Путін може виконати "Мінськ" після виборів - Алексашенко

34.2тЧитати новину російською

Сергій Алексашенко свого часу був заступником міністра фінансів Росії і першим заступником голови правління Центробанку. У 2013 році він переїхав до США, описавши ситуацію в РФ як абсолютну монархію, в якій панує атмосфера агресії.

У першій частині інтерв'ю "Обозревателю" Сергій Алексашенко оцінив нові санкції США і перспективи врегулювання російсько-українського конфлікту.

- Що ви думаєте про нові санкції США? Обмеження щодо кредитування та інвестицій створять серйозний дискомфорт для російських банків і нафтогазових компаній?

- Складно назвати прийнятий закон про нові санкції. Ключовий момент - не самі санкції, а їх юридичний статус. Якщо раніше будь-який президент міг скасувати санкції, то тепер для цього необхідна згода Конгресу. Це головна принципова зміна.

Інші пункти носять скоріше гіпотетичний характер. Закон передбачає, що президент повинен з певною періодичністю вносити пропозиції, пояснювати, чому він хоче або не хоче вводити санкції. Тобто це гіпотетична сфера: може - так, може - ні.

Єдина серйозна інновація - санкції поширені на будівництво експортних газопроводів. Відповідно, американських банкам і компаніям заборонено надавати будь-яку підтримку при їх будівництві.

Але залишається питання: наскільки це буде поширено на європейські банки і компанії? Я б не став стверджувати, що прийняття даного закону радикально змінює ситуацію для російських банків і компаній, для політиків в РФ. Однак закон серйозно ускладнює скасування санкцій, якщо коли-небудь до цього дійде.

- Чи можна закон порівняти з поправкою Джексона-Веніка? Тобто, чи стануть санкції довгограючим фактором двосторонніх відносин завдяки законодавчому закріпленню?

- Порівняння з поправкою Джексона-Веніка дуже правильне. Поправка була прийнята в зв'язку з тим, що СРСР забороняв еміграцію євреїв. Така проблема існувала в 70-80-і роки. СРСР зник в 1991 році, але поправку скасували лише в 2012-му.

Якщо говорити про перспективи, то чим довше Росія буде використовувати войовничу риторику по відношенню до США, тим довше буде зберігатися режим санкцій і тим важче Москві буде домогтися його скасування.

- Чи можна з певною часткою впевненості говорити, що санкції США - на довгі роки?

- Я б не став так однозначно говорити. М'яч на стороні Росії. Ніхто поки не переглядав позицію американської адміністрації і Євросоюзу: скасуванню санкцій повинно передувати виконання Мінських угод.

Якщо припустити, що, переобравшись в наступному році, Володимир Путін вирішить піти на виконання Мінських угод, і до кінця 2018 го домовленості будуть втілені в життя, у Москви дуже високі шанси позбутися санкцій. Якщо ж ситуація на Донбасі не буде врегульована протягом наступних 5-6 років, тобто протягом чергового президентського терміну Путіна, то санкції цілком можуть перетворитися в довгограючі. Поки це ворожіння на кавовій гущі.

- І все ж ви допустили, що Путін може піти на деескалацію ситуації на Донбасі після виборів. Наскільки це ймовірно, від чого залежить?

- Мені здається, це цілком ймовірно. Я ні з Путіним, ні з людьми з його найближчого оточення контактів не маю. Та й кількість людей, які розуміють, що він збирається робити з Донбасом, мінімальне. Але на мій погляд, нинішня ситуація з Донбасом створює серйозний дискомфорт для російського керівництва. Це свого роду валіза без ручки: і нести важко, і кинути шкода.

Зрозуміло одне: до президентських виборів Путін не буде нічого міняти ні в ту, ні в іншу сторону. Це може вплинути на позицію електорату, що Путіну не потрібно. Вся політична система в Росії просто завмерла на початку цього року і чекає березня 2018 го.

Далі в розпорядженні Путіна опиняться чотири сценарії:

1) приєднати Донбас за прикладом Криму;

2) визнати Донбас незалежної "республікою" за прикладом Південної Осетії;

3) віддати Донбас Україні, виконавши Мінські угоди;

4) і найгірший, на мій погляд, варіант - збереження статусу-кво. Однак ступінь дискомфорту Кремля в нинішньому положенні досить висока. І, думаю, в якусь сторону ситуація повинна змінитися. А ось в яку? Вгадати важко.

- Як вам здається, Мінські угоди - це пастка для України або все ж стримуючий ескалацію фактор?

- У Мінських угод є хороша сторона. Вони припинили повномасштабну війну на Донбасі. Спочатку, в 2014 році, ці домовленості були вимушеним кроком для України. Проти української армії воювала російська армія, і тут, звичайно, без шансів... Я не скажу, що українська армія була на межі повного розгрому, але військова ситуація була явно не на користь Києва. Тому в тій ситуації Мінські угоди були для України порятунком.

Щодо останніх Мінських угод, в лютому 2015 го, Росія в ході наступу на Дебальцеве досягала цілком конкретної мети - взяття під контроль логістичного центру, щоб з'єднати Донецьк і Луганськ. Угоди 2015 року нічим принциповим від першого варіанту не відрізняються, за винятком невеликих стилістичних правок.

Тобто хороша сторона Мінських угод - вони зупинили повномасштабну війну. Погана - вони написані розпливчастою мовою, там не вистачає багатьох деталей. І дивлячись на домовленості очима неупередженого спостерігача-експерта, хочу сказати: українські дипломати під час підготовки Мінських угод спрацювали не кращим чином. Вони пропустили багато "ударів". Мені здається, можна було домогтися більш комфортних для України умов та більш чітких формулювань.

- Власне, Україна вже більше року домагається створення "дорожньої карти" Мінських угод, яка уточнила б текст домовленостей. Але проблема очевидна - Росія наполягає на першочерговому виконанні політичної частини. Що з цим робити? Чи можливо узгодити це з часом?

- Мені здається, що умовити Росію на це Києву не вдасться. Це марна трата часу. Не ясно, чому Москва може погодитися змінити вигідний їй зараз текст Мінських угод. В кінцевому підсумку політика - це справа серйозна і жорстка, і кожен намагається закріпити свої перемоги.

Думаю, для України було б правильно піти шляхом превентивного виконання Мінських угод. Зараз на Донбасі заморожений конфлікт. Дуже важко зрушити ситуацію з мертвої точки.

У цих умовах Україні, якщо вона хоче повернути Донбас, варто було б піти на виконання "Мінська" з відкладальними умовами: прийняття законів у формулюванні, яка влаштовує Росію, але вступ їх в силу після виконання Москвою своїх зобов'язань. Скажімо, прийняти закон про амністію, в якому прописано, що він вступає в силу після того, як Україна отримає контроль над кордоном. Я б пішов навіть на проведення виборів, але із застереженням, що повноваження обраних депутатів знову-таки починаються після того, як Україна отримає контроль над кордоном.

- Однак в Україні побоюються, що надання Донбасу так званого особливого статусу зробить його "троянським конем"...

- Знаєте, в самих Мінських угодах не написано, що таке особливий статус. Це питання переговорів. Якщо українські дипломати будуть вести переговори щодо особливого статусу Донбасу так само, як по самим Мінським угодами, то ймовірність того, що Київ отримає "троянського коня", дуже висока. Але ж можна вести переговори і по-іншому.

Наприклад, якщо особливий статус Донбасу буде полягати в тому, що в школах на цій території з першого класу обов'язковим буде вивчення російської мови, або що на цій території обов'язково повинен бути, як мінімум, один російськомовний телевізійний канал (не російська, а російськомовний), я не бачу в цьому трагедії. І Росію такий пункт може влаштувати, і для України це не буде трагедією.

- А Україні варто визнати Донбас окупованою територією? Українське керівництво працює над подібним законопроектом.

- З одного боку, начебто так, тому що Донбас явно не контролюється Києвом, там не діє українське законодавство. З іншого боку, Україна повинна ще довести, що ця територія окупована Росією. Однозначних доказів цього, як по Криму, немає. Так, є численні факти затримання окремих військовослужбовців, але їх кількість явно недостатньо, щоб забезпечити окупацію.

Багато розмовляв на цю тему з українськими та американськими політиками. Влітку 2014 року російська армія абсолютно точно брала участь в бойових діях. Цьому є величезна кількість документальних доказів. А ось довести, що зараз на території Донбасу знаходиться значуще кількість російських військовослужбовців, поки не виходить.

У такій ситуації, або Україна, за підтримки Заходу, повинна пред'явити чіткі докази і через ООН довести, що має місце окупація. Або піти шляхом визнання так званого особливого статусу, території не контролюється центральним урядом, території, що знаходиться під контролем бунтівників. Якщо голослівно оголосити, що Росія окупувала Донбас, це точно не наблизить до виконання "Мінська". Це ще більше розлютить Путіна.

Другу частину інтерв'ю з Сергієм Алексашенко читайте днями на "Обозревателе".

Читайте всі новини по темі "Санкції проти Росії" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини