"Якщо після повалення Януковича виробництво спирту не подвоїлося, значить, як крали, так і крадуть"

Автор: Василь Тирса, "Дзеркало тижня"

Такий хльосткій фразою, винесеною в заголовок, охарактеризував стан справ у спиртовій галузі України вельми авторитетний експерт, знавець ринку спирту і спиртних напоїв, Спиртовики в третьому поколінні з 40-річним стажем Роман Будник.

Боротьба з корупцією чи підкилимна гризня за грошові потоки?

Необхідність у зустрічі з експертом виникла у зв'язку з конфліктною ситуацією, що склалася на Житомирському лікеро-горілчаному заводі. Він знаходиться у веденні ДУСі - Держуправління справами. У складі цього держпідприємства не тільки власне лікеро-горілчаний завод, але на правах цеху ще й виробник сировини - Чудновський спиртзавод.

В один з дощових травневих днів ДУСя прислала на підприємство нового директора. Його на завод попросту не пустили. Колектив заводу вийшов на територію і почав скандувати: "Банду геть!". Потім, відповідно до закону натовпу, жіноча частина колективу стала заводитися і впадати в істерію. Продукція, мітингувальниками жінками децибели били по барабанних перетинках оточуючих. За огорожею заводу, на міському тротуарі, журналісти клацали фотоапаратами, а найняті невідомо ким "братки" з засаленими ланцюжками на шиях чіплялися до них. Під'їхав наряд міліції, не помічаючи "братків", старанно все документував ... Загалом, класично організовані масові виступи, при яких виступаючі не знають толком, за що виступають, але готові життя віддати "за це ", плюс довели свою ефективність" тітушкі ", яким все одно, хто правий, хто винен, лише б побільше хаосу і бабла ...

Як пояснив начальник юридичного відділу підприємства Ігор Христюк, підприємство хочуть приватизувати, а новопризначений директор якраз і повинен підготувати завод до продажу. Колектив же вважає, що Житомирський лікеро-горілчаний повинен залишатися в держвласності. Загалом, стало ясно, що під килимовими доріжками адміністрації президента та урядових установ йде гризня за контроль над підприємством і грошовими потоками, які воно продукує.

А 20 травня в.о. голови адміністрації президента України Сергій Пашинський (житомирянин, між іншим) зробив заяву, що стосується майна ДУСі, у тому числі і Житомирського лікеро-горілчаного. "На сьогоднішній день ми готуємо указ про приватизацію тих підприємств, які не мають відношення до функціонування інституту президента України", - повідомив він.

За словами керівника АП, завдяки таким заходам, будуть ліквідовані корупційні схеми, що дозволяли підприємствам отримувати приховану прибуток. "Ми абсолютно чітко розуміємо і погоджуємося з думкою суспільства, що Держуправління справами не повинно бути корупційною годівницею, не повинно бути тією тіньової схемою, яка забезпечує корупцію в нашій державі", - підкреслив він. Як приклад такої "годівниці" С.Пашинський навів діяльність Житомирського лікеро-горілчаного заводу.

Але хто ж знає всю правду про ситуацію у спиртовій галузі? Звичайно, він - Роман Будник. Тому що хто ж ще?

Роману Будника добре за п'ятдесят, але він пройшов Майдан від і до без поправок на вік. Роман Петрович невисокий і щуплий, але манера триматися і говорити вказує на те, що є в ньому внутрішній стрижень, сила духу і компетентність. Він не намагався нав'язати журналісту свою точку зору, а просто оперував цифрами. Красномовними цифрами.

- Роман Петрович, для чого в ДУСі затіяли перетворення на заводі?

- Думаю, щоб роздерибанити. Приватизація? Житомирський лікеро-горілчаний завод нині приватизувати попросту неможливо. Справа в тому, що в це підприємство входить на правах філії Чудновський спиртовий завод, а спиртзаводи, відповідно до чинного законодавства, приватизації не підлягають. Отже, ці структури треба спочатку розділити на дві юрособи. Однак окремо взятий Житомирський лікеро-горілчаний без спиртзаводу навряд чи представляє якийсь інтерес для інвестицій. Це - нуль без палички. Його ринок суто регіональний - одна Житомирська область, і утриматися такому підприємству на ринку, де є п'ять-сім дуже потужних гравців, буде складно. Житомирська горілка загалом-то непогана, але дуже хорошою вона не може бути апріорі, оскільки виробляється з спирту тільки одного виробника - свого ж підрозділу, а значить, відсутні конкуренція і необхідність покращувати якість.

З іншого боку, на думку мого співрозмовника, щоб контролювати лікеро-горілчаний завод, зовсім не обов'язково його приватизувати. Він може ще хоч сто років залишатися держпідприємством, але, тим не менш, приносити гроші в гаманець того, хто візьме його під опіку.

- Наприклад, ви посадили на завод свого керівника, - пояснює Роман Петрович, - поставляєте на підприємство тару, пробки, етикетки за максимальними цінами, а потім самі ж реалізуєте готову продукцію. При цьому заводу залишається грошей тільки на зарплату і забезпечення виробничого процесу, а весь прибуток потрапляє у ваш гаманець. Що стосується Житомирського лікеро-горілчаного, то на цьому підприємстві є прекрасні фахівці, і, може бути, тільки тому він якимось дивом виживав, коли розкрадалося все.

Далі мій співрозмовник коротко розповів про економіку горілчаного виробництва:

- Уявіть, що ми з вами купили пляшку горілки за 35 грн. У цій ціні приблизно 10 грн акцизу. Будь-який виробник горілки, перш ніж купити спирт на державному спиртзаводі, повинен сплатити акциз. Торік за 1000 декалітрів потрібно було заплатити 492 тис. грн. Якщо ж ви маєте доступ до лівого спирту, значить, маєте шалені прибутки! Дійсно, в пляшці горілки, яку ми з вами купили, самого алкоголю всього лише на 3 грн. Рахуйте самі: донедавна літр спирту коштував 15 грн з ПДВ. З літра спирту виходить п'ять пляшок горілки. Ділимо 15 на 5 ... Ще 5 грн - вартість пляшки, пробки, етикетки, розливу. Ну, нехай ще витрати на шалену рекламу. І все одно залишається 10 грн прибутку. Це при нормальному, чесному бізнесі. А якщо з частини спирту акциз не сплачено? Тоді і сума акцизу виявляється у вашій кишені ... Ось чому дуже цікаво мати власне виробництво спирту. У цьому випадку проконтролювати, скільки його вироблено і скільки перетворено в ліву горілку, непросто. Ось чому Житомирському лікеро-горілчаному заводу так потрібен власний, внутрішній, виробник спирту, і ось чому без своєї філії - Чуднівського спиртзаводу - це підприємство перетворюється на нуль без палички.

І тут мій співрозмовник розповів найцікавіше:

- Торік тільки від спиртової галузі бюджет України недоотримав близько 8 млрд грн податків і зборів. І я готовий це довести. Так, чотири роки тому, до приходу Януковича до влади, в Україні вироблялося 30-32 млн декалітрів спирту. Принаймні, так вважали аналітики податкової служби. З приходом команди Януковича був втрачений весь експорт спирту - закордонні покупці не бажали платити відкати чиновникам, і зовнішній ринок був втрачений. Це - скорочення ринку і, відповідно, виробництва на 5-7 млн декалітрів на рік, або на 50 -

70 млн дол

Таким чином, на внутрішній ринок повинно було надходити 25 млн декалітрів в рік. Проте минулого року спиртовики відзвітували лише про 15 млн. Питання: куди поділося ще 10 млн декалітрів спирту? Ми що, стали споживати менше алкоголю? Ні. А це означає, що 10 млн декалітрів пішли в тінь. При розмірі акцизного збору близько 500 грн на декалітр держбюджет недоотримав торік близько 5 млрд грн тільки на одному акциз! А якщо врахувати, що для виробництва лівого спирту потрібні ліве зерно, ліві енергоносії, ліва зарплата та інше, набіжить ще півтора-два мільярди.

Прийшла нова влада, яка заявила про намір боротися з корупцією. І якщо б виробництво спирту вийшло з тіні, то воно миттєво б зросла майже вдвічі. Цього не сталося в березні, цього не сталося в квітні. Що ж змінилося після Януковича?

- Змінилися лише претенденти на контроль за грошовими потоками у сфері виробництва алкоголю, - тоном старанного учня випалив автор цих рядків. - Подейкують, що той же Пашинський має намір взяти під контроль Житомирський лікеро-горілчаний ...

- Це сказали ви, а я можу тільки підтвердити, що змінилися претенденти на контроль за грошовими потоками в спиртовій галузі, - резюмував Роман Будник.

Таке, загалом-то, приватна думка, але досить поінформованого експерта.

Так хто ж з ким ділить Житомирський лікеро-горілчаний?

Хто ж, на думку Сергія Пашинського, протидіє зусиллям АП знайти Житомирському лікеро-горілчаному заводу гідного господаря? Виявляється, житомирський нардеп-мажоритарник (з фракції "Батьківщина") Геннадій Зубко і "корумповані ЗМІ". Це випливає із заяви С.Пашинського, зробленого в ході брифінгу 20 травня. Цитую:

"Мені дуже сумно, що мій колега депутат Зубко, прикриваючись трудовим колективом, просто організував злочинну групу. Дуже просто взяти пару людей, дати їм гроші, вкрадені у держави. Звичайно, дуже просто корумпувати засоби масової інформації. На жаль, така інформація у нас теж є ... ".

Які саме ЗМІ мав на увазі Сергій Володимирович, він не уточнив. Не уточнив він, і хто кому давав крадені гроші. Не сказав він також, і хто хоче купити Житомирський лікеро-горілчаний завод.

На думку ж народного депутата Геннадія Зубка, працівники побоюються за своє майбутнє. "Вони бояться, що коли це підприємство буде приватизовано, його спіткає доля сусіднього заводу хлібопродуктів, який був після приватизації закритий, а люди - звільнені", - повідомив він в інтерв'ю житомирському телеканалу. Депутат вважає, що Житомирський лікеро-горілчаний завод повинен залишитися державним, а якщо він не потрібен Держуправлінню справами, то його слід передати в Мінагрополітики чи інше відомство.

Для довідки: Житомирський лікеро-горілчаний завод, точніше, його підрозділ - Чудновський спиртзавод здатний виробляти до 2 тис. декалітрів спирту на добу, або 60 тис. декалітрів на місяць. На власні потреби, тобто для виробництва алкогольних напоїв, Житомирський лікеро-горілчаний завод використовує 30-34 тис. декалітрів виробленого в Чуднові спирту на місяць.

Спирт з присмаком історії

Між іншим, Чуднівський спиртзавод був заснований в 1851 р. власником Чуднова-Волинського графом Генріхом Ржевуських - рідним братом дружини Оноре де Бальзака Евеліни Ганської і самої великої любові Олександра Пушкіна, видатної авантюристки першої половини позаминулого століття Кароліни Собаньской (до неї також палав ніжними почуттями і Адам Міцкевич). Але це вже зовсім інша історія ...

Новітня історія "приватизації" об'єктів ДУСі

Коли матеріал про передприватизаційну-рейдерських перипетіях Житомирського лікеро-горілчаного і Чуднівського спиртового заводів (Житомирська обл.) Вже був зверстаний, редакція ZN.UA отримала документальні свідчення значно більших апетитів ДУСі ("Державне управління справами") і її нинішніх керівників.

У віданні ДУСі традиційно була маса прибуткових державних підприємств. Як вони використовувалися - окрема тема. Але фактом залишається те, що ці підприємства цілком рентабельні, а багато хто - взагалі дуже прибуткові. Навіщо ж Держуправління справами вже за нової, тим більше тимчасової влади розлучається з прибутковими об'єктами?

Як випливає з листа тимчасово виконуючого обов'язки керівника ДУСі Чернецького ( див. фотокопію документа на сайті ZN.UA ) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12 травня 2014 р., діє він "згідно з пунктом 3 доручення прем'єр-міністра України (Арсенія Яценюка. - Ред. ) від 30 квітня 2014 № 11502/2/1-14 до Закону України "Про внесення змін до Закону України" Про державний бюджет України на 2014 р. ".

Іншими словами, у пошуках коштів для наповнення бюджету постмайдановское тимчасовий уряд всіма способами намагається закрити бюджетні дірки. Формально - крок виправданий. Але доречний чи що? По-перше, як уже показано вище на прикладі Житомирського лікеро-горілчаного заводу, багато підприємств, які не підлягають за законом приватизації та корпоратизації, якими управляє ДУСя, дуже навіть ласі шматочки. По-друге, щоб вони приносили прибуток державі, їх не потрібно продавати в поспіху - вийде полушка для бюджету. По-третє, менеджмент таких підприємств повинен бути практично підконтрольний державі, а не конкретному, тим більше в.о. чиновнику з тимчасового уряду. По-четверте, уряд Яценюка, як і апарат в.о. президента України, і тимчасовий глава АП Пашинський - люди тимчасові, до приходу і формування нової влади. Їхня справа - вберегти все в цілості до приходу змінників, а не торгувати (а тим більше скуповувати, якщо раптом надумали), проводити роздержавлення або корпоратизацію майна ДУСі.

Тим часом, тимчасовий в.о. керівника ДУСі пропонує виключити зі списку що не підлягають приватизації такі об'єкти держвласності, як Житомирський лікеро-горілчаний завод, Чуднівський спиртовий завод, Національний виставковий центр (колишня ВДНГ) у Голосіївському районі Києва, видавництво "Преса України", Міжнародний дитячий центр "Артек" (це , звичайно, окрема тема).

Крім того, зі списку підприємств, які не можуть бути приватизовані, але можуть бути корпоратизовані, ДУСя пропонує виключити готельний комплекс "Дніпро" (що на розі Хрещатика та Європейської площі в Києві). Йшлося і про розташовану недалеко від готельного комплексу "Дніпро" готелі "Україна".

Правда, цілком гідні підприємства? І чому раптом їх знадобилося терміново готувати до приватизації? Може, щоб узаконити своє тимчасове право на ці об'єкти?

Колектив готельного комплексу "Дніпро" лихоманить вже не один тиждень. Та й новопризначений голова цього підприємства Л.Шостаковскій, за словами членів трудового колективу, "принижував людську гідність", створював знервовану обстановку і при всякому випадку погрожував звільненням.

Дійшло до того, що 19 травня 2014 трудовий колектив готельного комплексу "Дніпро" висловив недовіру новопризначеному керівнику Шостаковского.

До речі, питання: навіщо було призначати 1 травня нового керівника готельного комплексу (того самого Шостаковского) всього за кілька тижнів до підготовки готелю "Дніпро" до приватизації? Щоб довести колектив до точки кипіння і під шумок зміни менеджменту змінити реального власника і контролера грошових потоків готельного комплексу "Дніпро"?

Трудовий колектив готельного комплексу "Дніпро" із закликом не дати довести підприємство до колапсу і з відповідною заявою звернувся до всіх вищим чиновникам тимчасової влади, першими серед яких значаться в.о. президента О.Турчинов, в.о. глави АП С.Пашинський і тимчасовий керуючий ДУСі. Звернення колективу направлено і деяким кандидатам у президенти України.

У цьому документі прямо говориться, що "за вказівкою і. О. Глави АП С.Пашинського готель" Дніпро "та готель" Україна "готують до продажу. Колектив звертався до ДУС (ДУСе. - Ред .) за допомогою у вирішення питання, але за вказівкою С.Пашинського ГУС зупинив всі дії ".

Чи відповідатимуть в.о. глави АП С.Пашинський і тимчасовий виконавець ДУСі не тільки трудовому колективу готельного комплексу, але і всій країні, навіщо їм так терміново знадобилося виводити з держуправління цілком рентабельні підприємства?