Блог | Україну не вдасться поставити в стійло, або Шовіністична зверхність може мати непередбачувані наслідки

Жодного бажання немає знову реагувати на чергову бздуру наших польських сусідів, але вони не зупиняються. Цього разу драматичний сюжет "гонорові польські автобуси не поїдуть бандерівськими вулицями Вінниці", вимоги перейменувати вулиці та назви підрозділів, ще там щось — оберти лише ростуть. 

У всього цьому новому витку істерики показовим є один момент. Вулиці Бандери, Шухевича, УПА тощо на Заході України існують ще з початку 90-х. Памʼятники теж. У Києві проспект Бандери існує з 2016 року. Та сама вулиця Бандери у Вінниці — з 2022 року.

Навіть якщо на секунду прийняти збочену точку зору, що назви вулиць та памʼятники в Україні чомусь повинні хвилювати когось в іноземній державі — вся ця "шокуюча" для частини польського політикуму та суспільства символіка зʼявилася не сьогодні та не вчора, а часто існує вже десятки років. Чому ж така істерика саме зараз?

Виглядає все це як спроба домахатися буквально на рівному місці, навіть не шукаючи якогось вагомого формального приводу.

Я правильно розумію: українці повинні стати на коліна, довго вибачатись, потім ще раз вибачатись, потім перейменувати усі вулиці та демонтувати усі памʼятники, які не подобаються полякам, бути готовими у будь-який момент продовжити цей процес, бо явно Бандерою і УПА справа не обмежиться, потім перейменувати назви військових частин (добре, що поки нам милостиво дозволяють їх не розпускати, бо хто ж тоді прикриватиме комфортне існування занурених в історію та вічно ображених українцями поляків), бути дуже вдячними та чемно чекати, коли після цього всього нам запропонують частково і факультативно долучитися до Европейської Унії, але так, щоб не постраждав жоден польський фермер?

Але мені здається, ставка деяких іноземних політиків на те, що "Україна слабка і тому давайте ми її зараз поставимо в стійло" не спрацює. Трошки все не так, трошки все складніше. І та частина польської політичної еліти, яке вирішила влаштувати зараз це "історичну" істерику — мала би краще знати історію самої Польщі, особливо до чогось призводить сліпа шовіністична зверхність та відверта дурість перед обличчям реальної загрози, яка знаходиться північніше і східніше Києва.