Коментар: Олена і Бруно можуть літати!
Вона походить з України, він - з Нормандії. Фігуристи закарбували момент для вічності. Мистецтво політика спорт = досконалість, переконаний Марко Ланґер.Ви це бачили? Ви повинні це бачити! Навіть якщо ви ніколи не хотіли нічого чути про фігурне катання, а до Олімпійських ігор вам взагалі байдуже. Упродовж років на льоду не відбувалося нічого, що було би довершенішим, досконалішим, відчайдушнішим і витонченішим. Вам, власне, не потрібно щось розуміти у подвійних тулупах чи у потрійних стрибках з підкиданням - фліпах, оцінки журі можуть вас теж не обходити. Але ви повинні були бачити Олену Савченко і Бруно Массо - як це двійко спортсменів творило історію на льодовому стадіоні Кьонпхо. Інакше ви не можете про це говорити, мені страшенно шкода.
Повна довіра до партнера
Жінка зростом один метр і 53 сантиметри і чоловік заввишки 184 сантиметри танцювали там так - неначе на кону стояло їхнє життя. Вони танцювали під La Terre vue du ciel ("Земля, побачена з неба") і музика упродовж найближчих 280 секунд набула саме такого змісту, насамперед для фігуристки. Те, як Массо підкидав свою партнерку в повітрі і як вона - перфекціоністка - все довірила партнеру, це складно описати словами. Олена і Бруно можуть літати!
Золото для Німеччини? Це, власне, другорядна справа. Кілька слів про походження обох фігуристів - особливо для тих, хто радше цікавиться політикою. Савченко народилася в Україні, виросла в Хемніці, а доросла до олімпійської чемпіонки в Оберстдорфі. Массо, котрий походить з Нормандії, для мрії про золото для Німеччини взяв німецьке громадянство. Хто після цього ще хоче сказати, що ми, німці, не потребуємо нікого зі сторони? А кому досі недостатньо символіки - хореографія програми їхнього виступу походить від такого собі Крістофера Діна - британця, котрий колись сам як фігурист разом з Джейн Торвілль і "Болеро" написав історію фігурного катання. Це було 1984 року, на Олімпіаді в Сараєво. Brexit? От лайно!
З політики стає спорт, а зі спорту – мистецтво
І так з політики стає спорт, а зі спорту - мистецтво, і це мистецтво - це щось довершене. І ми можемо сидіти перед екраном і дивитися цей виступ знову і знову. Шанувальники мистецтва фігурного катання (автор цих рядків активно заперечує стереотип, що при цьому йдеться лише про жінок) можуть трохи замріятися від краси, а ті, кого хвилює політичний аспект у справах Олімпіади, мають констатувати, - воно того вартує!
До речі, винагорода. Багато написано про те, як тяжко Олена Савченко працювала для своєї олімпійської перемоги. Що вона розійшлася з тренером Інґо Штоєром (Ingo Steuer), котрий, як з'ясувалося, у колишній НДР співпрацював зі штазі під прізвиськом ІМ Торстен, а також зі своїм старим партнером. Що вона обрала Массо, і що після провалу короткої програми у Південній Кореї вона його карала сталевим поглядом і словами: "Відновлювати партнера? Ні, він сам повинен це робити!".
Це безсердечно? Коли Олена і Бруно були на льоду, з трибуни в оточенні корейців за ними з хвилюванням спостерігала фігуристка Катаріна Вітт (Katharina Witt). Свого часу вона прославилася разом зі своєю суворою наставницею Юттою Мюллер (Jutta Müller) на олімпійському стадіоні у Хемніці, котрий нині вже потребує ремонту. Я там колись відвідував Ютту Мюллер - лише деякі тренувальні майданчики - такі як в Хемніці - придатні відобразити по-справжньому важке і сповнене поневірянь життя перфекціоністів. У Савченко і Массо ж, як пишуть, тренер, який привів їх до медалі, - м'який берлінець. Він допомагав Массо вчити німецькі слова, щоб той зміг скласти іспит на здобуття громадянства.
Можливо, найкращий момент довільної програми у Пхьончханзі - дивитися як тренер у вирішальні моменти стоїть і руками та плечима копіює рухи своїх підопічних. Тож, подивіться це! А те, що їхній тренер - німець, - абсолютно все одно. До речі, його звати Александер Кеніґ (Alexander König) (у перекладі з німецької König означає король - Ред.)
Цей коментар є виразом особистої думки автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.