"Залишився без даху": Ситник покидає НАБУ без "дембельського акорду"

Директор НАБУ Артем Ситник, що перебуває за пів кроку до звільнення Верховною Радою через неефективність роботи відомства та визнання його корупціонером рішеннями судів, стрімко втрачає вплив і підтримку. Він докладає всіх можливих зусиль, щоб втриматись на посаді, та останні намагання здатися корисним, використовуючи "ручних" експертів, виглядають непереконливо і нагадують радше агонію колись одного з найвпливовіших силовиків.

Артем Ситник, який тримав на "гачку" десятки депутатів і посадовців справами про помилки в декларуванні, у вчинені корупційних дій (в результаті не доведені до суду або з негативними рішеннями судів), був одним із найвпливовіших силовиків. Справа "Укроборонпрому", стримуванням якої він підтримував стосунки з попередньою владою, справа ексголови Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу Миколи Мартиненка, якою він тиснув на цілу фракцію в Верховній Раді, "бурштинова" справа проти нардепів Полякова і Розенблата і справа проти депутата Логвинського, "справа рюкзаків", у якій фігурував син міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександр, прослуховування керівника САП Назара Холодницького, справа щодо декларування міністра Омеляна та керівниці НАЗК Корчак – це далеко неповний перелік проваджень, у яких Ситник збирав компромат на впливових людей. Директор НАБУ за допомогою компромату на політиків, чиновників та силовиків мав певний імунітет за попередньої влади. Як говорять експерти та пишуть наближені до влади Telegram-канали, Ситник може бути причетним і до свіжого "зливу" "плівок Єрмака" – НАБУ є однією з небагатьох структур, що має технічні можливості для таких записів, а Ситник до того ж має мотиви.

Раніше постійні скандали з незаконним прослуховуванням, відкриттям детективами НАБУ казино за державний кошт, шантажем і провокуванням ніяк не загрожували кар’єрі директора НАБУ. Тим паче, що крім компромату на впливових людей, Ситника активно захищало посольство США. Як доводять нещодавно злиті в ЗМІ матеріали листування підлеглих Ситника, НАБУ передавало в іноземні посольства закриті матеріали справ, напряму звітуючи кураторам. А сам Ситник засвітився у підіграванні кандидату від демократичної партії США в передвиборчій боротьбі проти тоді ще тільки кандидата в президенти Трампа, про що він сам розповідав на оприлюднених нардепом Розенблатом записах.

Коли влада в США, а потім і в Україні, змінилася, Ситник фактично лишився без "даху" в посольстві США і сам-на-сам з відповідальністю за провалену роботу з боротьби з корупцією. Після скандалу з корупцією самого Ситника (нагадаємо, він офіційно внесений до реєстру корупціонерів НАЗК) розпочалася процедура його звільнення у Верховній Раді – зібрані 216 голосів під проєктом постанови про його відставку, а також розглядаються в комітетах два проєкти змін до законодавства щодо процедури звільнення силовиків, зокрема директора НАБУ. Попередній голова Офісу президента і ексгенпрокурор були ще лояльними до Ситника. А от нові – вже явно ні. Тому версія зливу "плівок Єрмака" Ситником виглядає більш ніж правдоподібною. А Венедіктова активно "заточена" Зеленським на реформування – спершу ДБР, потім генпрокуратури. НАБУ проготуватися? Остання лінія захисту Ситника – інформаційна війна, яку ведуть залежні від нього “активісти” та "експерти".

Йдеться про пости та блоги кількох людей проти нової генпрокурорки Венедіктової. Це інформаційна активність протеже і соратників Ситника – Віталія Шабуніна з "Центру протидії корупції" та Олександра Лємєнова з наближеної до ЦПК StateWatch. Якщо згадати заяву нардепа Деркача в ефірі авторської програми особистого адвоката Трампа Рудольфа Джуліані в березні цього року, що Національна поліція України веде справу стосовно неефективного та нечесного розподілу коштів для хворих на СНІД,на суму в 133 млн доларів, що отримала "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД", в якій досліджується схема, ймовірно побудована Дмитром Шерембеєм і Віталієм Шабуніним через заснований ними "Центр протидії корупції" (Шерембей – член наглядової ради НАБУ, яким керує Ситник), ситуація виглядає досить пікантною. Останнім часом до них активно підключився і політичний експерт Тарас Чорновіл.

Схоже, що останні дні перебування на посаді Ситник використовує не для боротьби з корупцією, в якій, вочевидь, навіть "дембельским акордом" він не здатний показати якусь результативність перед президентом, а діючи звичними для нього методами – збиранням компромату та створенням сприятливого для нього інформаційного фону. Адже, вочевидь, вже ніхто не очікує від нього результативності в справах щодо "Привату" чи "Укроборонпрому", щодо Онищенка зрештою. У справах, які зачіпають реальну "велику рибу". Директор НАБУ розслідувати їх просто боїться.