Два українських села потрапили у світовий список найкращих для туристів: де розташовані

В ООН нещодавно представили п'яте видання свого щорічного списку найкращих туристичних сіл на 2025 рік. Цього разу до переліку увійшли 52 населених пункти з різних континентів, відібрані з понад 270 заявок, поданих 65 країнами.

Крім того, ще 20 сіл долучилися до спеціальної програми вдосконалення, що дозволило розширити глобальну мережу BTV до 319 учасників. Церемонія нагородження відбулася в китайському місті Хучжоу, де підкреслили роль туризму в економічному та соціальному розвитку сільських регіонів.

Серед переможців опинилися два українських села – Колочава та Синевирська Поляна, розташовані поблизу мальовничого озера Синевир у Закарпатській області. Це досягнення демонструє стійкість українських громад навіть в умовах воєнного часу, сприяючи їхньому відродженню через туризм.

Ініціатива "Найкращі туристичні села" від ООН Туризм стартувала у 2021 році з метою підтримки громад, які перетворюють туризм на інструмент для збереження традицій, покращення екології та підвищення добробуту жителів. За роки існування програма зібрала понад 800 заявок з більше ніж 100 країн, а її мережа охоплює понад 250 сіл з майже 60 держав. Оцінка претендентів проводиться незалежною радою за дев'ятьма ключовими критеріями, включаючи культурні ресурси, економічну стабільність, екологічну безпеку та інфраструктурні можливості.

У цьогорічному фіналі від України, окрім двох переможців, брало участь також гуцульське село Криворівня з Івано-Франківщини, що свідчить про високий потенціал українських регіонів.

Що відомо про село Колочава

Колочава, розташована у Хустському районі Закарпатської області, є справжньою перлиною українських Карпат, що приховує багату та драматичну історію. Це мальовниче село розкинулося у гірській долині, оточеній величними полонинами, такими як Стримба та Красна, і є адміністративним центром сільської громади.

Завдяки своєму унікальному розташуванню на території Національного природного парку "Синевир", Колочава приваблює туристів не лише красою природи, а й глибоким культурним та історичним спадком. Тут можна відчути неповторний колорит верховинського діалекту, увібраного від румунських і німецьких переселенців, а також доторкнутися до багатовікової історії.

Село, назва якого походить від однойменної річки Колочавки, було засноване у першій половині XV століття втікачами, що прагнули звільнитися від кріпацького гніту. Як писав чеський письменник Іван Ольбрахт, мешканці Колочави є "правнуками бунтівних невільників", які знаходили притулок у глибоких гірських улоговинах. Ці перші поселенці будували прості хатини з глиняною долівкою та без коминів, навколо яких згодом виростали цілі хутори-присілки, зберігаючи свої первісні назви.

Перша письмова згадка про Колочаву датується 1463 роком, коли ці землі перейшли у володіння феодалів Урмезеїв. Протягом епохи Середньовіччя територія вздовж річки Тереблі постійно переходила з рук у руки, а після 1526 року потрапила до складу Семиградського князівства. Важливою культурною спадщиною є "Збірник Петра Колочавського" початку XVIII століття, який містив низку апокрифічних оповідань і вирізнявся чистою мовою, протиставляючись москвофільським течіям пізніших часів. З 1842 року селище використовувало власну символіку — печатку із зображенням лісоруба та двома деревами.

У XX столітті Колочава стала відомою завдяки легенді про народного героя Миколу Шугая (Сюгая). Він дезертирував з армії та очолив загін опришків, який діяв за принципом "від багатих брав, бідним давав". Понад півтора року чеська жандармерія не могла його спіймати, поки він не був зраджений і зарубаний власними друзями заради викупу. Цю історію увіковічнив чеський письменник Іван Ольбрахт у романі "Микола Шугай — розбійник", завдяки чому Колочава отримала широку популярність у Чехії, де роман вивчали у школах.

Де знаходиться Колочава, карта

Сьогодні Колочава є музейною столицею Закарпаття, адже тут діє близько десяти унікальних музеїв. Серед них — перший сільський музей архітектури та побуту в регіоні "Старе село" (Скансен), що знайомить з життям місцевих жителів. Також тут є унікальні спеціалізовані експозиції: музей "Колочавська вузькоколійка", присвячений історії залізниці, та "Колочавський бокораш", що розповідає про вимерлу професію сплавників лісу.

Крім світської, Колочава має значну релігійну спадщину. Тут знаходиться одна з найвищих архітектурних пам'яток Закарпаття — дерев'яна Церква Святого Духа (1795 рік), яка демонструє помітний вплив стилю бароко. Поруч розташовані й інші храми, зокрема мурована Церква Святого Іоанна Предтечі (1911 рік). Колочава також славиться унікальними пам'ятниками, серед яких — "Заробітчанам", "Примирення" (воїнам різних армій) та "Вівчар", що підкреслює її багату культурну та історичну ідентичність.

Що відомо про село Синевирська Поляна

Синевирська Поляна, раніше відома як Верхній Синевир, є одним із найвідоміших, хоч і розділених, сіл Закарпаття, що розташоване у Міжгірському районі. Її назва нерозривно пов’язана з розташованим неподалік знаменитим озером Синевир, яке часто називають "Морським Оком" Карпат. Село, яке розкинулося у верхів'ях річки Тереблі, вперше згадується у документах 1715 року. Унікальність Синевирської Поляни підкреслює не лише її мальовнича природа, а й соціальні особливості: станом на 2008 рік воно займало перше місце в області за кількістю багатодітних матерів, яких тут було 104.

З плином часу поселення розширювалося і трансформувалося. У 1925 році учень місцевої школи Семен Тюх писав, що офіційна назва "Синевирська Поляна" в народі скорочувалася до просто "Поляни". На початку 70-х років XX століття через зростання території село було адміністративно поділено на чотири окремі поселення: власне Синевирська Поляна, Свобода, Береги та Загорб. Кожна частина села має свої мікротопоніми та історію: наприклад, присілок Сигли отримав назву від смерек, які мали лише верхівкове гілля ("сигла").

Де знаходиться Синевирська поляна, карта

Село пронизане численними притоками Тереблі, і його забудова історично формувалася вздовж річки. Нинішня територія включає багато присілків, серед яких Довгий Город, Нижній Кінець, Кути, Болото та інші. Цікавим історичним фактом є існування Циганського лужка, де до 70-х років XX століття влаштовували свої табори кочові роми. У горах збереглася навіть хата, побудована ще у 1811 році, у присілку Нижні Верхи, що свідчить про глибоку історію заселення цієї гірської місцевості.

Духовним осередком села є храм Покрови Пресвятої Богородиці, який датується 1817 роком. За переказами, перша дерев'яна церква стояла в урочищі "У болотах", але хрест із неї був перенесений вітром на пагорб, де і збудували пізніший храм. Ця дерев'яна церква є характерною для верхів'я Тереблі бароковою спорудою і разом із двоярусною дзвіницею входить до складу пам'ятки архітектури національного значення. У 1999 році, завдяки зусиллям громади та місцевих майстрів, у селі було споруджено ще один, новий, дерев'яний храм Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ).

В останні роки Синевирська Поляна активно розвивається як туристичний центр. Крім відвідування знаменитого озера Синевир, туристи мають змогу познайомитися з унікальною природою регіону в екопарку "Долина вовків". Цей приватний парк, створений місцевим підприємцем, є притулком для чотирьох видів вовків, а також тигрів, левів та копитних тварин, включаючи оленів. Частина тварин була врятована з цирків і звіринців, а інша — доставлена місцевими жителями, які знайшли їх знесиленими або травмованими у лісі для подальшої реабілітації та, по можливості, повернення у дику природу.

Згідно з останнім переписом (2001 року), у селі мешкало понад 1300 осіб, 100% яких визнали рідною мовою українську. Місцеві жителі розмовляють верховинським діалектом, що має вплив румунських та німецьких переселенців. Таким чином, Синевирська Поляна — це не лише історичне поселення з багатою духовною та архітектурною спадщиною, а й важлива екологічна та туристична локація, що зберігає справжній дух карпатської Верховини.

OBOZ.UA пропонує дізнатися про подорожі Україною на напрямку Луцьк-Рівне-Тернопіль.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.