УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

На колінах у філософа Бандери

На колінах у філософа Бандери

Ви думаєте, що світ, в якому філософ світового рівня Степан Бандера похитує на колінах народного депутата Ірину Фаріон - це маячня? Аж ніяк. Цей світ майже реальний - у тій мірі, в якій реально все, що вимовляється з університетських кафедр і завантажується в мізки слухачів.

Але Фаріон на колінах у Бандери - це ідилія, а не кошмар.

Кошмар - це Фаріон на університетській кафедрі.

Хорошим тоном в середовищі адекватних людей стало сміятися над опусами так званого професора Бебика про найдавнішої української раси. Але Бебик - зовсім не унікум, він лише найбільш комічний варіант досить поширеного в Україні типажу "науковця". До цього ж типажу можна віднести і Ірину Фаріон.

Ці діячі науки бачать свою мету в наукообразном обгрунтуванні переваги української нації та її права ... права на все що завгодно. Методи роботи вони запозичили у доцентів кафедри марксизму-ленінізму, і відповідно до ідеалістичним духом єдино вірного націоналістичного вчення додали містики, ірраціоналізму, пафосу і екзальтації. Хто сумнівається в адекватності такої наукової методики - той ворог України, а проти такого аргументу в науковій полеміці не попреш.

Якщо вірити конспекту виступу Ірини Фаріон у Могилянці, то воно пройшло саме в такому стилі: політизований потік свідомості людини, акцентуйованої на мовному та національному питанні, і притому не обтяженого ні логікою, ні взагалі питанням відповідності своїх слів реальності.

Графа "національність" у паспорті, російські імена як ознака занепаду, нація - кровно-духовна спільнота, порівняння російськомовних українців з повіями, Бандера - найбільший інтелект ХХ століття, давайте щиро і глибоко вірити в бога ...

Чи є це яскравим прикладом божевілля? Зовсім ні.

Ірина Фаріон переконана націоналістка, але вона при здоровому глузді. І дуже добре розуміє, де що говорити. Якщо перед тобою діти-дитсадку, з ними можна і потрібно говорити жорстко, чітко розставляючи акценти на тему "що таке добре і що таке погано" - зокрема, в мовних питаннях. Можна потретіровать дитини просто за те, що його називають по імені на російський манер. Якщо ти даєш інтерв'ю крупному виданню - тут можна і потрібно притримати норов, відстоювати свої ідеї коректно, не забуваючи, що тебе прочитають далеко не тільки брати по розуму.

Якщо ж ти читаєш лекцію в такому вузі як Могилянка, та ще знаєш, що нікого, хто міг би поставити тобі незручні питання, в аудиторію не пустять - можна віщати, говорити все, що наболіло і так, як душі завгодно. Тобто спокійно і безперешкодно вести в "незалежній" вузі партійну пропаганду.

Опонентів Ірини Фаріон не впустили не те що в аудиторію - на поріг будівлі Могилянки. Їх, активних противників націоналістичної пропаганди під виглядом мовознавчої лекції, було принизливо мало. А дорогу їм перегородили накачані молодики з ультраправих угруповань, що кишать навколо ВО "Свобода". М'язи та особи, не обтяжені інтелектом, нахабне і самовпевнене поведінка - цей портрет підійде для опису найнятого регіоналами Вадика "Румуна", його друзів-спортсемнов, найнятих потім для охорони з'їзду "Батьківщини", і "качків"-свободівців, відганяє журналістів від машини Тягнибока. Вуличний громила - явище універсальне, і послугами подібних персонажів користуються всі, у кого вистачає розуму, грошей і зв'язків організувати собі такий ескорт.

Але дечим заградотряд на вході в НАУКМА відрізняється від "спортсменів" навколо БТРа. Ті просто билися. Ці ж - принижували своїх супротивників словом і дією, користуючись своїм фізичною перевагою і отримуючи від цього очевидне задоволення. Чому? Тому що ця гопота, на відміну від "тітушек" - гопота ідейна. Інтелект у них мешкає все там же, на рівні плінтуса, але в цьому інтелекті міцно закарбувалося свідомість власного ідеологічного, етнічного та расової переваги, отака індульгенція, яка звільняє, як це водиться у них ще з тридцятих років ХХ століття, від химери, званої совістю. Практично заодно з націоналістами діяла і охорона НаУКМА, не допускаючи людей на лекцію.

Тобто, вкрай праві забезпечили своїм ідейним глашатаю комфортне середовище для партійної агітації в одному з великих вузів Києва. У рамках цього заходу вони успішно перешкодили місцевим студентському профспілці "Пряма Дія" заявити свій протест. Що говорить досить красномовно про ступінь впливу профспілки на студентів Могилянки.

Та й про саму Могилянці це говорить досить багато. У дев'яностих і на початку двотисячних цей вуз вважався, та й був оплотом радикального українського націоналізму. Це стосувалося і студентів, і викладачів. Проте пізніше у вузі сформувалася помітна і досить гучна студентська прошарок неавторіатрних лівих. І завдяки їх активності Києво-Могилянська академія придбала імідж такого собі вузу з елементами вільного духу.

Однак група студентів залишалася групою студентів. І незважаючи на їхні заяви про "Інший Могилянці", Могилянка залишилася тим, чим була - ні право-консервативний дух вузу, ні відповідний викладацький склад не зазнали істотних змін. В іншому випадку у "Прямої дії" не виникло б необхідності протестувати проти візиту Фаріон: саме керівництво Могилянки не допустило б цього візиту в принципі.

І треба визнати, що Могилянка в цьому сенсі не унікальна. Десятки і сотні однодумців Фаріон щодня використовують свої лекції для викладу тієї ж агресивною націоналістичної пропаганди, хіба що під більш наукоподібними соусами, адже у них немає депутатського мандата. Поки що ні.