Від Трампа і Путіна до Федорова: чому в Україні заговорили про вибори та чи можуть протести за ексміністра привести до зміни влади? Інтерв’ю з Безсмертним

Заява Михайла Федорова про необхідність шукати можливість проведення виборів навіть у разі затяжної війни може серйозно змінити внутрішній розпорядок. До цього питання виборів переважно звучало з-за кордону – його порушували представники адміністрації Дональда Трампа та Кремля. Тепер про це заговорив український політик, який ще недавно був частиною команди Володимира Зеленського. І тут важлива не лише сама пропозиція провести вибори. Федоров пов’язує її з корупцією, проблемами державного управління та необхідністю змін у політичній системі.

Заява ексміністра вказує на проблеми, які вже не може відкладати. Суспільні настрої теж поступово змінюються. Все більше людей хочуть оновлення влади після війни. Тобто, переважно українці не готові голосувати просто зараз. Проблема в тому, що запропонований Федоровим шлях поки більше схожий на політичний виклик владі, ніж на готовий механізм її безпечного перезавантаження. Вибори під час повномасштабної війни – це багато складно вирішуваних проблем. Є військові на фронті, мільйони українців за кордоном, окуповані території, постійні обстріли та ризик російського втручання. А ще потрібні складні правові рішення, які складно реалізувати.

Особливо небезпечно запускати масштабну внутрішню політичну боротьбу в момент, коли Україна входить у визначальний період війни. Саме тут може виникнути серйозний конфлікт. Невеликі акції за конкретного політика потенційно здатні перерости у ширші протести з вимогою виборів і зміни влади. І тоді питання вже буде не у Федорові, а у здатності правильно зреагувати та втримати ситуацію без нового протистояння всередині країни.

Тому питання не в тому, чи потрібні Україні зміни. Потрібні. НАБУ та САП не дадуть збрехати. Питання в тому, коли і як їх проводити, щоб не послабити державу під час війни. І саме тут позиція Федорова поки що викликає більше запитань, ніж дає відповідей.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Михайло Федоров закликав провести вибори, не чекаючи завершення війни. Сьогодні про вибори говорить людина, яка ще зовсім недавно була частиною команди влади. І цю заяву почули не тільки в Україні, але й у світі. Федоров також говорить про корупцію, хоча прямо не називає прізвищ. Це образа після відставки, політтехнологія чи щось більше?

– Ви абсолютно праві в одному: саме заклик до виборів помітив увесь світ. Я щойно подивився Bloomberg, Telegraph, Figaro, Wall Street Journal, Washington Post – усі пишуть про те, що колишній соратник Зеленського вимагає проведення виборів. Інші моменти фактично залишилися поза увагою. Якщо відповідати на питання, що це таке, то я бачу тут суміш кількох речей. По-перше, відсутність політичного досвіду. По-друге, нерозуміння реальної політичної практики. І, по-третє, певного технологічного підходу до виборів, коли можна організувати саму процедуру голосування.

Ми пам’ятаємо, як свого часу Зеленський доручав Федорову через Дію відпрацювати технологічні можливості голосування та підрахунку голосів. Але вибори – це значно більше, ніж технічна можливість провести голосування. Є правові обмеження, безпека, мільйони українців за кордоном, військові на фронті, окуповані території. Тому цією заявою Федоров, на мій погляд, завдав собі серйозної політичної шкоди. Він фактично заходить у тему, яка в умовах війни дуже легко може бути використана російською пропагандою.

До цього додається емоційне напруження у його відносинах із Зеленським. Саме звернення виглядає підготовленим: змонтоване відео, вивірений текст. Але теза про вибори, на мою думку, явно була помилковою. Ймовірно, вона могла виникнути з його попереднього досвіду роботи над електронним голосуванням. Зеленський, коментуючи заяву Федорова, фактично на це й вказав: організувати підрахунок голосів і провести вибори – це дві різні речі. У нинішній ситуації проведення виборів може завдати Україні колосальної шкоди. Федоров цією заявою ще раз показав, що як політику йому потрібно пройти певний шлях і набути досвіду.

– Фактично, Федоров, перетнув певний політичний рубікон. Після 24 лютого 2022 року всередині України практично ніхто не говорив про необхідність проведення виборів під час війни. Чи може ця заява розхитати ситуацію всередині країни?

– Очевидно, що цілий ряд кроків, які зробив президент Зеленський, були помилковими. Але помилки можна виправити, і час їх виправить. Кадрові рішення – також серйозна помилка. Нічого не заважало президенту подати Федорова на призначення міністром оборони. Але очевидно, що особисті відносини та певна впертість обох сторін зіграли тут ключову роль. Водночас я не думаю, що це може перерости у масштабний внутрішній конфлікт. Навколо Федорова немає достатнього політичного імпульсу для цього. Він залишається людиною із команди Зеленського, яка багато років працювала поруч із нинішньою владою.

Зараз для Федорова починається інший етап – він має пройти свій шлях в українській політиці й набратися досвіду. І поки що не факт, що цей шлях буде успішним. Його заява про вибори свідчить про серйозний прорахунок і нерозуміння всієї правової та політичної ситуації.

Є ще один важливий момент. Частина людей з оточення Зеленського, які контактували зі Сполученими Штатами та представниками команди Дональда Трампа, раніше також говорили про можливість проведення виборів. Ми пам’ятаємо заяви Арахамії та інших представників влади. Тому не можна виключати, що теза про вибори з’явилася у заяві Федорова не випадково. Можливо, вона є продовженням того діалогу, який він вів із американськими політичними колами.

– З тим же Ілоном Маском, наприклад. Тоді питання: чи не може посилитися зовнішній тиск? Тепер у американських політиків з'явився додатковий аргумент: про вибори говорить уже людина з української влади, яка до останнього була частиною команди президента.

– Насправді це вже не має принципового значення. Ми опинилися в ситуації, коли перед країною стоїть питання не стільки проведення виборів, скільки того, як легітимізувати подальший перехід влади. Ситуація справді неприємна. Авторитет влади як системи серйозно послабився. І це змушує думати, як відновити нормальне функціонування державних інститутів.

Такий шлях є – це кадрова політика. Потрібно повернути нормальну роботу парламенту, уряду та інших інституцій у конституційне поле. Але президент поки не хоче на це йти, тим самим ускладнюючи розв'язання проблеми. Що стосується виборів, то зараз це колосальний ризик. Додати до війни ще й внутрішній політичний розбрат – означає створити ситуацію, яку буде дуже важко контролювати.

– Технічно і юридично провести вибори під час воєнного стану неможливо. Тоді де ви бачите вихід? У зміні кадрової політики в Офісі президента та уряді?

– Закон про правовий режим воєнного стану прямо забороняє проведення виборів президента, Верховної Ради та місцевих виборів. Тому для реалізації сценарію, про який говорить Федоров, недостатньо просто оголосити виборчу кампанію. Потрібно буде змінити законодавство або створити спеціальний правовий механізм, який дозволить провести голосування за умов війни, що проблематично.

На мій погляд, потрібно повернути парламент і уряд у конституційне поле. У парламенті має бути коаліція, яка пропонує прем'єр-міністра та уряд і несе за них політичну відповідальність. Президент має виконувати свої функції, міністр оборони – свої, міністр закордонних справ – свої. А не так, коли основні повноваження фактично зосереджуються в руках однієї людини. Повернення парламенту й уряду до нормальної роботи може змінити ситуацію. Це може бути уряд національної єдності, уряд національного порятунку, технократичний уряд – назва не принципова. Важливо, щоб з'явилася реальна політична відповідальність.

Навіть поява сильної політичної фігури на посаді прем'єр-міністра могла б кардинально змінити ситуацію. З'являється людина, яка може сісти за стіл із президентом і сказати: цього робити не можна, тому що є такі-то наслідки. Саме повернення політичних фігур в уряд може оживити політичне життя. Але тут необхідне усвідомлення відповідальності самим президентом. Мова зараз не про якусь еталонну демократію. Мова про перемогу у війні. Саме вона має бути головною метою, а вже від неї повинні вибудовуватися політичні рішення. Натомість якщо мислення виходить передусім із необхідності зберегти власну роль і статус, це дуже небезпечно.

– Теоретично це виглядає логічно, але практично зробити буде складно. Чи бачите ви готовність президента піти на такі кроки?

– Тут треба враховувати темперамент Федорова. Це не вибухова емоційна заява. Вона була підготовлена заздалегідь і добре продумана. Тема виборів у цій ситуації – це ідея, яка одразу привертає увагу і може бути використана як аргумент у майбутньому політичному діалозі. У будь-якому зверненні має бути теза, яка зачепить усіх. І вона спрацювала. Окрім виборів, Федоров багато разів говорить про корупцію та систему. Саме слово "система" він повторює неодноразово. Тобто його заява ширша, ніж просто вимога провести вибори. Я думаю, що і Зеленський, і Федоров розуміли, що ця історія вийде назовні. Уже під час першої пресконференції було видно реакцію президента – він явно не очікував такого публічного кроку від Федорова.

І тут є ще один момент. Якщо подивитися на Зеленського та Федорова поруч, стає очевидно, що політична вага другого після цієї історії може лише зрости. А люди, які підтримували Федорова під час протестів, потенційно можуть стати основою його майбутньої політичної команди. Протести не зникають, вони можуть накопичувати енергію. Але я не думаю, що ця енергія буде спрямована на руйнування України. Для багатьох із цих людей сама Україна залишається найвищою цінністю. І тепер Федорову вже нікуди від політики не подітися. Він сам зробив крок у неї. Інше питання – чи зможе він цю політику використати і чи стане з часом справжнім політичним гравцем.

– Фактично Федоров стає політичним опонентом Зеленського. Що тоді стосовно протестів – вони, на ваш погляд, не закінчаться, а будуть трансформуватися? Наприклад, ці картонкові протести за Федорова як міністра оборони, можуть перерости вже у протести за вимогу перезавантаження влади та проведення виборів?

– Безумовно, протести триватимуть. Змінюватимуться їхні форми, але невдоволення буде накопичуватися. І це може стати постійним фактором тиску на уряд і президента, аж до виникнення кризової ситуації. Власне, ми й повертаємося до питання, як забезпечити легітимний перехід влади. Я ще раз повторю: правильна кадрова політика, відродження політичного життя, повернення державних інституцій у конституційне поле, створення технократичного уряду, уряду національного порятунку чи національної єдності – усе це могло б зняти частину проблем.

– Принаймні діалог щодо цього, очевидно, тепер буде значно активнішим. Уже не вийде пояснювати все лише тиском Росії чи позицією Трампа. Доведеться шукати внутрішні рішення.

– Треба виходити з того, що Зеленський – президент України, і це мають прийняти всі. Але він має зрозуміти, що вже не може діяти як монарх. Саме надмірна концентрація повноважень і стала однією з причин нинішніх проблем. Показовою є ситуація з обшуками в Офісі президента. Вона свідчить про те, наскільки серйозно змінилася ситуація. І коли президент не подає кандидатуру Федорова на посаду міністра оборони, він фактично ще більше загострює питання про те, як забезпечити легітимний перехід влади.

– Соціологія вказує, що значно зріс запит на перезавантаження влади. Що має зробити влада, щоб суспільство зрозуміло: його почули і ситуація не дійде до точки, яка зараз Україні точно не потрібна? Нам треба вигравати війну, а не сваритися між собою.

– Найперше – потрібен діалог президента із суспільством і політичними силами. Не щоденний монолог, а саме діалог. Його суть – пошук компромісів і конкретні кроки назустріч суспільству. Це могло б стабілізувати ситуацію. Міністр оборони має бути міністром оборони зі своїми функціями та повноваженнями, а не дублером президента. Міністр закордонних справ має виконувати функції глави зовнішньополітичного відомства, а не дублювати президента. Якщо кожен орган і кожна посадова особа повернуться до своїх конституційних повноважень, система почне працювати і кожен нестиме відповідальність за свою ділянку.

– Як, на ваш погляд, розвиватиметься ситуація навколо заяви Федорова і всього цього процесу?

– На моє переконання, в Україні серйозно активізується політичне життя. Восени та взимку його, безумовно, накладатиме на себе і військова ситуація, і тиск Росії. Але російський тиск також може проявлятися через загострення внутрішнього політичного протистояння. Водночас треба розуміти, що нинішня ситуація дедалі більше покладатиме відповідальність саме на президента.

Я думаю, що зараз буде турбулентний період, коли зміни можливі. Я не виключаю навіть зміни прем'єра, міністрів та інших кадрових рішень. Трясти буде серйозно. Причина – накопичення помилок, яке вже стало критичним. Тому очевидно, що владі доведеться робити певні кроки. І тут я не розумію, чому президент Зеленський, який усе життя працював у жанрі, де головною є ідея, фактично не використовує цей підхід у політиці. Людей рухають саме ідеї.

Якщо запропонувати суспільству зрозумілу модель – наприклад, технократичний уряд, уряд національного порятунку чи єдності – ситуація може змінитися дуже швидко. Я не випадково говорю про такі кандидатури, як Залужний на посаді прем'єра і Федоров на посаді міністра оборони. Це могло б стати сильним сигналом для суспільства.

– Але для президента це означатиме втрату частини важелів впливу?

– Якщо йдеться про втрату контролю над корупційними потоками, то так, за це буде боротьба. Але якщо говорити про долю України та перемогу у війні, то поява сильних політичних фігур у системі влади могла б дати суспільству дуже потужний імпульс.

Залужний, Федоров, Буданов – це люди, які мають суспільну підтримку. Їхня спільна робота могла б посилити державу. А якщо це буде підкріплено системними змінами та співпрацею з військовим керівництвом, ситуація може змінитися кардинально. При цьому Зеленський залишається президентом, якого обрало українське суспільство. І саме поєднання президентської легітимності з поверненням нормальної політичної системи могло б дати відповіді на багато нинішніх питань. Але якщо цього не зробити, турбулентність буде дуже серйозною.