Як святкують Різдво в Європі: традиції різних країн

Різдво для Європи – це значно більше, ніж просто дата в календарі. Це головне сімейне свято, підготовка до якого на декілька тижнів повністю захоплює жителів континенту.

І йдеться не тільки про святкове меню, освітлення та декорації. У багатьох країнах збереглися традиції відзначання зимових свят, які беруть свій початок у віруваннях, давніших за християнство. Про найцікавіших святкових персонажів, звичаї та ритуали кількох країн Європи розповіло видання Visit Ukraine.

Попри географічну близькість, кожна країна з цього переліку зуміла зберегти свої автентичні, а іноді й зовсім дивовижні обряди. Саме це розмаїття – від скандинавських фіордів до альпійських вершин – робить європейське Різдво таким багатогранним і вартим того, щоб пізнати його глибше.

Німеччина: від адвент-вінків до містичних Крампусів

Німеччина посідає особливе місце на різдвяній мапі Європи, адже саме тут сформувалося те, що ми сьогодні називаємо класичними європейськими традиціями. Для німців Різдво – це не просто день 25 грудня, коли сім’я збирається разом, а під святково вбраною ялинкою з’являються подарунки. Це тривалий період очікування дива, який починається з Адвенту. У цей час домівки перетворюються на справжні виставкові зали: вікна прикрашають фігурками, на двері вішають хвойні вінки, а на підвіконнях запалюють воскові свічки. Особливим символом є "Adventkranz" – вінок із чотирма свічками, які запалюють по черзі кожної неділі, відраховуючи час до свята.

До речі, саме з Німеччини прийшов звичай прикрашати різдвяну ялинку. У середньовіччі вона була частиною церковних вистав і символізувала райське дерево, тому її оздоблювали червоними яблуками. З часом яблука замінили на скляні кулі, але традиція вішати на гілки їстівні прикраси – пряники або печиво у формі зірок, пташок, сніговичків або вершників – жива й досі. Не менш важливими є ярмарки, які відкриваються ще наприкінці листопада. У таких містах, як Нюрнберг чи Мюнхен, повітря буквально просякнуте ароматами гарячого глінтвейну, смажених каштанів та традиційної випічки.

Проте німецькі традиції мають і глибший, іноді містичний підтекст. Наприклад, 4 грудня, у день святої Варвари, німці ставлять у воду гілочки вишні або форзиції. Якщо вони розквітають до Різдва, це вважається добрим знаком і символом удачі. А вже наступного дня, 5 грудня, у південних регіонах можна побачити зовсім іншу картину: костюмовані паради Krampuslauf. Учасники в образах грізних демонів з козлячими рогами Крампусів лякають перехожих, нагадуючи їм про те, що поводитись добре потрібно увесь рік, а не тільки на свята. Адже, за правилами свята, подарунки можуть отримати лише ті, хто не чинив зла впродовж року. До решти має прийти Крампус із різками.

Різдвяний сезон у Німеччині завершується 6 січня, коли відзначають свято Трьох царів. Його шанують настільки, що у деяких федеральних землях це офіційний вихідний. Святковий день витрачають на те, щоби прибрати ялинку і попрощатися зі святковою атмосферою до наступного року.

Швеція: магія світла, гастрономічний "юльбурд" та солом’яний козел

У Швеції Різдво нерозривно пов'язане з ідеєю домашнього затишку. Світловий день у північній країні взимку дуже короткий, тому шведи стараються наповнити світлом своєї оселі. Підготовка починається з першої неділі Адвенту, коли в кожному вікні з'являються спеціальні підсвічники. Щотижня до нього додається нова свічка, і цей процес поступово наповнює оселю теплом. Шведський святковий стіл має свій унікальний характер – це справжній гастрономічний ритуал, де обов’язково присутні різдвяний окорок, свинячі ковбаси, маринований оселедець та картопля. Окреме місце займає "gubbröra" (суміш яєць та анчоусів) та специфічна риба лютефіск, вимочена за особливою технологією.

Цікавою особливістю святкування є те, як шведи дарують одне одному подарунки. До мешканців країни не вдирається серед ночі таємничий Санта. Замість цього на Святвечір у двері стукає Юльтомтен – різдвяний гном. Зазвичай це хтось із членів родини, хто непомітно вислизнув з дому, щоб повернутися з мішком дарунків. Кожен подарунок вручається особисто під супровід цікавих історій та жартів. Це робить момент дарування особливо щирим та сповненим родинним теплом.  

Говорячи про Швецію, неможливо оминути увагою солом’яного різдвяного козла. Цей символ свята бере початок у давніх скандинавських віруваннях. Найвідоміша інсталяція з’являється в місті Евле. Там щороку зводять величезну фігуру з соломи. Попри посилену охорону, цей козел став героєм неофіційної традиції – його постійно намагаються підпалити жартівники, що вже перетворилося на свого роду щорічне змагання між паліями та владою міста.

Норвезький Юль: заховані мітли та імбирне місто

Норвезьке Різдво, або Юль, дивує поєднанням християнських канонів та язичницьких забобонів. Головним героєм тут є Юленіссе – місцевий аналог Санта-Клауса, який походить від образу міфічного хатнього духа, що охороняв господарство. Норвежці досі вірять, що він захищає дім від негараздів, тому ставляться до нього з великою пошаною. Святковий стіл у Норвегії неодмінно ситний. На нього в першу чергу ставлять традиційні страви – запечені свинячі або баранячі реберця, тріску та різдвяне пиво. Вживання пива тут – це не просто елемент застілля, а данина історії. Ще за язичницьких часів Юль супроводжувався жертвоприношеннями та святковими бенкетами, а пиво вважалося обов'язковим атрибутом.

Однією з найбільш неординарних традицій, що збереглася у Норвегії донині, є ховання мітел у Святвечір. Згідно з давніми легендами, саме в цю ніч активізується вся нечиста сила, в тому числі відьми. Щоб вони не змогли викрасти мітли для своїх польотів, норвежці прибирають їх із видних місць і надійно замикають. Цей звичай додає святу особливого фольклорного колориту.

Атмосферу казки доповнюють і архітектурні дива. У Бергені щороку створюють ціле місто з імбирного печива. До цього процесу залучаються всі – від дитячих садків до великих підприємств. А в містечку Дрьобак розташоване офіційне поштове відділення Санта-Клауса, яке підтримує віру в чудеса протягом усього року.

Фінляндія: сауна, Йоулупуккі та мигдаль на удачу

Фінляндія офіційно вважається домівкою Різдва, оскільки саме в Лапландії, на горі Корватунтурі, мешкає Йоулупуккі. Його ім'я буквально означає "Різдвяний козел", що відсилає до давніх традицій, коли люди одягалися в козячі шкури. Фінське святкування дуже спокійне і зосереджене на очищенні. Одним із найважливіших ритуалів є відвідування різдвяної сауни. Уся родина збирається там перед святковою вечерею, щоб змити з себе все зайве і підготуватися до зустрічі Різдва з чистими думками.

На святковий стіл фіни обов'язково ставлять рисову кашу. У ній ховають один мигдальний горішок. Вважається, що той, хто знайде його у своїй тарілці, отримає особливий благословення на наступний рік – будь то удача в справах або швидке весілля. Потім до хати заходить Йоулупуккі. Він не просто залишає дарунки, а спочатку питає: "Чи є в цьому домі слухняні діти?", перетворюючи момент роздачі подарунків на інтерактивну виставу.

Чехія: золоте порося, Єжишек та ворожіння на майбутнє

Чеське Різдво наповнене очікуванням див і спробами зазирнути в майбутнє. Святковий марафон починається 5 грудня, коли святий Мікулаш у супроводі ангела та чорта відвідує дітей. Якщо дитина була слухняною, вона отримує солодощі, якщо ні – вугілля. Самі ж різдвяні подарунки приносить Єжишек (немовля Ісус). Він діє максимально таємничо. Про його візит сповіщає лише тихий дзвоник, після чого діти біжать до ялинки.

Головна страва чеської вечері – смажений короп із картопляним салатом. Підготовку до цієї трапези починають заздалегідь: коропа часто купують живим і тримають у ванній до самого свята. Луску риби кладуть під тарілки або в гаманці, щоб залучити фінансовий успіх. Існує також повір'я про "золоте порося": тому, хто витримає суворий піст до вечора, воно обов'язково примариться як символ майбутнього достатку.

Після вечері настає час ворожінь. Чехи розрізають яблука: якщо всередині з насіння утворюється правильна п'ятикутна зірка – це до міцного здоров’я. Також пускають по воді свічки в горіхових шкаралупах: чий "човник" пропливе далі, на того чекає довга подорож або довге життя.

Австрія: воскові свічки, марципанові голуби та Христос-дитятко

Австрійське Різдво – це свято витонченості та глибокого внутрішнього спокою. Австрійські різдвяні ярмарки, особливо у Відні, уникають надмірної комерціалізації. Вони розсіяні по різних куточках міста і більше нагадують теплі родинні зустрічі під відкритим небом. Повітря тут насичене запахами спецій та свіжоспеченого штоллена – традиційного кексу з сухофруктами, густо присипаного цукровою пудрою.

Особливим чином ставляться австрійці до прикрашання ялинки. Крім класичних куль у червоно-золотих тонах, на гілки вішають справжні солодощі. Марципани, шоколадні фігурки, а також випечені з тіста білочки та голуби роблять дерево не просто святковим атрибутом, а частиною святкових частувань. Та справжня душа свята – це воскові свічки. Їхнє живе світло є обов’язковим ритуалом, що символізує надію та чистоту. Саме завдяки йому австрійський Святвечір набуває особливої атмосфери.

Подарунки австрійським дітям приносить Christkind (Христос-дитятко). Малеча заздалегідь складає списки бажань і залишає їх на підвіконнях, чекаючи на візит такого бажаного гостя. А щоб очікування не було таким виснажливим, австрійці використовують майстерно зроблені адвент-календарі у формі будиночків чи паровозиків. Щодня дитина відкриває одне з 24 віконець, знаходячи там маленьку іграшку або цукерку, що крок за кроком наближає її до головної ночі року.

Бельгія: різдвяні карти, магічні роги та театралізована історія

Різдво у Бельгії починається з встановлення шопок, де фігурки святої родини часто є безцінними сімейними реліквіями, що передаються у спадок століттями. Міські площі в цей час стають сценами для масштабних театралізованих вистав, які відтворюють історію народження Ісуса. Ця традиція бере початок аж із XVI століття.

Але, мабуть найоригінальніша традиція живе у провінції Намюр. Там святкову ніч прийнято проводити не лише вдома, а й у кав’ярнях за грою в карти. Це справжній різдвяний ритуал, де на кону стоїть "керстброден" – здобна булка у формі немовляти Ісуса або ангела, вкрита глазур’ю. Альтернативним призом може бути велике шоколадне поліно, яке бельгійці обожнюють як головний символ свята.

Ще донедавна бельгійські святкові вечори супроводжувалися звуками різдвяного рога. Його виготовляли з металу чи дерева і трубили над колодязями, щоб резонанс підсилював звук. Цей гул мав магічне призначення: відганяти злих духів "дикого полювання", які, за повір’ями, мандрували небом у ці дні. І хоча сьогодні обходи домівок зі смолоскипами та обкурювання житла ялівцем відійшли в минуле, вони залишили по собі той особливий, трохи таємничий характер бельгійського Різдва, який відчувається й досі.

Раніше OBOZ.UA розповідав, коли носять різдвяну вечерю в Україні і що кладуть у кошик з частуванням.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.