Блог | Що спільного я бачу між НАБУ та тандемом Трамп–Путін?

У понеділок, ймовірно, президенту Зеленському "наполегливо по-доброму" запропонують підписати так звану мирну угоду. Насправді ж — ганебну, бо така угода не завершить цю кляту війну, а в кращому разі просто заморозить її на невизначений термін.

І тут виникає паралель із НАБУ. Чому? Тому що саме так працювали деякі їхні детективи (принаймні один точно — той, що вже не працює, але судиться за поновлення).

У 2020 році цей детектив примушував мене, як підозрювану у корупційному злочині, підписати угоду про визнання винуватості. Формально — щоб "пом’якшити покарання" в обмін на зізнання та співпрацю. Звучить стандартно, скажете ви? Але "дрібниця" в тому, що докази проти мене були сфабриковані: документи підроблені, факти — вигадані, а сума збитків штучно завищена, щоб кваліфікувати справу як "тяжкий злочин".

Я не погодилась. Чому? 

• По-перше, я не вважала і не вважаю себе винною. 

• По-друге, детектив вимагав від мене неправдивих показів, які б "топили" іншого підозрюваного, обіцяючи натомість "кар’єрні перспективи". Але як із цим жити потім?

Спочатку це звучало як "дружня порада", а далі почалися погрози: мовляв, я все одно сяду, будуть тягати на допити чоловіка та дітей… У підсумку я обрала інший шлях — доводити свою невинуватість. І так уже майже пʼять років.

Чи вірю я, що зможу виграти цю боротьбу? Ні. Але й досі вважаю своє рішення правильним і готова до будь-якого розвитку подій.

Тому я дуже добре розумію, як важко зараз Зеленському відмовитися від тієї "мирної угоди". Бо там ніхто не слухає — усе вже "порєшали". Тобі й твоїм рідним обіцяють умовну "безпеку", але ціною цього є здача країни. Спочатку вмовлятимуть, а потім почнуться погрози. Все, як було в мене.

Тільки мені було легше — я приймала рішення лише за себе. А йому доведеться приймати рішення за мільйони людей.

Це моя особиста думка. Можете засуджувати мене за неї. Мені байдуже.