Дмитро Тимчук: скоро дізнаємося, чи готовий Путін до нової світової війни

Кореспондент Фокуса зустрівся з Дмитром Тимчуком в Маріїнському парку. Незабаром після початку розмови нашого співрозмовника дізнався проходитиме біля молодий хлопець: підійшов, потиснув руку і гаряче подякував за роботу. За час російський агресії в Україні Тимчук став найбільш цитованим військовим експертом страни.Коордінатор "Інформаційного опору" стримано оптимістичний - за його словами, після відсікання окремих сепаратистських угруповань від російського постачання, їх розгром може бути питанням декількох днів. Безумовно, якщо Володимир Путін зважиться на пряме вторгнення, конфлікт набуде зовсім інші масштаби, а поки ж сам російський правитель, на думку Тимчука, багато в чому став заручником реваншистських настроїв своїх підданих.

Ви розгадали для себе сенс російської операції з "гуманітарним конвоєм"?

В першу чергу, ця операція спрямована на російське суспільство - для зміцнення образу Путіна як правітеля- "миротворця". По-друге, вона спрямована на жителів Донбасу, які до цих пір симпатизують сепаратистам: показати їм, що Путін простягає руку допомоги жителям Сходу, що зазнали лиха від "київської хунти".

Київ потрапив у двозначне становище, якщо дивитися на ситуацію з боку. Адже ми не констатували стану війни з РФ, і на цій політичній бомбі ми саме й підривається. Україна пропонують допомогу, а Україна нібито з незрозумілих причин відмовляється - і ця відмова російська пропаганда потім буде використовувати в якості ще одного доказу "геноциду в Донбасі". Але Київ зробив все правильно: будь-яка допомога - тільки під контролем міжнародного товариства, тільки без військового супроводу і т.д.

Україна закрила ряд пунктів пропуску на кордоні, і за міжнародними правилами, Росія мала б закрити їх і зі свого боку. Якщо ж конвой пройде через закриті України пункти, підконтрольні бойовикам, це означатиме, що РФ де-факто визнає суверенітет ЛНР і ДНР. Якщо ж конвой супроводжуватиметься російськими військовими, то тоді все взагалі гранично ясно - це відкрите вторгнення.

Яка ділянка кордону з РФ не контролюється Україною?

Кажуть про 60 кілометрах, але, за нашими даними, це більше ста кілометрів, зокрема, після виведення наших підрозділів з "котла". У нас говорять про "вогневому контролі" кордону, такий термін, до речі, це наше ноу-хау, але для цього потрібна чітка система отримання розвідданих та їх застосування: в онлайні отримувати відомості про координати і складі колони і в лічені хвилини реагувати силами артилерії або авіації. У нас такої системи немає. У нас немає космічної розвідки як такої. Американці надають свої дані космічної розвідки через кілька днів, їх можна потім використовувати тільки для підтвердження якихось наших стратегічних спостережень. Наші безпілотники теж в зародковому варіанті - є цивільні апарати, які кустарним способом пристосували під військові потреби.

Тобто ми ніяк не можемо бомбити численні колони військ РФ при переході ними кордону?

Наші аеродроми знаходяться досить далеко від кордону. Командування не може щоразу реагувати на будь-яке повідомлення в соцмережах про те, що через якийсь пропускний пункт заїхала колона "Градів". Ці повідомлення треба як мінімум перевірити, після хтось повинен взяти на себе відповідальність і дати команду на виліт авіації. Навіть в стислому режимі для цього може знадобитися пара годин, а колоні цього часу більш ніж достатньо, щоб пройти кордон і розчинитися незрозуміло де. По-друге, ми бачимо, як активно терористи застосовують засоби ППО, що несе велику загрозу для льотчиків. І ми не можемо застосовувати авіацію так активно, як хотілося б.

Спасибі санкціям

Яка загальна чисельність терористів в Донбасі?

Наші держструктури і західні аналітики говорять про 15 тисячах чоловік, за нашими оцінками - близько 12 тисяч. Небезпека в іншому - раніше ми говорили про 10 тисяч, але вони контролювали набагато більші за площею території. Зараз же "щільність" терористів на квадратний кілометр зросла. Це свідчить про те, що Росія задіє всі можливі ресурси. Знову з'явилися в Донбасі військовослужбовці РФ, найманці не лише з числа колишніх спецназівців, а й колишні правоохоронці.

Яку частку в незаконних формуваннях займають "гості" з Росії?

Раніше ми говорили про те, що 30% - росіяни, решта - наші співгромадяни, зараз кількість "наших" зменшується, і співвідношення вже 50 на 50.

Цих 12-15 тисяч бойовиків достатньо для того, щоб вони змогли утримувати залишилися під їх контролем території?

Перш за все: вони не контролюють території, вони контролюють окремі населені пункти. Успіх будь-якої стратегії лежить в концентрації сил і засобів. Вони зараз переганяють ресурси на стратегічно важливі ділянки, перш за все, це Шахтарськ, Торез, Сніжне, Красний Луч. Через них проходить траса, яка залишається останньою пуповиною, що зв'язує ДНР з "матінкою" -Росія. Якщо цю пуповину сили АТО переріжуть, то питання існування ДНР - це питання днів.

Звичайно, ідеальний варіант - взагалі припинити поставки з Росії, але це не виглядає реальним завданням. Можна спробувати повторити подвиг трьох бригад спецназу, які вузькою смугою спробували зайняти прикордонну зону, але ми пам'ятаємо, чим це закінчилося. Слава богу, ми не Росія, у нас загибель військовослужбовців вкрай гостро сприймається суспільством. Про неможливість "вогневого контролю" я вже говорив раніше - тому поки припинення поставок не виглядає реальним завданням.

Однак якщо її не вирішити, то АТО може тривати довго. У нас тоді залишиться один шлях: провести масштабну загальну мобілізацію, кинути всіх на Донбас і, не зважаючи на втрати, задавити числом.

Як ви оцінюєте рівень підготовки і озброєння бойовиків?

При всій допомоги Росії, у них катастрофічна нестача ресурсів.

Чого саме: патронів, палива?

Перш за все, мізків (сміється - Фокус). Спочатку в Донбасі розраховували на кримський сценарій: українська армія взагалі не рухається, все в замішанні, раз-два - і землі захоплені. На опір ніхто не розраховував.

Зараз якась група маргіналів, нехай і досить численна, утримує певні території, Росія поки має можливість їх підтримувати. Але для того, щоб врятувати ДНР і ЛНР, Путіну обов'язково доведеться здійснити відкрите військове вторгнення. Путін, поки, схоже, не готовий на цю авантюру, за що ми повинні сильно подякувати міжнародне співтовариство.

Стратегічний перелом в АТО стався з введенням секторальних санкцій. Справа не в тому, що вони завдадуть зараз катастрофічний удар по російській економіці. Але Путін отримав чіткий сигнал: Європа готова відстоювати Україну, а за економічними санкціями можуть наслідувати й військові кроки. А це вже зовсім інша картина: це світова війна. Готовий до неї Путін чи ні, ми дізнаємося найближчим часом.

Діалог не допоможе

Все ж, наскільки ймовірно пряме вторгнення?

Я не візьмуся про це судити. Для того щоб прогнозувати, потрібно розуміти логіку процесів, а у випадку з Путіним зрозуміти його логіку неможливо. Ми, звичайно, любимо обзивати Путіна нехорошими словами, але насправді він добре віддає собі звіт у своїх діях. Його політика будується на амбіціях російського суспільства. Тут варто провести повну аналогію з нацистською Німеччиною - у неї після Першої світової був Версальський мир, сеанс національного приниження, яке дуже важко переживає суспільством. Для росіян таким приниженням став розвал СРСР, і подальше зубожіння, падіння моральних основ суспільства, престижу в світі і т.д. А після цього приходить до влади диктатор, який говорить: є можливість реваншу! Але не в плані досягнення економічних успіхів і розвитку високих технологій, а в більш простих і зрозумілих масам речах: зміцненні військової потужності, завоюванні нових земель і т.д.

Виходячи з особистого досвіду спілкування з європейськими політиками, я можу судити, що вони до цих пір вважають Росію "стороною діалогу". З цією стороною виникли якісь непорозуміння, конфліктна ситуація, яку треба вирішувати за столом переговорів - вони дивляться на ситуацію очима європейців. Я у відповідь вказую, що на ситуацію треба дивитися очима азіатів, якими зараз постають росіяни - діалог тут не допоможе, вони налаштовані на війну, вони хочуть війни як реваншу, "русского міра" як реалізації своїх амбіцій.

Путін не такий ідіот, щоб не розуміти, наскільки світ близький до світової війни. Але будь-який його крок назад призведе до різкого падіння його популярності.

А російські ЗМІ не зможуть переконати своїх громадян у тому, що відступ Путіна в українському питанні - ще один, воістину геніальний крок президента РФ?

Ні. Якщо Путін зараз відступить, він залишиться президентом Росії, але він вже ніколи не стане імператором нової Російської імперії.

Новий Сталінград

Давайте повернемося до терористів. Як ви оціните військові вміння рядових бойовиків та їх командирів?

Не тільки українська армія вчиться, але і бойовики, на наш жаль, теж. Хоча вони не створюють якихось шедеврів військового мистецтва. Швидше, вони проходять обкатку на тактичному рівні. Серйозних операцій з нестандартними підходами ми не бачимо, зростає індивідуальне мистецтво бойовиків, але полководцями їх командири так і не стали.

Лідери бойовиків самостійні у прийнятті військових рішень, або мозкові центри знаходяться в Москві?

У квітні, коли в Донбасі масово захоплювали адмінбудівлі, кістяком прийняття рішень і координуючим центром були військовослужбовці Головного розвідувального управління (ГРУ). Вони безпосередньо не перебували на території бойових дій. Потім до кінця травня - початку червня ця координація припинилася. Вони вивели з України основну частину Грушник (потім їх частково повернули назад на початку липня), але вже йде різнобій у діях. Єдиного центру прийняття рішень, на відміну від весни, вже немає. У Кремлі, судячи з усього, вирішили вирішили не працювати в рамках єдиної операції, а просто підтримувати напруженість, з тим щоб перетворити Донбас в зону перманентного конфлікту, отримати Абхазію або Придністров'ї.

Якби Путін одночасно проводив операцію в Криму та на Донбасі (а він не ризикнув, боячись опору в першу чергу українських ВМС, і нагнав до Криму надмірно чисельну угруповання), то Україна залишилася б і вже без Донбасу.

Популярна думка про те, що Донбас не вийшло завоювати, як Крим, бо тамтешнє населення не зробило Росії очікуваної підтримки.

Ні. Щеплення від сепаратизму для Донбасу полягає саме в поточних бойових діях. Люди, які радісно зустрічають зараз українські війська у звільнених населених пунктах, не стали такими вже патріотами, вони не заплачуть при звуках нашого гімну. Вони просто елементарно втомилися від війни і беззаконня, яке панував там у часи ДНР або ЛНР.

У штабі АТО багато говорять про дезертирство бойовиків. Ви можете підтвердити цю інформацію?

Дезертирство бойовиків відбувається безпосередньо на полі бою. У терористів дуже непогано працює контррозвідка, вони заздалегідь нейтралізують тих, хто починає вести "розкладницьку" пропаганду.

Маса терористів не бачить поки сенсу вести бої до останньої краплі крові. Вони просто залишаються на звільнених територіях, підчас маскуючись під мирних жителів. І цей фактор не можна списувати - в тилу залишається маса людей, які під маркою ДНР або ЛНР продовжують вести злочинний спосіб життя, вирішуючи особисті інтереси. А зброї для цього у них вдосталь.

Після повного розгрому терористів ми не зіткнемося з багаторічною масштабної партизанщиною?

Після закінчення АТО нам доведеться помучитися з людьми, які звикли вирішувати питання зі зброєю в руках. Я не можу виключати і тероризму як явища. Крім питання боротьби з криміналітетом, нам доведеться шукати і знешкоджувати російську мережу, але це вже завдання для спецслужб.

Донецьк і Луганськ не стануть новими "Сталінград"?

Швидше, Стаханов може стати таким "Сталінградом", враховуючи, які ресурси туди перекинули бойовики. У Луганську, наприклад, розосередивши невеликі загони по спальним районам, можна буде сильно ускладнити завдання силам АТО.

Керівництво України іноді критикують за те, що на передову часто відправляють ледь навчених призовників, при тому, що у нас є десятки і сотні тисяч міліціонерів, військових, СБУшників і т.д.

Насчет міліції і спецслужби ще більш-менш можна погодитися, хоча ми бачимо, що якраз службовці МВС і СБУ найчастіше складають зброю і переходять на сторону противника. Зараз якраз відбувається перекидання особового складу цих відомств на недавно звільнені території з інших регіонів. Це дуже правильний крок, інакше ми отримаємо рецидив сепаратизму.

Що стосується армії, на яку і лягає основний тягар роботи по звільненню територій, то, дійсно, відносно невелика її частина бере участь в АТО. Але ми повинні подивитися на структуру нашої армії. Основна її частина - це не бойові частини, а військові медики, працівники військових училищ або науково-дослідних центрів, різні служби з тилового забезпечення і т.д. Якщо зараз всім їм роздати в руки автомати і відправити в зону АТО, то їх ефективність підчас буде навіть меншою, ніж у молодих і здорових хлопців-студентів. Подальша мобілізація повинна бути спрямована на створення батальйонів територіальної оборони, які патрулюватимуть і зачищати від диверсантів звільняються землі, що є найважливішим завданням.

Війна - найкраща школа

Відповідно до недавнього дослідження армій світу, підготовленому американським виданням Business Insider , українське військо зайняло високе 21-е місце. Така оцінка відповідає дійсності?

Для відповіді на це питання треба розуміти критерії, за якими йде оцінка. Якщо оцінюють за кількістю людей, що мають бойовий досвід, то так, ми на високому місці. Не так вже й багато регулярних армій світу мають бойовий досвід. Досвід, наприклад, іспанського контингенту в Іраку чи польського в Афганістані не зрівняється з тим, який придбали наші солдати. Війна - це найкраща школа. Але якщо критерій - це забезпечення і оснащення сучасними озброєннями, то ми програємо однозначно.

В українській армії багато шпигунів і агентів агресора?

Питання зради в нашому випадку впирається в питання корупції. Коли говорять, що Росія впровадила своїх агентів в керівництво кожного військового департаменту, я до таких заяв ставлюся скептично. Безумовно, була мережа, створена російськими спецслужбами, але говорити, що вона поголовно контролює наш Генштаб, було б перебільшенням. Небезпеку становлять зрадники іншого роду - НЕ завербовані іноземні шпигуни чи заслані козачки, а ті, кому банально пропонують гроші і вони "ведуться". В першу чергу, ці люди мають доступ до оперативної інформації, які володіють даними про перекидання військ і плануються операціях.

У нас дуже популярний теза про те, що "генерали зливають АТО". Можливо, на деяких генералів можна надавити через їх родичів, що проживають в Росії, або, скажімо, у цих генералів є свої бізнес-інтереси в РФ і т.д., хоча призначати таких людей на посади в нинішніх умовах просто нерозумно. Розумні розвідки вербують людей, що мають доступ до інформації, але не займають високі пости. Іноді звичайний шифрувальник, який не впливає на прийняття рішень, знає більше корисних даних, ніж окремі генерали.

Наша армія була маргіналізована за час незалежності. Коли людини, що носить погони і захищає батьківщину, суспільство вважають героєм, а держава його підтримує - це одне, а коли він ходить напівзлиденним, і не знає, як забезпечити сім'ю - це інше. Останніх купити набагато легше.