Блог | Як ґвалтівники стають Народними депутатами
Історія народного депутата із Слуги Народу Романа Іванісова є показовою для пояснення політологічної аксіоми про брак системної кадрової роботи політичними партіями України.
Коротенько нагадаю, що народний депутат, який відсидів за участь у груповому зґвалтуванні, має таку партійно-політичну біографію:
– 2010 рік – депутат Рівненської обласної ради від Батьківщини (лідер – Юлія Тимошенко);
– 2012 -2014 – помічник-консультант керівника партійної організації м. Рівне від УДАРУ(лідер – Віталій Кличко) Віталія Чугуннікова;
-2015-2016 – радник голови ОДА Віталія Чугуннікова, призначеного указом Президента Порошенка;
2015 – як член партії Порошенка “Солідарність” балотувався до Рівненської обласної ради по м. Рівне;
2019 – обраний народним депутатом від партії Зеленського “Слуга народу”, безпартійний.
Ця історія свідчить про відсутність системної роботи партій по підбору та підготовці фахових кадрів для власного депутатського корпусу.
Читайте: Недоторканність: зняти для народу в Конституції й залишити для депутатів у Законі
Ця історія також вимагає від ЦВК та СБУ перевірки інформації кандидатів у депутати хоча б на предмет судимості, подвійного громадянства, закордонних рахунків у країні-агресорі тощо.
Ця історія переконує у потребі уточнення вимог до кандидатів у депутати у чинному законодавстві (для прикладу, наявність вищої освіти не обов`язкова вимога для реєстрації кандидата у народні депутати).
