Економічна незалежність України потребує нової енергетичної політики – Тимошенко

Лише продумана енергетична стратегія здатна повністю реформувати енергетичну галузь України та залишити в минулому нашу залежність від імпортних енергоносіїв.

Про це йдеться у презентованому Юлією Тимошенко стратегічному документі "Новий економічний курс". Лідер "Батьківщини" переконана, що лише комплексний підхід до реформування енергетичної сфери здатен принести бажаний результат.

"Розвиток енергетики є важливим як в контексті вирішального впливу на економіку України та рівня життя громадян, так і з огляду на безпекові питання. Енергетична незалежність та енергобезпека є ключовими цілями розвитку галузі та займають важливе місце в системі національної безпеки. Крім того, енергетична політика має враховувати завдання з євроінтеграції та світові тенденції розвитку, спрямовані на перехід від викопного (вуглеводного) палива до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)", – йдеться у "Новому економічному курсі".

Інтереси громадян

На думку авторів документу, енергетична політика нашої держави повинна гуртуватися в першу чергу на відповідності інтересам громадян, а не на вигоді для великого капіталу.

"Україна є членом Європейського Енергетичного Співтовариства (ЄЕС), підписала Угоду про асоціацію з ЄС та фактично стала асоційованим членом ЄС в частині енергоспівробітництва. На виконання зобов'язань з приведення законодавства до вимог Третього енергетичного пакету ухвалені базові закони, які повинні забезпечити вимоги щодо безпечного, конкурентного та надійного постачання газу та електроенергії, де в основі розвитку енергетичних ринків – інтереси споживачів", – пишуть у стратегії.

У "Новому економічному курсі" зазначають, що наразі ціла низка застарілих проблем заважає розвитку енергетичної сфери держави.

"Ухвалене законодавство формально враховує необхідні зміни, але на практиці не забезпечує роботу ринків з дотриманням одночасно всіх основних вимог, оскільки залишається низка невирішених проблем, що стримують розвиток конкуренції, основною з яких є висока монополізація. Приєднавшись до Паризької кліматичної угоди, Україна озвучила ціль зі скорочення викидів парникових газів на 40% до 2030 року відносно рівня викидів 1990 року. Одночасно питання екологічної політики передбачені низкою європейських директив, в тому числі щодо отримання енергії з відновлюваних джерел", – констатують у документі.

Світові тренди

Автори документу переконані, що зараз Україні необхідно наздоганяти європейські країни в енергетичному плані, максимально переймаючи досвід успішних програм.

"Основним інструментом стимулювання розвитку відновлюваної енергетики в Україні є "зелений" тариф, який встановлюється на електроенергію, вироблену з ВДЕ до 2030 року, з прив'язкою до євро та зобов'язання викупу такої електроенергії у повному обсязі. Разом з тим, майже за десять років введено 1 643,4 МВт потужностей ВДЕ, частка яких у загальному виробництві електричної енергії складає всього лише 1,9%. З них найбільше розвиваються потужності вітрових та сонячних електростанцій, які складають 89% від загальної потужності ВДЕ, що відповідає світовим тенденціям", – переконані автори "Нового економічного курсу".

Крім того, у документі наголошують на тому, що розвиток енергетичної сфери в Україні не відповідає світовим тенденціям.

"До основних світових тенденцій в енергетиці відноситься стрімке зростання відновлюваної енергетики. За даними міжнародної мережі REN21, в розбудові нової електроенергетичної інфраструктури переважає частка ВДЕ (70%), досягнувши в 2017 році 1 081 ГВт, а разом з об'єктами великої гідроенергетики – 2 195 ГВт. Загальна сума інвестицій у ВДЕ та альтернативні види палива сягнула $279,8 мільярдів. Найбільш інтенсивними темпами розвивається вітрова (539 ГВт) та сонячна енергетика (402 ГВт), яка у 2017 році збільшила потужності на третину порівняно з показниками 2016 року. Зокрема, привабливість сонячної енергетики пояснюється зниженням цін на сонячні панелі на 81% порівняно з цінами у 2009 році, як звітує Міжнародне агентство з відновлюваних джерел IRENA", – зазначається у стратегії.

У той же час в "Новому економічному курсі" зазначають, що низка європейських країн, які оголосили відмову від вугільної енергетики в межах кліматичної політики, поступово досягають повної декарбонізації.

Заміна вугіллю

"Енергетичні стратегії Данії та Швеції встановлюють цілі повної декарбонізації до 2050 року. Для багатьох розвинених країн світу цей індикатор складає не менше 50% у довгостроковому переході. Основні заходи для досягнення такої мети – розвиток ВДЕ (в тепловій та електроенергетиці, на транспорті) та зменшення загальних обсягів енергоспоживання", – йдеться у стратегії.

У документі акцентують увагу на тому, що Україна фактично йде протилежним Європі шляхом, посилюючи свою залежність від вугілля у енергетичній сфері.

"Енергетична політика України, яка існує зараз, не передбачає у довгостроковій перспективі переходу до повної декарбонізації економіки, тобто не відповідає світовим тенденціям. У нормативно-правових актах відсутні такі цілі та відповідні заходи щодо їх досягнення. Відповідно до цілей Енергетичної стратегії України, яка ухвалена Кабміном, частка вугілля у структурі ЗППЕ України у 2035 році передбачається на рівні 12,5%", – пишуть у стратегії.

У "Новому економічному курсі" також зазначають, що Україна не лише нарощує імпорт вугілля, але й закупає його переважно у російських терористів, спонсуючи тим самим агресію проти власної країни.

"Імпорт вугілля в Україні зростає. За даними Державної фіскальної служби, у 2017 році Україна імпортувала 19,8 млн т вугілля (УКТЗЕД 2701 вугілля кам'яне, антрацит, брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам'яного вугілля) на суму $2 744,062 млн, що майже вдвічі більше, ніж у 2016 році (сума склала $1 467,09 мільйонів). У першому кварталі 2018 року 5,7 млн т вугілля на суму $760 млн, що на 57,6% (2,99 млн т) більше, ніж за аналогічний період минулого року. Більша частка вугілля в період із 2016 року імпортована з Росії (в середньому 60%), США, Канади. Слід зазначити, що встановити походження імпортованого вугілля з Росії досить складно, і є велика ймовірність, що його левова частка видобута на окупованих територіях Донецької та Луганської областей", – констатують у "Новому економічному курсі".

Автори "Нового економічного курсу" також наголошують на тому, що світ поступово відмовляється від потенційно небезпечної атомної енергетики на користь альтернативних джерел енергії.

Енергія майбутнього

"Будівництво нових об’єктів атомної енергетики також поступово зменшується у світі. За даними The World Nuclear Industry Status Report 2017, щороку в світі будується реакторів у 10 разів менше протягом останніх 20 років порівняно з періодом 1970-1980 років. Крім того, показник зростання потужностей атомної енергетики +36 ГВт значно програє масштабному розгортанню ВДЕ в 2017 році: приріст +451 ГВт вітрової та +301 ГВт для сонячної енергетики", – переконані у "Новому економічному курсі".

За словами авторів документу, атомну енергетику України прийнято вважати однією із найдешевших, однак для усвідомлення ефективності її використання необхідно враховувати всі фактори.

"В Україні більше 50% електроенергії виробляється атомними електростанціями (АЕС). Ціна на електроенергію, вироблену АЕС, залишається найнижчою на Оптовому ринку електроенергії (ОРЕ) серед інших виробників. Однак потрібно враховувати, що постачання ядерного палива здійснюється з Росії та США, а відпрацьоване ядерне паливо теж відправляється до Росії. Отже у собівартості атомної енергії необхідно враховувати вартість зняття блоків з експлуатації, а також вартість поводження з ядерними відходам та відпрацьованим паливом. Згідно з цілями Енергетичної стратегії України до 2035 року, використання атомної енергії в структурі ЗППЕ займає найбільшу частку (25%) після природного газу (30,2%)", – переконані автори стратегії.

Енергетика та виробництво

У "Новому економічному курсі" також акцентують увагу на необхідності модернізації енергоємності української економіки.

"Рівень ефективності та конкурентоспроможності економіки в усьому світі вимірюється за допомогою показника енергоємності ВВП, який визначається відношенням загальних обсягів споживання енергоресурсів відносно ВВП за певний період. За цим показником Україна відстає більше ніж удвічі від середнього світового рівня, а порівняно з окремими країнами: Великобританією – в чотири рази, Туреччиною – в 3,3 рази, Польщею – в 2,6 рази", – зазначають експерти.

За словами авторів, переламати ці негативні тенденції можливо лише шляхом впровадження енергоефективних рішень в усіх секторах економіки нашої держави.

"Це наслідки застосування впродовж багатьох років неефективних технологій з надмірним енергоспоживанням у промисловості, енергетичному та інших секторах економіки, а також низького рівня енергоефективності в житлово-комунальному секторі. Важливу роль відіграє пріоритетність напрямків в енергетичній політиці, де енергоефективність має посідати одне із перших місць. Враховуючи все вищевказане, слід врахувати, що у час, коли у світі відбувається стрімкий розвиток технологій та поява нових ринкових моделей, Україна перебуває у стані незавершеної реформи в енергетиці й не встигає за сучасними змінами, які вимагають досить швидкої адаптації", – резюмували у документі.