20 жовтня • оновлено в 22:31
МоваЯзык
Блоги Світ

/ Блоги - Політика

Заявив відвід колегіі суддів за безпідставне і незаконне продовження обов'язків

10.1т

Сьогодні заявив відвід колегіі суддів, що розглядає справу, за безпідставне і незаконне продовження обов'язків.

На даному етапі, мені здається, що всі процесуальні можливості переконати суд в очевидних речах ми, як сторона захисту, вже використали.

Не хочу навіть просто нав'язувати свою думку, тому викладаю повний текст заяви з доводами.

Цікаво буде почути думку юристів, адвокатів або суддів

Якщо суд зробив помилку, то було достатньо часу іі виправити, а не продовжувати безпідставне порушення конституційних прав.

Справа була розпочата, як політична популістична історія і поки так і продовжується.

Справа №761/40713/17

Шевченківський районний суд м. Києва

головуючий суддя Бугіль В.В.,

судді Щебуняєва Л.Л., Хардіна О.П.

Насірова Романа Михайловича

З А Я В А

про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Бугіль В.В.,

суддів Щебуняєва Л.Л., Хардіна О.П.

Шевченківським районним судом м. Києва проводиться розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №520117000000000218 від 31.03.2017 року.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Я та мої захисники неодноразово наводили суду свої аргументи щодо незаконності автоматичного продовження дії обов’язків, які були покладені на мене як на підозрюваного.

На даному етапі, мені здається, що всі процесуальні можливості переконати суд в очевидних речах ми, як сторона захисту, вже використали.

За умови, коли судом не забезпечується змагальність сторін, а виключно виконуються "примхи" сторони обвинувачення, коли суд залишається "глухим" до будь-яких доводів сторони захисту, процесуальні можливості донести до суду свою позицію для нас є вичерпаними.

Вважаю, що у даному кримінальному провадженні відбувається незаконне порушення моїх конституційних прав, що вказує на явну упередженість колегії суддів по відношенню до мене.

По-перше, в ухвалі колегії суддів від 27.11.2017 року, постановленої за результатами підготовчого провадження, колегією суддів було задоволено клопотання прокурора від 23.11.2017 року, в прохальній частині якого прокурор просив:

"Встановити обвинуваченому Насірову Роману Михайловичу наступні обов’язки строком на два місяці…"

Натомість, в резолютивній частині ухвали колегія суддів вирішила:

"Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого Насірова Р.М., у зв'язку із внесенням ним застави - задовольнити.

Продовжити строк дії покладених на обвинуваченого Насірова Р.М. обов'язків…"

Таким чином, колегія суддів вийшла за межі клопотання прокурора та ухвалила рішення, про яке сторона обвинувачення взагалі не клопотала.

Відповідно до повного тексту ч. 3 ст. 315 КПК України (в редакції, станом на 27.11.2017 року):

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, з одного боку, без клопотання учасників судового процесу суд не мав права продовжувати дію обов’язків, а з іншого боку, продовження дії запобіжного заходу за результатами підготовчого провадження взагалі не передбачено статтею 315 КПК України.

Таким чином, суд двічі порушив одну й ту ж норму частини 3 статті 315 КПК України.

Судом також було повністю проігноровано Рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 23.11.2017 року, яке вже набрало законної сили на момент здійснення колегією суддів підготовчого провадження у даній справі. Зокрема, Конституційним Судом України було встановлено наступне:

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи, які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Тобто, в даному випадку йдеться виключно про застосування на новій процесуальній стадії запобіжного заходу, а не про продовження дії запобіжного заходу, що існував на стадії досудового розслідування.

Як вказав Конституційний Суд України у вищезгаданому рішенні:

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи, які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

Натомість, колегією суддів не було перевірено обґрунтованість застосування щодо мене запобіжного заходу у вигляді застави, не було вирішено питання про застосування щодо мене запобіжного заходу на стадії судового розгляду взагалі, не було вирішено клопотання прокурора про встановлення мені обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а було з власної ініціативи колегії суддів продовжено строк дії обов’язків, які покладались на мене виключно на час досудового розслідування, та які на той час вже були припинені.

З цього приводу Конституційний Суд України у згаданому рішенні вказав:

Конституційний Суд України вважає, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу…

Таким чином, продовживши строк дії покладених на мене обов’язків без відповідного клопотання прокурора колегія суддів фактично стала на сторону обвинувачення, чим грубо порушила принцип рівності учасників судового процесу.

Вважаю, що допущені колегією суддів порушення призвели до протиправного обмеження моїх конституційних прав на свободу та особисту недоторканність, та свідчать про упереджене ставлення колегії суддів до мене як до обвинуваченого.

По-друге, ухвалою колегії суддів від 13.08.2018 року було вчергове продовжено строк дії обов’язків, покладених на мене, як на підозрюваного, у зв’язку з внесенням застави.

Колегією суддів було задоволено відповідне клопотання прокурора не зважаючи на те, що у своєму клопотанні прокурор визнав зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, при обранні відносно мене запобіжного заходу, так само як і при продовженні строку дії обов’язків, прокурор посилався на існування всіх 5 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що я можу:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому я підозрююся, обвинувачуюся.

У клопотанні від 08.08.2018 року прокурор послався тільки на 3 ризики, фактично визнавши, що ризиків:

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому я підозрююся, обвинувачуюся

більше не існує.

Положення п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України встановлює вимоги до клопотання прокурора, а саме, що клопотання повинно містити:

виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики…

За умови, коли на думку самого прокурора 2 з 5 раніше заявлених ризиків перестали існувати, прокурор не може заявляти відповідного клопотання про продовження строку дії обов’язків.

Це чітко випливає з норми ч. 5 ст. 199 КПК України, яка встановлює, що:

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Беручи до уваги, що продовження строку дії обов’язків відповідно до ч. 6 ст. 194 вирішується в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України, можна обґрунтовано стверджувати, що суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку дії обов’язків, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, і це виправдовує подальше покладення таких обов’язків на обвинуваченого.

Оскільки прокурор не тільки не довів, що заявлені ним раніше 5 ризиків не зменшились, а навпаки визнав, що 2 з 5 раніше заявлених ним ризиків повністю відпали, суд не міг прийняти іншого законного рішення, як тільки відмовити прокурору у задоволенні його клопотання.

Натомість, колегія суддів вкотре грубо порушила норми Кримінального процесуального кодексу України, що викликає у мене обґрунтовані сумніви в неупередженості колегії суддів.

Згідно зі ст. 206 КПК України, загальні обов’язки щодо захисту прав людини при застосуванні запобіжних заходів покладаються на суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У вже згадуваному Рішенні Конституційного Суду України наведено наступні ознаки незалежності та безсторонності суду:

Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об’єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").

Невиконання судом своїх прямих процесуальних обов’язків, ігнорування будь-яких доводів сторони захисту викликає у мене обґрунтовані сумніви у неупередженості колегії суддів. На даному етапі, єдиним способом реагування на такі протиправні дії колегії суддів для мене залишається відвід.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя, не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Ознаками упередженості колегії суду є протиправні рішення, які істотно порушують мої права та свободи і дають підстави мені вважати, що суд діє в інтересах обвинувачення, що, у свою чергу, унеможливлює справедливий розгляд справи саме цим складом суду.

Наведені вище обставини беззаперечно свідчать про упередженість колегії суддів.

Виходячи з цього, керуючись ст. ст. 42, 75, 80 КПК України,

прошу:

заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Бугіль В.В., суддів Щебуняєва Л.Л., Хардіна О.П. задовольнити.

Насіров Р.М. _________________

15.08.2018 року

Ми в Telegram! Підписуйся! Читай тільки найкраще!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Місце
Джерело

Блоги / думки

ads pixel