Путін став нерукопожатним - Умеров

28.6тЧитати новину російською

Заступник глави Меджлісу Ільмі Умеров не покинув Крим навіть через кримінальне переслідування окупантів. Його звинувачували в закликах до порушення територіальної цілісності Росії. Минуле інтерв'ю ми записували по Skype півроку тому, у переддень річниці депортації кримських татар. Тоді вирок Ільмі Умерову ще не винесли, але на виправдувальний він навіть не сподівався.

Наприкінці вересня його, незважаючи на проблеми зі здоров'ям, засудили до двох років колонії-поселення. Але вже через місяць Росія несподівано для багатьох виконала прохання президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана, видавши лідерів кримських татар Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза.

Тому це інтерв'ю ми записували вже в Києві за чашкою чаю. Говорили про повернення до Криму, мотиви Росії та Туреччини, кримськотатарську автономію та багато іншого.

- У минулому інтерв'ю ви сказали, що навіть у разі обвинувального вироку не покинете Крим. Після того, як почули жорсткий вердикт, ви не пошкодували про своє рішення залишитися?

- Ні, не пошкодував. Я і зараз вважаю, що повинен повернутися.

- Адже це дуже небезпечно.

- Мене обманом видворили з Криму. Я досі не знаю, чи є якась заборона на відвідування мені Криму. Не знаю тексту указу президента Путіна про моє помилування, не знаю умов.

Десь за два тижні до того, як нас на літаку вивезли в Анкару, до мене приходили двоє співробітників ФСБ з Москви. Вони розповіли про те, що є домовленість між президентами Туреччини та Росії. Йшлося про моє помилування. Але вони сказали, що є невелика "формальність": потрібно написати прохання про помилування на ім'я Путіна. Я категорично відмовився. Вони злилися, шантажували, погрожували. Але розмова у нас не вдалася. І я кілька разів повторив, що не хочу залишати Крим.

- Тобто вас просто поставили перед фактом?

- Так. Я тоді якраз лежав у лікарні: шість днів у неврологічному відділенні з гіпертонічним кризом. Прийшли кілька людей. Один з них показав посвідчення співробітника центральної служби виконання покарань. Він сказав, що потрібно проїхати з ними в офіс в Сімферополі, щоб ознайомитися з указом, а потім я вільний. З огляду на те, що за два тижні до того була розмова зі співробітниками ФСБ, я повірив.

Вони посадили мене в карету швидкої допомоги з матовими стеклами. Коли вже їхали по Сімферополю, я зрозумів, що везуть не в бік офісу, а в бік аеропорту. Посадили в літак. Там знаходився Ахтем Чийгоз, але поспілкуватися нам не дали. Потім літак вилетів, приземлився в Анапі та через дві години після дозаправки полетів до Анкари. Нас передали турецьким спецслужбам. Ми зустрілися з президентом Ердоганом і на третій день вилетіли до Києва.

- Скажіть, а в бесіді з Ердоганом не спливали умови вашого звільнення?

- Зустріч з Ердоганом була дуже емоційною, але короткою. І міркувати про тонкощі звільнення політичних в'язнів, мабуть, йому не дуже хотілося.

- А ваша особиста думка: чому все-таки Путін пішов на видачу?

- Путін останнім часом став нерукопожатним для більшості своїх колег. І йому не хотілося втратити останнього впливового партнера в особі Ердогана. Це мотиви Путіна.

Мотиви Ердогана: кримські татари - споріднений народ. Президент Туреччини зробив такий рейтинговий хід. У нього рейтинг значно підскочив.

Думаю, не останню роль в цьому зіграла і присутність в Туреччині досить численною кримськотатарської діаспори. Напередодні зустрічі Ердогана з Путіним в Анкарі вони передали свій лист. Плюс про це просив Мустафа Джемілєв - авторитет світового рівня.

- Ердоган дійсно останній впливовий союзник, партнер Путіна. На ваш погляд, як це узгоджується з адекватною та цивілізованою позицією Туреччини по Криму? З одного боку, Анкара засуджує анексію, з іншого - веде цілком партнерські відносини з Росією.

- Відверто кажучи, нам це теж не завжди зрозуміло, але саме так і відбувається. Ердоган продовжує політичне і економічне співробітництво з Російською Федерацією, звинувачуючи її в анексії, в агресії по відношенню до України, у порушенні прав людини в Криму.

- Питання, яке не можу не задати: після вашого звільнення можна почути думку про те, що Туреччина все ще має види на Крим і на кримських татар. Що ви про це думаєте?

- Ця інформація поширюється ким завгодно, але тільки не турецькою владою. З боку Анкари не було і не буде жодної подібної заяви. Туреччина не претендує на території інших держав. А що стосується кримськотатарського народу, для Анкари ми споріднений народ. У нас спільні релігія, мова, культура. Туреччина підтримує нас як іміджевий проект.

І кримські татари, які живуть в Криму, завжди були на боці України. Навіть зараз, коли ця територія окупована Росією, ми говоримо про те, що Україні треба створити кримськотатарську автономію.

- Українські політики в більшості своїй стали позитивно оцінювати цю ідею, але автономія вимагає внесення змін до Конституції. Це нелегкий і довгий процес. Як думаєте, чи вдасться в найближчі два-три роки домогтися автономії для кримських татар?

- Думаю, це станеться набагато раніше, ніж через два-три роки. Сподіваюся, народні депутати, незалежно від політичних уподобань, знайдуть в собі сили на хвилину забути про розбіжності та проголосувати за автономію.

Зараз робоча група розробляє законопроект. Найближчим часом документ передадуть в комітети Ради.

- На тлі розбіжностей з Будапештом знову почали спекулювати на темі угорської автономії в Україні. Не раз чула побоювання: якщо надати автономію кримським татарам, то і угорці вимагатимуть. Думаєте, це так?

- У етнічних угорців, де б вони не жили, є Угорщина. А у кримських татар немає території для самовизначення, крім Криму. Кримські татари претендують на державність через право на самовизначення корінного народу. Угорський же народ самовизначився, і у них є своя територія.

- Що дасть кримським татарам автономія в умовах окупації?

- Факт окупації це не змінить. Але це дасть Україні додаткові аргументи у боротьбі за повернення Криму.

- Чи можна розглядати вашу видачу як зміну тактики Росії по відношенню до кримських татар? Або це все ж виключно результат політичних домовленостей і тиску?

- На жаль, це результат домовленостей з Туреччиною на тлі найсильнішого міжнародного тиску. Одна домовленість між президентами, напевно, не спрацювала б. Порушення прав людини на окупованій території хвилює практично весь світ. Неодноразово в Організації Об'єднаних Націй приймалися відповідні резолюції. Крім того, санкції продовжують діяти. Їх бажано посилювати, але це предмет майбутніх домовленостей. На цьому тлі турецькому президенту вдалося домовитися з Путіним про нашу видачу. Це не крен Москви в бік гуманізму.

- Особливо з огляду на недавні обшуки в активістів в Криму...

- Так, вже після того, як нас вивезли, відбулися облави, обшуки, затримання, тобто репресії тривають. І вони вкидають інформацію про те, що Умерова треба було видворити з Криму заради спокою самих же кримських татар.

- Ваше звільнення і справді більше схоже на видворення. І окупаційний глава Криму Сергій Аксьонов натякав, що вам краще не повертатися. Яку небезпеку вони бачать в вас? Ви - дестабілізуючий фактор?

- Для них лояльність обов'язкова. Той, хто говорить правду, представляє для них якусь загрозу. Я належу до тих, хто веде себе саме так.

- Алечерез те, що ви і Ахтем Чийгоз вимушено покинули півострів, кримські татари ж не стануть в один момент лояльними окупаційній владі?

- Коли видворили Мустафу Джемілєва та Рефата Чубарова, знайшлися люди, які пояснювали ситуацію та говорили правду. Тепер видворили мене і Чийгоза. Навіть якщо нам не дозволять повернутися, знайдеться ще багато людей, які не мовчатимуть.

Є дуже хороший приклад. Пам'ятайте, як один, майже 80-річний дідусь вийшов на вулицю на підтримку Ахтема? Це був поодинокий мирний пікет, але його заарештували на 10 діб і оштрафували. Після цього в різних місцях на вулиці вийшли вісім чоловік. Їх оштрафували, одному дали 10 діб. Потім вийшло 100 чоловік. І їх уже карати не стали, тому що вийшла б тисяча.

- Тобто Росія всерйоз побоюється організованого протесту кримських татар?

- Якщо ви маєте на увазі якісь силові методи боротьби, то цього не буде. У нас дуже великий досвід боротьби за свої права ще в радянські часи. І кримськотатарський рух використовує тільки ненасильницькі методи боротьби. Спровокувати на насильство, впевнений, не вдасться. У нас вистачить досвіду, вистачить витримки. Ми будемо робити все, щоб інформувати світову громадськість про те, що відбувається в Криму. Але відповідати на насильство насильством для нас смерті подібно.

- Якщо вас не пустять до Криму, не думали піти в політику? Відносно скоро парламентські вибори.

- Якщо мене не пустять до Криму, я знайду собі якесь застосування в Києві. Буду намагатися в будь-якій ситуації бути корисним своєму народові й Україні. Зрештою мене засудили не за одну програму на АТР, а за позицію в цілому.

- Не шкодуєте, що так прямо висловлювали цю позицію? Через це, так чи інакше, вас видворили з дому.

- Не жалкую. Я б ніколи не погодився виїхати завдяки помилуванню Путіна. Я б провів ці два роки в колонії та повернувся. Свободу в обмін на видворення я б не прийняв.

Другу частину інтерв'ю з Ільмі Умеровим читайте днями на "Обозревателе".

Читайте всі новини по темі "анексія Криму" на сайті "Обозреватель".

Наші блоги