових залізобетонних секцій, розрахованих переважно на захист від уламків.

Контрфорси – одна з ключових опорних частин захисного укриття: масивні вертикальні опори, які беруть на себе удар вибухової хвилі, гасять горизонтальний тиск і передають його на фундамент. Фактично це внутрішня залізобетонна силова решітка, від якої залежить, чи витримає укриття вибух.

Якщо контрфорси відсутні або виконані з порушеннями, споруда може зруйнуватися навіть від мінімального удару дрона, не кажучи вже про ракетний обстріл.

Зрозуміти їх значення найпростіше через порівняння з організмом людини. У людини є хребет, який підтримує м'язи та внутрішні органи, об'єднуючи їх в єдиний організм. Є ребра – вони розподіляють тиск, захищають внутрішні органи і беруть удар на себе. Разом вони утримують тіло у вертикальному положенні, розподіляють навантаження і забезпечують рухливість, не дозволяючи організму скластися під впливом навантажень і рухів. У конструкції укриття контрфорси виконують ту саму функцію. Без них стіни залишаються лише оболонкою – зовні міцною, але не здатною витримати тиск ваги даху, ґрунту або вплив ударної хвилі.

Проблема полягає в тому, що покупець мобільних укриттів не може перевірити, чи є в конструкції контрфорси і наскільки вони надійні. У результаті угода ґрунтується на довірі – на тому, що укриття справді пройшли полігонні випробування.

Відповідальні компанії такі випробування, звісно, проводять. Понад те, цього вимагає українське законодавство та оновлені у вересні 2025 року технічні стандарти для наземних мобільних укриттів. Лише після випробувань Державна служба з надзвичайних ситуацій видає компанії сертифікат відповідності.

Втім, як зазначає проінформоване джерело дотичне до галузі (побажало залишитись анонімним з особистих причин. – Ред.) у тому, що "Індустрія ЛВ" такі випробування проводила, він не впевнений.

За його словами (які ми, втім, не можемо ані підтвердити, ані спростувати), радше йшлося про використання чужих інженерних рішень та отриманої на них сертифікації для підтвердження якості власних розробок "Індустрії-ЛВ".

Принаймні, теоретично зробити це існуюча система можливості залишає.

"Розумієте, ані чиновники, ані замовники без спеціальних технічних знань не зможуть зовні відрізнити якісне укриття від неякісного. Зазвичай перевіряють лише наявність сертифіката відповідності, а не технічні деталі конструкції – тому невідповідності залишаються непоміченими", – пояснює наш співрозмовник.

За його словами, Креховецькі надають технічні висновки, видані авторитетними дослідницькими установами. Зокрема, технічне обґрунтування укриттів моделей "Варта-1" та "Варта-2" вони отримали в Національному університеті "Львівська політехніка".

Небезпечно дешево

Наш співрозмовник вказує на те, що на відкритих торгах перемоги "Індустрія ЛВ" часом здобувала, досить відчутно зменшуючи вартість своєї продукції відносно початкової пропозиції.

Наприклад, під час торгів в оголошеному ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" тендері на закупівлю модульних залізобетонних наземних укриттів цивільного типу початкова й остаточна пропозиції "Індустрії ЛВ" відрізнялися на близько 700 тис. грн: компанія знизила вартість з 6 млн 666 тис 555 грн до 5 млн 989 тис грн.

Наш співрозмовник припустив: такі відчутні "дисконти" можна надавати, якщо пропозиція від початку була завищена – або якщо знайдено спосіб виробляти продукцію дешевше. Наприклад, шляхом використання менш якісних матеріалів чи за рахунок зменшення кількості бетону, використання слабшої арматури та відсутності контрфорсів. І те, й інше закономірно призводить до зниження якості та надійності конструкції.

"Це економія начебто на будівельних матеріалах, але фактично – на людському житті", – констатує наш співрозмовник.

Гра в тендери

Окрім виробництва наземних модульних укриттів, сімейство Креховецьких займається й іншими видами бізнесу. Як уже зазначалось, Креховецький є одним із засновників компанії "Шляхіндустрія". Це завод з виробництва будівельних та дорожніх металевих конструкцій, вплив на який приписували колишньому міністру транспорту України Георгію Кірпі. Подейкують, що й прихід Креховецького у "великий бізнес" відбувся не без участі ексурядовця.

Зокрема, саме таку версію "злету" Креховецького наводить наш співрозмовник, який був знайомий з ексміністром.

При цьому на те, що Креховецький візьметься саме за будівництво, до його приходу в бізнес не вказувало, здавалося б, нічого. До старту своєї "будівельної" кар’єри майбутній бізнесмен та віцепрезидент Асоціації будівельних організацій Львівщини підійшов з двома дипломами у кишені – щоправда, жоден з них з будівельною галуззю пов’язаний не був. Згідно з даними біографії Володимира Креховецького, він вивчав економічну географію у Чернівецькому державному університеті, другий же диплом – за спеціальністю "економіка" – здобув у Львівському торгово-економічному інституті.

Одним із ймовірних факторів успіху географа-економіста Креховецького могло стати і його широке коло знайомств. Обрости ними, за словами нашого співрозмовника, бізнесмен зумів, працюючи помічником одного з депутатів Верховної Ради, а також коли сам був депутатом – однак не народним, а Львівської облради.

Окрім "Шляхіндустрії" до орбіти Креховецького відносять і компанії Top Shelter (ТОВ НВП "ТОР") та UAShelters (ПП "Яро-буд"). Опосередковано це може підтверджуватися тим, що, за даними YouControl:

• Top Shelter (ТОВ НВП "ТОР") зареєстрована за тією ж адресою, що й "Індустрія ЛВ" та "Шляхіндустрія".
• Засновником UAShelters (ПП "Яро-буд") є компанія "Шляхіндустрія".

Цікаво, що обидві компанії, так чи інакше пов'язані з Креховецьким, також беруть участь у тендерах, пов’язаних з захисними спорудами та укриттями. А після потрапляння "Індустрії ЛВ" до чорного списку АМКУ вони продовжують отримувати досить солідні підряди, свідчать дані Рrozorro.

До згаданого чорного списку "Індустрія ЛВ" навесні минулого року була внесена на підставі рішення Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету через зафіксовані раніше антиконкурентні узгоджені дії. На неї та ще одну компанію, "СМБ Захід", було накладено штраф за змову "під час їх участі у торгах, проведених АТ "Полтаваобленерго".

"Відділення встановило, що товариства під час підготовки та участі у торгах, всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", узгоджували свої дії... Адміністративна колегія... оштрафувала їх на 50 000 гривень кожного за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів", – йдеться в повідомленні.

Прикметним же у всьому цьому є те, з ким саме змовився Креховецький. За даними YouCоntrol, директоркою та однією з засновниць і кінцевих бенефіціарок компанії "СМБ Захід" є Оксана Цицюра. Їй же належить Top Shelter (ТОВ НВП "ТОР") – та сама фірма, що зареєстрована за тією ж адресою, що й "Індустрія ЛВ". Та сама, що нині бере участь у тендерах, пов’язаних з укриттями і захисними спорудами – і отримує підряди.

Потрапляння до чорного списку АМКУ мало би означати заборону для будь-якого суб’єкта упродовж трьох років брати участь у відкритих торгах. Однак, як показує реальність, працює це не завжди.

Зазвичай, як зазначено на сайті антикорупційного інструментарію Open Data Toolkits, обходять заборону фігуранти чорного списку АМКУ двома шляхами: або, як свого часу констатували у Центрі протидії корупції, приховують наявність обмежень (що не знімає з замовника обов’язку перевіряти інформацію та відхилити пропозицію від такого учасника торгів), або обходять процедуру відкритих торгів, укладаючи з бюджетними установами прямі контракти чи контракти за переговорною процедурою.

Втім, як констатують наші джерела у галузі, існує ще й третій "шлях", що полягає у зміні юридичної "вивіски". Формально компанія-порушниця вже не бере участь у торгах. Замість неї приходять інші структури, що працюють на тих самих виробничих потужностях, використовують ті ж технологічні рішення і, цілком імовірно, й постачають продукцію такої ж, іноді сумнівної якості. І хто зна, чи не обрав саме цей шлях пан Креховецький?

Наші співрозмовники, дотичні до галузі, вважають: ті, хто, як і колишній депутат Львівської облради Креховецький, взялися за виробництво наземних укриттів, просто "осідлали хвилю". Адже цей сегмент ринку у воюючій країні, яка щодня потерпає від ворожих обстрілів – серед тих, що демонструють найшвидше зростання. І, що важливо, гарантують серйозні прибутки, бо ж у безпеку людей під час обстрілів держава, громади та бізнес готові вкладати значні кошти.

То чи варто було би дивуватися, якби ті, хто активно заробляв у цьому сегменті, а потім – втратив значну частину заробітку – прагнули би будь-що повернути втрачене?

"Індустрія ЛВ" активно брала участь та перемагала у тендерах на постачання укриттів по всій Україні. За даними того ж YouControl, за період 2023-2025 років компанія перемогла на низці тендерів на понад 100 млн грн.

Вервечка "тендерних перемог" перервалася після рішення структурного підрозділу АМКУ щодо включення "Індустрії ЛВ" та "СМБ Захід", що також брала участь у тендерах на закупівлю захисних споруд, до чорного списку.

Тобто склалася ситуація, коли одразу дві компанії, що виробляли мобільні укриття – "випали" з процесу.

Однак бізнес з виробництва цього "ходового" в умовах щоденних російських ударів "товару", як подейкують на ринку, триває. З новими "гравцями", за якими, цілком імовірно, стоять ті ж люди.

А значить зберігається й ризик, що українці – через державних замовників та громади – і надалі можуть отримувати захисні споруди, що лише імітують захист – а під час реального обстрілу можуть становити смертельну загрозу. І що історія, що трапилася на Новояворівській і Новороздолівській ТЕЦ, повторюватиметься (а може й вже повторилася) і на інших об’єктах критичної інфраструктури.