Погана традиція - екстрадиція

Під завісу минулого року відбулося два однотипних, на перший погляд не пов'язаних один з одним, подій. 7 грудня 2012 в Києві був затриманий на прохання грузинського суду колишній офіцер МВС Грузії Олег Мельников. 11 грудня в Тбілісі затриманий колишній начальник Головного управління комунальної власності Києва , депутат Київради від Блоку Леоніда Черновецького Анатолій Чуб.

Перспектива, яка "світить" обом затриманим - екстрадиція.

З Чубом все ясно. У минулому активний член "молодої команди" Черновецького, він звинувачується у зловживанні службовим становищем, в результаті яких в Києві була незаконно приватизована дев'ятиповерхівка. Правоохоронці також стверджують, що Чуб має відношення до зникнення документів на приватизацію за 2006-2010 роки. Тому не дивно, що сьогодні, коли Черновецький вже не на коні, українська прокуратура хоче роздобути проштрафився чиновника.

А тут якраз вдало підвернувся колишній грузинський поліцейський, якого шукає тамтешній суд. Як казав у таких випадках класик радянської сатири Аркадій Райкін: "Бу'м змінюватися? Бу'м!"

Але хто він такий, цей грузинський еквівалент Чуба, якого Україна готова віддати в руки грузинської Феміди? Новини, що пройшли в мережі після затримання Олега Мельникова, одноманітні: "колишній високопоставлений чиновник Міністерства внутрішніх справ Грузії", обвинувачений у перевищенні посадових повноважень.

За цими сухими рядками не видно реальної історії Мельникова, який спочатку позбувся батьківщини, потім свободи, а тепер під загрозою, як він вважає, і його життя.

Автору довелося побачити Мельникова в Апеляційному суді Києва, куди заарештованого привезли з Лук'янівського СІЗО. Розглядалася справа про незаконне приміщенні Мельникова під варту.

Олег Мельников - грузин з російським прізвищем, з помітним грузинським акцентом, з яскравою, колоритною зовнішністю кавказця і темним, нездоровим кольором обличчя. Як з'ясувалося, це спостереження виявилося точним. У Мельникова - опущення легких, проблеми з серцем і гіперглікемія. Причому, як стверджує його адвокат Світлана Артамонова, медичної допомоги в СІЗО Мельников не отримує, незважаючи на те що потребує постійної медикаментозної підтримки. На свої запити з приводу меддопомоги підзахисному Артамонова поки не отримала відповіді.

Також, за словами адвоката, Мельников узятий під варту необгрунтовано: необхідність саме такого запобіжного заходу не була доведена прокурором, однак суд визнав можливим задовольнити необгрунтовані вимоги прокуратури.

З процедурного питання ...

У грузинському справі Мельникова багато "темних місць". Навіть з чисто процесуальної точки зору. У суботу (вихідний день) 1 грудня 2012 старший прокурор Антикорупційного департаменту Головної прокуратури Грузії виніс постанову про звинувачення Мельникова за статтею 333-3 (б, в) КК Грузії - перевищення службових повноважень. Оголошено постанову 2 грудня (неділя), причому Мельников з ним ознайомлений не був.

Адвоката Мельникова поставили до відома про постанову лише ввечері 2 грудня, а вже 3 грудня (понеділок) прокурор звертається до Тбіліського суду, вимагаючи взяти Мельникова під варту, оскільки той не з'являється на виклики і ховається від слідства. 4 грудня суддя обрав запобіжний захід - взяття під варту. 6 грудня Мельников оголошений в розшук "Інтерполом", а вже 7 грудня - затриманий біля своєї квартири в Києві.

Логічне запитання: коли Мельников мав з'явитися на виклик прокуратури, якщо такий взагалі мав місце? У ніч з 2 на 3 грудня?

Чи все-таки варто повірити своїм очам і припустити, що ніякого шансу з'явитися для дачі показань Мельникову не було надано?

Ще одне питання: де перебував Мельников всі ті дні, поки прокуратура готувала йому звинувачення і місце в камері? Засобам масової інформації надали інформацію, згідно з якою Мельников залишив Грузію 2 грудня. Сам же обвинувачений, його адвокат і приїхала з Грузії матір Мельникова Магдани Берадзе стверджують, що Мельников дійсно покинув Грузії 2 грудня, але - 2010 року. Тобто Мельников не був на батьківщині вже більше двох років. Виходить, що Мельникова було вирішено взяти під варту, тому що він за ніч з 2 на 3 грудня не встиг дізнатися про виклик до прокуратури, сісти на літак в Києві, прилетіти в Тбілісі і до ранку потрапити на допит.

Оскільки в паспорті Мельникова дійсно немає відміток про перетин українського або грузинського кордону в зазначений термін, суд звернувся до Держприкордонслужби з проханням надати інформацію про те, покидав Чи Мельников України протягом останніх двох років.

Присмак політичної помсти

Справа Мельникова йде корінням, по-перше, в минуле, а по-друге, в політику. Що ми знаємо про грузинській політиці? Те, що у влади там був авторитарний, але ліберальний Саакашвілі, а зараз його впевнено витісняє мільярдер Іванішвілі зі своєю "Грузинської мрією". Хто стежить за подіями в Грузії трохи уважніше, той знає, що в країні зараз йде тотальна зміна еліт. Прихильників Саакашвілі звільняють, виписують "вовчі квитки", заарештовують. Ті, хто можуть - біжать за кордон.

Це відбувається в той час, коли Саакашвілі ще залишається законно обраним президентом. Але невірно було б стверджувати, що до жовтня 2012 р., коли парламентські вибори виграли прихильники Іванішвілі, опозиція була позбавлена ??сил і впливу. Було і вплив, і сили, і ЗМІ. Це на собі відчув грузинський поліцейський Олег Мельников.

Як розповіла "Оглядачу" мати Мельникова Магдани Берадзе, проблеми у її сина почалися ще 7 років тому. Опозиція спробувала "повісити" на нього загибель від холоду напідпитку молодої людини. І хоча другий потерпілий Мельникова не впізнав, та й суд знайшов і засудив до тюремних термінів винних, опозиція в ЗМІ не втомлювалася звинувачувати Мельникова, який опинився в поганий час у поганому місці. Йому пригадували і російське прізвище, і професію, і все, що можна і не можна було пригадати. Особливо старалися газети "Імеді" і "Маестро".

Інформаційна кампанія дала свої плоди: у 2006 р. сина Мельникова Бачо виключили зі школи, де він навчався на "десятки": новий директор прямо заявила, що синові "проблемного" батька в її школі не місце. Довелося переходити в іншу школу. У 2007 р. не витримав цькування і помер батько Мельникова. "І це ще я на прізвища матері, - говорить Бачо, тепер уже закінчив школу, - А якби я був на прізвища батька - Мельников - мені б взагалі не дали жити".

Однак сьогодні в провину Мельникову ставлять другий епізод. У січні 2005 р., стверджує Головна прокуратура Грузії, в кабінеті директора Департаменту конституційної безпеки Давида Ахалая був побитий начальник слідчого відділу Мтацминда-Крцаніській УВС Малхаз Азарашвілі. Йому поставили в провину те, що трапилося напередодні в ресторані образа дружини міністра внутрішніх справ Грузії. У побитті, за версією Главпрокуратури, брало участь кілька співробітників Департаменту конституційної безпеки, і в їх числі - старший оперуповноважений Олег Мельников.

Як стверджує мати Мельникова, у побитті її син не брав участь, та й сам потерпілий, чиї слова їй передали знайомі, показав слідству тільки, що бачив Мельникова в той день в Департаменті конституційної безпеки.

Кримінальну справу за фактом побиття Азарашвілі було порушено лише через неповних 8 років після самої події - 16 листопада 2012 Через два дні був заарештований заступник Міністра внутрішніх справ шоті Хізанішвілі. Кільце змикається навколо найближчого соратника Саакашвілі - багаторічного глави МВС Івані Мерабішвілі.

Сім'я Мельникова вважає, що мета порушення кримінальної справи - змусити обвинувачених дати свідчення проти Мерабішвілі.

Саме під керівництвом Мерабішвілі в Грузії відбулися ті разючі зміни, про які в останні роки з подивом, недовірою або з захопленням говорили всі, хто дивився в строну Грузії. Безпека на вулицях, поліція, що не бере хабарів - такого результату досягла Грузія за роки реформи МВС.

"Тепер нові влади тисячами випускають кримінальників з в'язниць, і ми побоюємося, що повернуться часи Шеварднадзе - грабіж і беззаконня", - каже син Мельникова Бачо.

Втім, з беззаконням нинішніх господарів Грузії Мельников і його сім'я знайомі вже давно. Починаючи з 2005 р., вони фактично живуть в умовах постійного пресингу, пов'язаного з професійною діяльністю Мельникова. У 2010 р. цей пресинг перейшов в "фізичну стадію" - Мельникова жорстоко побили на вулиці невідомі. Тоді він приймає рішення залишити Грузію. На законних підставах він переїжджає до Києва і вступає в шлюб з коханою жінкою - киянкою, з якою познайомився ще в 2006 р. і з тих пір часто бував у неї. Навіть війна 8.08.2008 р. застала Мельникова в Києві. А вже 11.08 він летів в порожньому літаку в Тбілісі до залишилася під бомбардуваннями матері. 2 грудня 2010 Мельников залишив Грузію - і більше туди не повертався.

Однак Грузія не залишала Мельникова в спокої. Упродовж 2012 р. йому неодноразово дзвонили представники опозиції і вимагали, щоб він дав свідчення проти чинної на той момент влади, тобто на соратників Саакашвілі. В обмін на це обіцяли безпеку. В іншому випадку погрожували "дістати".

Як бачимо, слово своє колишня опозиція - нинішня влада дотримала - Мельникова "дістали".

Ненадійне притулок

Коли Мельников в жовтні минулого року запросив в МВС Грузії довідку про відсутність судимості - він отримав її без всяких проблем. Тому що судимостей у нього не було.

Якби він знав, чим обернеться для нього перебування в Україні, Мельников, напевно, заздалегідь подбав би про власну безпеку. Наприклад, подав би заяву про надання йому статусу біженця. Зараз, перебуваючи в СІЗО, він подав таку заяву - але зараз ситуація для нього несприятлива: політична доцільність і прагнення України роздобути з Грузії Чуба грають явно не на користь колишнього грузинського поліцейського.

Представник Управління Верховного комісара у справах біженців ООН обіцяв розглянути питання про надання Мельникову "Мандата біженця УВКБ ООН". Представники УВКБ допомогли Мельникову з інформацією про процедуру отримання такого статусу і навіть домоглися дозволу на особисту бесіду з Мельниковим в СІЗО. Отримання Мельниковим цього спеціального міжнародного статусу має велике значення для нього, тому що дасть Мельникову шанс отримати притулок в іншій, більш гостинною до вигнанцям країні.

На жаль, Україна вже заслужила імідж ненадійного притулку для тих, хто ховається від переслідувань. Досить згадати російського активіста Солопова, якого мало не видали на вимогу Росії. Згадаймо недавній ганьба з викраденням серед білого дня і вивезенням до Москви іншого російського опозиціонера Леоніда Развозжаева. Згадаймо й те, як ізраїльські спецслужби викрали і вивезли з України інженера-палестинця.

Ці приклади змушують сумніватися в тому, що у Мельникова є шанси залишитися в Україні. Сам же Мельников вважає, що повернення до Грузії для нього - смерть:

"Якщо мене екстрадують до Грузії, мене незаконно, за сфальсифікованими матеріалами притягнуть до кримінальної відповідальності. Моїй життю загрожує реальна небезпека, тому що я впевнений в тому, що до мене будуть застосовані тортури і психологічний тиск, поки я не дам" свідчення ", тобто потрібні їм свідчення для того, щоб нова влада могла продовжувати переслідування інших посадових осіб з команди Саакашвілі ", - пише Мельников.

Втім, яке діло українському суду до того, що воно відправляє людину на тортури і ймовірну смерть? Незабаром ми це дізнаємося - чергове засідання суду відбудеться 31 січня. І хоча Апеляційний суд м. Києва вирішує питання про законність взяття Мельникова під варту, цей приватний, здавалося б, питання дуже важливе для депортованого - і станом його здоров'я, і ??по можливості активно займатися пошуком політичного притулку. Адвокат Світлана Артамонова розраховує на об'єктивність суду: на її думку, взяття Мельникова під варту необгрунтовано юридично. Для всіх нас, здається, не менш важливим є питання: обгрунтовано чи з будь-якої точки зору видача поліцейським органам іншої країни людини, провина якого не очевидна, але зате очевидна політична зацікавленість нової грузинської влади будь-що добитися "потрібних" свідчень на "непотрібних" людей?