Нетипово донбаський місто
80-тисячний Артемівськ зараза сепаратизму обійшла стороною. Хоча до Краматорська з Слов'янськом звідси - рукою подати. Була, правда, спроба "зелених чоловічків" захопити арсенал місцевої військової частини, але провалилася. В іншому місто живе мирним життям. Ніби в 40 км звідси не свистять кулі, і не глумиться над заручниками "народний мер". Ось і в референдумі "За мир, порядок і єдність з Україною!" доросле населення Артемівська взяло найактивнішу участь, не побоюючись при цьому нічиєї помсти. Що за аномалія така в бунтівному Донбасі?
- Розумієте, - каже Олександра Кравченко, вчителька, яка щойно проголосувала за єдину Україну, - наше місто для Донбасу нетиповий. Навколо - злидні, розруха, закриті підприємства, а у нас порядок не гірше, ніж при Союзі.
Жити "як при Союзі" - межа мрій для мешканців депресивних донбаських міст. Втім, артемівці свою скромну мрію втілили в реальність. Тут збереглися всі великі підприємства. Колишній завод "Перемога праці", а нині "Вістек" виробляє на експорт тисячі тонн першокласних зварювальних електродів. Збут не стільки в Росію, скільки в ЄС, тому зближення з Європою тут нікого не лякає.
Знаменитий "Цветмет" постачає півсвіту мідними трубками для холодильників. Завод шампанських вин робить "брют", який охоче купують у Німеччині. Алебастровий завод, завдяки іноземному інвестору, налагодив виробництво гіпсокартону під маркою "Knauf".
Працює виробництво - надходять податки в міську казну. В Артемівську капітально відремонтовано 80% міських магістралей. Вулицями курсують тролейбуси семи (!) Маршрутів.
- Ви не дивіться, що наше місто маленький, - каже слюсар тролейбусного депо Василь Шпаченко, - він зате найстаріший в Донбасі. Відомий з 1571 року, коли ні Донецька, ні Луганська в помині не було. А порядок у нас, тому що керівники вчасно зорієнтувалися. Створили умови для розвитку підприємств. Щоб виробництва не закривалися, і у людей робота була. У мене невістка родом з Луганської області, так у них в місті за роки незалежності трамвайні рейки порізали на металобрухт і число тролейбусів скоротили втричі. А ми вмудряємося відкривати нові маршрути і закуповувати сучасні "південмашівських" машини.
Василь Шпаченко прийшов на референдум з усією родиною. Запитуємо, чи не бентежить його постановка питання - Донбас у складі Дніпропетровської області.
- Так це ж в рамках єдиної України, - уточнює він. - Що стосується Дніпра, то я кілька разів там був. Хороший, красиве місто.
- Так, і, до речі, до революції, коли Артемівськ ще Бахмутом називався, наша територія входила до складу Катеринославської губернії, - додає дружина Василя Анна. - Але головне для нас - зберегти мир. Поки тут спокійно. Мер в місті не "народний", а законно обраний. Але хто знає, раптом війна зі Слов'янська сюди докотиться?
- Чи не докотиться, - твердо заявляє Шпаченко-молодший, приватний підприємець. - Поки у людей є робота з нормальною зарплатою, а у міста перспектива, сепаратистам тут робити нічого. Ну, і людський фактор теж потрібно враховувати. Цю фарбовану істеричку Штепу, яка Путіна на підмогу кликала, адже самі слов'янці обрали. Як і ми свого мера - Олексія Реву, за якого хоча б не соромно.
Ось і весь секрет Артемівська - острівця спокою в бурхливому морі сепаратизму. Міста, де споконвіку говорять російською мовою, але не мислять себе поза Україною. Прибутково працюють, модернізовані та експортно-орієнтовані підприємства змінюють світогляд людей похлеще професійного психолога. І маргінали, яких всюди вистачає, не можуть здолати прагнення нормальних людей до мирного, забезпеченого життя.
До речі, екзит-пул, проведений на ділянці в Артемівську, зафіксував найвищий у Донецькій області результат - 91% голосів за єдину Україну, що на третину вище среднедонбасского показника.