Блог | Димова завіса Штайнмаєра
У 1952 році Конрад Аденауер на пропозицію товариша Сталіна "приєднати НДР", але зі збереженням там Штазі, СЄПН та групи радянських військ, відповів: "Краще в мене буде пів Німеччини, але цілком, ніж вся Німеччина, але наполовину". Нічого нового Москва не придумує, це все вже було. РФ не цікавить частина, її цікавить все. Частина – це лише інструмент забрати ціле.
І наша відповідь має бути тільки одна. ОРДЛО має повернутися до України на українських умовах, а не на умовах окупанта. Це власне і все, що я хотіла сказати про мінський процес та формулу Штайнмаєра.
Читайте: Кто в Украине и почему хочет объединения с ОРДЛО
Мене зараз турбує інше. Мене більше турбує спосіб ухвалення рішень у країні. І це стосується не лише мінського процесу. Це стосується всіх питань зовнішньої та внутрішньої політики.
Колега Президента України з професійного цеху Максим Бахмутов сказав, що пан Зеленський був царем і богом у 95 кварталі. Але чи має так само бути на державному рівні? Тим більше в парламентсько-президентській, а не навпаки, республіці. Ні? Але виглядає, що воно так є. Ні? Я не права? Я десь розумію мотивацію не враховувати думку опозиції, бо це ж "шкідники-попередники". Але не розмовляти з основними стейкхолдерами, зневажати думку наших західних друзів, ухвалювати неоднозначні рішення навіть без імітації дискусії... це правильно? Це нормально? Якесь обговорення та публічне роз’яснення позиції починається лише, коли смажений півень клюне самі знаєте куди.
Читайте: Скандал с "Квартал 95": диагноз обществу
Чому ніхто не пояснює стратегічну лінію держави як у зовнішній, так і внутрішній політиці?
Якби, до прикладу, мені сказали, що ми погоджуємось на формулу Штайнмаєра, бо розуміємо, що росіяни все одно своїх зобов’язань не виконуватимуть, і ми своєю поведінкою ще раз демонструємо це перед заходом і тоді вимагатимемо більших санкцій, – то я би це почула. Могла би не погоджуватися, але розуміла би логіку процесу.
Якби, до прикладу, мені сказали – історія свідчить, що реальна трансформація в країнах відбувалася лише за сильної руки (свідомо не кажу, диктатури), і ми запроваджуємо керовану демократію, щоби зробити не завжди популярні, часом болючі, але необхідні речі, а наприкінці ЄДИНОГО президентського терміну повернемо все назад, – то я би це почула. Могла би не погоджуватися, але розуміла би логіку процесу.
Читайте: Вопрос к Штайнмайеру: вы действительно все забыли?
Але ж ніхто нічого не каже, ніхто нічого не пояснює.
Якщо ви прийшли на один термін, то навіщо ухвалювати безліч популістських рішень, щоби потрафити виборцям? Ви ж, правда, прийшли на один термін? Навіщо закон про імпічмент, за яким імпічмент неможливий? Це закон для себе, а не для наступника, бо тільки для себе можна закласти нереалістичну норму у три чверті голосів для оголошення імпічменту, комусь іншому, думаю, написали би ту саму контистуційну більшість, що і при оголошенні звинувачення.
Я не люблю теорію змови, ні фільм, ні, власне, концепцію. Але виглядає так, що нас грають і Президента теж грають. Невже ніхто не відчуває, що створюється клон РФ, що під покривалами демократії відбувається концентрація влади в одних руках, що десь таки сидить цей стратегічний центр і клепає всі ці закони та дії. Претензій до ЦВК щодо виборів не було. Навіщо її змінювати? Претензій до ВСУ не було. Навіщо його "перезавантажувати"? Хто наступний? КС? І хто цей центр? Яка його мета? Це ж так ефективно і просто. Ти насаджуєш свої цінності, свої методи управління і з таким контрагентом легше домовлятися, бо він – це ти, і ви думаєте в унісон.
Читайте: "Капкан Штайнмайера": риски и угрозы для Украины
Зараз мені виглядає так, що навіть формула – це лише димова завіса для відволікання уваги, а все значно серйозніше. Я дуже хочу помилятися. Я просто мрію помилитися. Переконайте мене, що я неправа.
І останнє, але не останнє за важливістю. Вихід РФ з Міжнародної комісії зі встановлення фактів (IHFFC). Ця комісія створена для врегулювання конфліктів між конфліктуючими країнами та розслідування фактів порушення Женевської конвенції. Ця комісія, до речі, розслідувала підрив машини ОБСЄ на Луганщині в 17 році.
Як не дивно, цей вихід може означати дві зовсім протилежні речі. Або підготовка до великої бійні, або до повернення нам ОРДЛО на умовах Кремля. В будь-якому випадку Москві треба убезпечити себе від можливих механізмів пред’явлення претензій. І тут виникає питання, а чому саме зараз? Чому так терміново? Може, все вже домовлено, а ми про це не знаємо? Я дуже хочу помилятися. Я просто мрію помилитися. Переконайте мене, що я неправа.
