Блог | Розповідь про те, як посварився Володимир Володимирович із Володимиром Олександровичем

"Спочатку намічалися урочистості, потім арешти, потім вирішили поєднати". Петро Олексійович виявився незговірливим і ніяк не хотів віддавати Москві те, що вона вимагала. Це б ще добре, але він почав будувати "підступи" Кремлю, замінувавши Азовське море і Чонгар. Кремлівські старці порадилися і вирішили замінити норовливого Петра Олексійовича на когось іншого з "білих і пухнастих". Медведчук, Коломойський і Ко зробили свою справу, і після тріумфального телесеріалу про слугу народу, що розносить у пух і прах чинну владу, відповідного кандидата на найвищу посаду в Україні навіть не обговорювали. Він вискочив для всіх, як "чорт із коробочки". Далі пішли "чудеса в решеті". Загадкова зустріч із Патрушевим в Омані, влаштована Андрієм Єрмаком, розмінування Азовського моря і Чонгара, "всі люди брати і треба припинити стріляти". Переговори в Мінську зайшли в конкретний глухий кут, тому що Володимир Володимирович хотів отримати частину "городу" (Західний Донбас) Володимира Олександровича, але той почав здогадуватися, що віддавши частину городу, він може втратити весь город і навіть більше.

І тут несподівано звалилася звістка, як грім серед ясного неба, що сусід має намір прийти з вилами і палицями, щоб забрати все. "Не може цього бути!", - думав Володимир Олександрович і втішав своїх домашніх, - "спіть спокійно, скоро літо, будемо разом із Володимиром Володимировичем смажити шашлики, приходьте". Однак Володимир Володимирович смажити шашлики з Володимиром Олександровичем зовсім не збирався і в один не самий "прекрасний ранок" зламав паркан Володимира Олександровича і вдерся до нього з вилами і палицями. І тут уже загуло все село: "Та як він посмів?! Це ж порушує всі наші порядки! Такий хороший був сусід Володимир Володимирович і таке неподобство влаштував". Почався сир-бор і полетіло пір'я від курей. Володимир Володимирович почав пояснювати всьому селу, що та частина городу у Володимира Олександровича, яку він хоче "повернути", завжди належала йому, починаючи від печенігів, однак село його не зрозуміло і перестало з ним дружити. Усі спроби Володимира Володимировича відтяпати в городі Володимира Олександровича шматочок побільше ні до чого не привели – тут, як то кажуть: "знайшла коса на камінь" і Володимир Володимирович посварився з Володимиром Олександровичем остаточно і безповоротно. Цей Армагеддон затягнувся дуже довго, і зрештою більшість мешканців села на своїй сходці вирішили, що Володимир Володимирович категорично не бажає миритися з Володимиром Олександровичем, і треба його із захопленого шматочка городу "викурювати" всіма доступними методами.

Володимир Володимирович хоча й окопався ґрунтовно на прихопленому клаптику городу Володимира Олександровича, але сили його не безмежні, і вся його камарилья почала скаржитися на брак вівса і сіна для коней. Піти не можна залишитися стало для Володимира Володимировича нічним кошмаром. Скільки це триватиме? – ніхто не знає. Однак Архангел Гавриїл, що пролітав повз Землю, поставив на Кремлі чорну мітку, і змити її досі не виходить.